Постанова № 72284668, 13.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 750/7052/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Логвіна Т.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа - ОСОБА_3 про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 29 травня 2017 року ВП № 5316055 в сумі 107 грн. 30 коп.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач - Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на здійснені судом першої інстанції порушення норм матеріального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В свою чергу відповідач, у поданому до суду відзиві на апеляційну скаргу, зазначав, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та поданий письмовий відзив на скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 серпня 2016 року зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України поновити базовий місяць для проведення індексації пенсії ОСОБА_3 жовтень 2009 року, провести перерахунок пенсії ОСОБА_3 з урахуванням раніше визначеного базового місяця для проведення індексації жовтня 2009 року та виплатити суму недоплати, що утвориться внаслідок такого перерахунку.

01 листопада 2016 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження.

29 травня 2017 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Назаренко М.Б. відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» винесла постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 107 грн. 30 коп., з них: друк 1 аркуша (папір включено): 0,50 х 18 = 9 грн.; конверти: 5 х 0,34 = 1,70 грн.; направлення рекомендованого листа: 4 х 11,40 = 45,60 грн.; плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження: 1 х 51,00 = 51 грн.

Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволення позовних вимог, вказував на правомірність оскаржуваної постанови.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що ним було виконано судове рішення та листом від 27 січня 2017 року № 2882/06 повідомлено позивача про зазначений факт.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що рішення суду виконано відповідачем до відкриття виконавчого провадження або у строк, визначений для його добровільного виконання.

Крім того, позивачем не доведено, що він не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження або був позбавлений можливості її оскаржити.

З матеріалів справи встановлено, що лист позивача від 27 січня 2017 року № 2882/06 адресований відповідачу про стан виконання судового рішення не підтверджує факту повного та фактичного виконання рішення суду, оскільки виплата перерахованих грошових коштів була здійснена позивачем у лютому 2017 року. У зв'язку з зазначеними обставинами колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про порушення строку прийняття оскаржуваної постанови та необхідності закриття виконавчого провадження у січні 2017 року.

Стосовно позовних вимог про скасування оскаржуваної постанови від 29 травня 2017 року ВП № 5316055 у зв'язку з необґрунтованістю розрахунків витрат на виконавче провадження, колегія суддів встановила наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 43 Закону № 1404 кошти виконавчого провадження складаються, в тому числі, з стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 42 Закону № 1404 розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Згідно наказу Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29 вересня 2016 року «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження» (далі - Наказ № 2830/5) до видів витрат виконавчого провадження відносяться: 1) виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; 2) пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку; 3) послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію ст. 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 Р. І Наказу № 2830/5 до видів витрат виконавчого провадження належать:

1) Виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари.

2) Пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 Р. ІІ Наказу № 2830/5 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.

Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

У відповідності до ч. 1 Р. ХІІІ Закону № 1404 цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», крім ст. ст. 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Так вказаний закон набрав чинності 05 жовтня 2016 року. Відтак, ст. 8 Закону № 1404 набрала чинності з 05 січня 2017 року, тобто до виникнення спірних правовідносин.

В апеляційній скарзі позивач вважає вказані витрати завищеними, проте, не доводить належними та допустимими доказами, що встановлені розміри не відповідають дійсній вартості друкованого паперу, конвертів та поштових марок.

При цьому, вимогами чинного законодавства не передбачено обов'язку державного або приватного виконавця документально фіксувати здійснення витрат виконавчого провадження та надавати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.

Таким чином, відповідачем з дотриманням вимог ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято оскаржувану постанову.

Відповідно, вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача закінчити виконавче провадження з виконання останньої є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач діяв в рамках чинного законодавства та з урахуванням Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновків про порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

А.Ю. Коротких

Повний текст постанови виготовлено 15 лютого 2018 року.