Постанова № 72284695, 08.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6669/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційними скаргами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Військової прокуратури Південного регіону України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2017 року адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Морський регістр судноплавства в Україні» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Військової прокуратури Південного регіону України про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ

Приватне акціонерне товариство «Морський регістр судноплавства в Україні» (надалі за текстом - «ПрАТ «Морський регістр судноплавства в Україні») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 287 від 02.03.2017 р., яким до позивача застосовано спеціальну санкцію у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності. ПрАТ «Морський регістр судноплавства в Україні» просило також визнати протиправними дії Військової прокуратури Південного регіону України щодо направлення до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України подання в порядку статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» вих. № 27/-133вих-17 від 12.01.2017 р.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на відсутність підстав для направлення подання та застосування спеціальної санкції за порушення названого Закону або пов'язаних з ним законів України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційних скаргах відповідачі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у позові.

Так, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України стверджує, що отримане ним від Військової прокуратури Південного регіону України подання щодо застосування до позивача спеціальної санкції повністю відповідало вимогам чинного законодавства, діяльність ПрАТ «Морський регістр судноплавства в Україні» носить ознаки проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки, а відтак у нього були наявні законні підстави для прийняття спірного наказу.

Військова прокуратура Південного регіону України звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, окружний адміністративний суд не є компетентним судом щодо розгляду цієї справи, оскільки спір підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства. Цей відповідач також зауважує, що направляючи до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України подання, він діяв відповідно до покладених на нього повноважень.

Насамкінець, Військова прокуратура Південного регіону України зазначає, що ПрАТ «Морський регістр судноплавства в Україні» не є самостійним класифікаційним товариством, а фактично має статус підрозділу Федеральної автономної установи «Російський морський регістр судноплавства». При цьому, останньою проводяться дії, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Позивач заперечує наведені твердження відповідачів та наполягає на тому, що єдиною умовою для звернення правоохоронних органів із відповідним поданням та для застосування спеціальної санкції є факт порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки. Водночас у діяльності ПрАТ «Морський регістр судноплавства в Україні» такі факти відсутні. Позивач зауважує, що відповідно до Статуту він є самостійною юридичною особою і не може нести відповідальність за дії Федеральної автономної установи «Російський морський регістр судноплавства».

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ «Морський регістр судноплавства в Україні» є зареєстрованою за законодавством України юридичною особою. Основними видами діяльності товариства є: будування суден і плавучих конструкцій; будування прогулянкових і спортивних човнів; регулювання та сприяння ефективному веденню економічної діяльності; допоміжне обслуговування водного транспорту (основний); технічні випробування та дослідження; ремонт і технічне обслуговування суден і човнів.

Названий Витяг також свідчить, що засновником та кінцевим беніфеціарним власником (контролером) позивача є Федеральна автономна установа «Російський морський регістр судноплавства».

12 січня 2017 р. за вих. № 27/-133вих-17 Військова прокуратура Південного регіону України направила до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України подання в порядку статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (надалі за текстом - «Подання»), яким запропонувала застосувати до Федеральної автономної установи «Російський морський регістр судноплавства» та ПрАТ «Морський регістр судноплавства в Україні» спеціальну санкцію у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Це подання обґрунтовано наступним.

У процесі здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 332-1 Кримінального кодексу України, достовірно підтверджено численні факти систематичного тривалого постачання на тимчасово окуповану територію України в Криму та вивезення з неї вантажів через закриті органами влади України морські порти, зокрема через порт Севастополь, в обхід встановлених заборон, що є порушенням Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15 квітня 2014 р.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 424-р від 30 квітня 2014 р. тимчасово закрито пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю, які розташовані в Автономній Республіці Крим, а наказом Міністерства інфраструктури України № 255 від 16.06.2014 р. «Про закриття морських портів» до відновлення конституційного ладу України на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя закрито морські порти Керч, Севастополь, Феодосія, Ялта, Євпаторія.

Водночас, досудовим слідством підтверджено факти здійснення торгівельним судном «SKY MOON» операцій з перевезення вантажів з порту Севастополь.

Експлуатація порту Севастополь була б неможливою без його незаконного відкриття окупаційною владою Російської Федерації шляхом опрацювання та видання розпорядження Уряду РФ від 29 вересня 2014 року № 1912-р.

Таке протиправне відкриття та подальша незаконна експлуатація порту Севастополь здійснюється відповідно до незаконно здійсненої технічної сертифікації зазначеного об'єкта, який має в окупаційній юрисдикції статус «Державного унітарного підприємства «ДС Севастопольський морський порт».

Єдиною організацією, що здійснює сертифікацію морських портів під юрисдикцією Російської Федерації є Федеральна автономна установа «Російський морський регістр судноплавства».

При цьому, положення статуту Федеральної автономної установи «Російський морський регістр судноплавства» свідчать, що ПрАТ «Морський регістр судноплавства в Україні» розглядається останньою як свій підрозділ.

Зокрема, статутом Федеральної автономної установи «Російський морський регістр судноплавства» передбачено, що діяльність господарських товариств, філій та представництв за кордоном здійснюється «з урахуванням законодавства держави перебування» (але не «відповідно до» такого законодавства), господарські товариства не мають права утворювати дочірні господарські товариства та брати участь у інших господарських товариствах.

Також, на офіційному веб-сайті Федеральної автономної установи «Російський морський регістр судноплавства» у розділі «Підрозділи РС за кордоном» міститься пряме посилання на ПрАТ «Морський регістр судноплавства в Україні».

Із наведеного Військовою прокуратурою Південного регіону України зроблено висновок, що зважаючи на природу приватних акціонерних товариств та на визначені статутом Федеральної автономної установи «Російський морський регістр судноплавства» особливості створення та діяльності господарських товариств за кордоном, ПрАТ «Морський регістр судноплавства в Україні» має ознаки фіктивного підприємництва, оскільки правова природа цієї структури не відповідає її практичній господарській діяльності.

Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1114-р від 01 жовтня 2014 р. Федеральну автономну установу «Російський морський регістр судноплавства» виключено з переліку класифікаційних товариств, яким доручено здійснення технічного нагляду за суднами, що мають право плавання під прапором України, згідно з вимогами міжнародних договорів України з оформленням відповідних документів від імені Уряду України. Однак, ПрАТ «Морський регістр судноплавства в Україні» продовжує свою діяльність на території України.

Така діяльність Федеральної автономної установи «Російський морський регістр судноплавства» та ПрАТ «Морський регістр судноплавства в Україні», як господарського товариства останньої в Україні, носить ознаки проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки, зокрема у формі надання оплачуваних послуг технічного нагляду незаконно утвореним в іноземній юрисдикції суб'єктам (контрагентам), а саме - утвореному в юрисдикції РФ «порту Севастополь», який має правову форму незаконно утвореного «Державного унітарного підприємства «ДС Севастопольський морський порт», а надання оплачуваних послуг технічного нагляду практично уможливлює вищенаведену незаконну експлуатацію порту Севастополь суднами під іноземними прапорами.

02 березня 2017 р. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України видало наказ № 287, яким до позивача, за проведення дій, які можуть зашкодити національної економічної безпеки, порушення статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Частиною 11 статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. № 959-XII (надалі за текстом - «Закон № 959-XII») передбачено, що до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із статтею 37 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону № 959-XII Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та/або своїх зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.

Згідно частини 1 статті 35 Закону № 959-XII суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

За змістом частини 1 статті 37 Закону № 959-XII у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності може бути застосована спеціальна санкція - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно частини 2 названої статті Закону № 959-XII санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду.

Частиною 3 статті 37 Закону № 959-XII установлено, що подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.

Порядок застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економічного розвитку і торгівлі України спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», до українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності визначено Положенням про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» затвердженим наказом Міністерства економіки України № 52 від 17 квітня 2000 р. зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 травня 2000 р. за № 260/4481 (надалі за текстом - «Положення»).

Згідно пункту 1.1 цього Положення спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Відповідно до пункту 1.2 Положення санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов'язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Відповідно до пункту 4.2 Положення подання щодо застосування спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності або тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності повинні містити інформацію: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання мовою країни їхнього місцезнаходження), найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство; відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, іншу доцільну інформацію.

Із наведеного випливає, що застосування спеціальної санкції - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності можливе за умови наявності однієї з таких підстав:

- порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності Закону № 959-XII;

- порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності законів України пов'язаних із Законом № 959-XII (валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій);

- проведення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Водночас, у даній справі судом першої інстанції не встановлено, а відповідачами не доведено, що в діяльності ПрАТ «Морський регістр судноплавства в Україні» мала місце будь-яка із перелічених обставин, що є підставою для застосування спеціальної санкції.

Це фактично не заперечується і Військовою прокуратурою Південного регіону України.

Так, в апеляцій скарзі названий відповідач зазначає, що «…реагування військової прокуратури здійснюється не на конкретне пряме порушення діючого законодавства з боку ПрАТ «Морський регістр судноплавства в Україні», а є дискреційними повноваженнями превентивного характеру, заходом захисту суверенітету України та законною реакцією державних органів на потенційні загрози державним та суспільним інтересам …».

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність у Військової прокуратури Південного регіону України правових підстав для направлення Подання, а у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, відповідно, для застосування до позивача спеціальної санкції - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Твердження Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про те, що у нього були наявні законні підстави для прийняття спірного наказу з огляду на те, що отримане ним Подання повністю відповідало вимогам чинного законодавства, обґрунтовано не взято судом до уваги.

По-перше, як вірно зазначив окружний адміністративний суд, Подання не містить ані відомостей про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, ані найменування та реквізитів контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство.

По-друге, сам факт отримання подання, щодо застосування санкції, не означає, що така санкція має бути застосована в обов'язковому порядку.

Так, Розділом 4 Положення передбачена процедура опрацювання отриманих документів, а абзац 5 пункту 4.2 Положення передбачає, що якщо в отриманих поданнях зазначену інформацію повністю не відображено та відсутня в них інформація не перебуває в розпорядженні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, то Міністерство економічного розвитку і торгівлі України робить запит до ініціатора подання або до інших органів державного управління та валютного контролю, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, щодо яких є подання про застосування спеціальних санкцій, щодо уточнення інформації про суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Водночас, у даній правовій ситуації Міністерство економічного розвитку і торгівлі України не виконало покладеного на нього обов'язку, не отримало докази, які б беззаперечно свідчили про наявність порушень в діяльності ПрАТ «Морський регістр судноплавства в Україні», що призвело до порушення передбаченого статтею 5 Закону № 959-XII права позивача на провадження зовнішньоекономічної діяльності.

Помилковим є посилання відповідачів на те, що Федеральною автономною установою «Російський морський регістр судноплавства» було незаконно здійснено технічну сертифікацію порту Севастополь, що дало змогу іноземним судам, зокрема судну «SKY MOON», здійснювати операції з перевезення вантажів з цього порту всупереч установленим законодавством України заборонам.

Матеріали справи не містять жодного прийнятного та переконливого доказу на підтвердження того, що позивач мав будь-яке відношення до технічної сертифікації порту Севастополь чи до здійснення технічного нагляду за судном «SKY MOON».

Крім того, із отриманих у суді апеляційної інстанції додаткових доказів вбачається, що технічний нагляд за судном «SKY MOON» здійснюється класифікаційним товариством Det Norske Veritas&Germanisher Lloyd.

Колегія суддів не бере до уваги посилання Військової прокуратури Південного регіону України на те, що позивачем здійснювався технічний нагляд за судном «Геолог-1», оскільки згідно Свідоцтва про придатність до плавання це судно плаває під прапором України, а отже, якщо позивач і здійснював такий нагляд, то ця діяльність не носить характеру зовнішньоекономічної.

Крім того, у Поданні відсутня будь-яка згадка про назване судно, а в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень останній не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд не знаходить жодного елементу, який міг би підтвердити реальність порушень, про які стверджують відповідачі.

Помилковим є твердження Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Військової прокуратури Південного регіону України про те, що порушення мали місце у діяльності Федеральної автономної установи «Російський морський регістр судноплавства», а ПрАТ «Морський регістр судноплавства в Україні» є її підрозділом.

Згідно частини 6 статті 55, частини 2 статті 58 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи. Відомості про відокремлені підрозділи суб'єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.

За змістом статті 95 Цивільного кодексу України представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Представництва не є юридичними особами.

Абзацом першим частини вісімнадцятої статті 5 Закону № 959-XII передбачено, що іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України.

Отже, представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності не є юридичною особою і відомості щодо нього підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У контексті наведеного колегія суддів зазначає, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ «Морський регістр судноплавства в Україні» є юридичною особою, а отже не може бути представництвом Федеральної автономної установи «Російський морський регістр судноплавства» за визначенням.

Відповідно ж до частини 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 р. № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Крім того, згідно статті 64 Статуту Федеральної автономної установи «Російський морський регістр судноплавства» у його структуру входять лише філії, представництва та структурні підрозділи без права юридичної особи.

У свою чергу, стаття 69 названого Статуту містить відомості про те, що в Україні існує господарське товариство Федеральної автономної установи «Російський морський регістр судноплавства».

Із наведеного випливає, що ПрАТ «Морський регістр судноплавства в Україні» не входить у структуру Федеральної автономної установи «Російський морський регістр судноплавства».

За своєю правовою природою взаємовідносини позивача із засновником мають ознаки комерційної концесії.

Так, відповідно до статті 1116 Цивільного кодексу України предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

Дійсно, Федеральна автономна установа «Російський морський регістр судноплавства» є засновком позивача.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 р. № 514-VI до товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами протиправних дій, крім випадків, визначених законом.

Не може бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення і посилання Військової прокуратури Південного регіону України на те, що згідно Статуту Федеральної автономної установи «Російський морський регістр судноплавства» діяльність господарських товариств, філій та представництв за кордоном здійснюється «з урахуванням законодавства держави перебування» (але не «відповідно до» такого законодавства), господарські товариства не мають права утворювати дочірні господарські товариства та брати участь у інших господарських товариствах, а питання щодо відкриття та закриття господарських товариств віднесено до компетенції Міністерства транспорту Російської Федерації.

Наведене стосується створення та внутрішньої діяльності ПрАТ «Морський регістр судноплавства в Україні», а отже у разі наявності у цій частині порушень, позивач не може нести відповідальність за спеціальним Законом № 959-XII, яким врегульовано питання зовнішньоекономічної діяльності.

Очевидно необґрунтованим є твердження відповідачів про те, ПрАТ «Морський регістр судноплавства в Україні» має ознаки фіктивного підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 55-1 Господарського кодексу України ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Водночас, жодної із перелічених ознак позивач не має.

У будь-якому випадку Закон № 959-XII не визначає правові наслідки у разі віднесення юридичної особи до категорії фіктивних.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а твердження Військової прокуратури Південного регіону України про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства є помилковим.

У цій справі суд не вирішував питання пов'язані з кримінальним судочинством, а відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційні скарги Військової прокуратури Південного регіону України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 16 лютого 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська