Ухвала суду № 72284653, 19.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5849/15

УХВАЛА

19 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства доходів і зборів України, Київської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі - Відповідач-1, Міндоходів України), Київської митниці Міндоходів (далі - Відповідач-2, Київська митниця) про:

- визнання протиправним та скасування наказу Міндоходів України від 04.03.2015 року №101-О;

- визнання протиправним та скасування наказу Київської митниці від 05.03.2015 року №183-0;

- поновлення на посаді заступника начальника Київської митниці;

- стягнення з Відповідача-2 компенсації за час вимушеного прогулу;

- стягнення з Київської митниці моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2015 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

Ухвалою суду першої інстанції від 22.04.2015 року зупинено провадження у справі №826/5849/15 до розгляду і прийняття рішення Конституційним Судом України у конституційному провадженні щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, шостої статті 1, частини першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади».

Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2015 року та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду по суті. Крім того, ОСОБА_2 просив поновити строк на апеляційне оскарження даної ухвали.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 22.01.2018 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 186, 187 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом пропущено встановлений ч. 3 ст. 186 КАС України процесуальний строк оскарження ухвали суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про поновлення строку причини поважними визнані не були.

Як вбачається з матеріалів справи, Апелянт копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримав 26.01.2018 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання викладених в ухвалі від 22.01.2018 року вимог Позивачем до Київського апеляційного адміністративного суду 29.01.2018 року подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якої зазначив, що, по-перше, зупинення провадження у справі порушує право особи на своєчасний судових захист, по-друге, Вищий адміністративний суд України у своєму рішенні від 12.04.2016 року у справі №К/800/4887/16 зазначив про відсутність підстав для зупинення провадження у справі до розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності окремих положень Закону України «Про очищення влади», по-третє, Верховний Суд України у постанові від 04.07.2017 року у справі №814/47/16 вказав на безпідставність зупинення провадження у зазначеній категорії справ.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції такі доводи Апелянта щодо поважності пропуску останнім процесуального строку оцінює критично з огляду на таке.

Відповідно до п. п. 10, 12, 13 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу; заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу; судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Як було зазначено в ухвалі від 22.01.2018 року, згідно положень до ч. 3 ст. 186 КАС України у редакції, що була чиною до 15.12.2017 року, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в ухвалі суду від 22.01.2018 року, копію оскаржуваної ухвали ОСОБА_2 отримав 28.04.2015 року, що підтверджується розпискою останнього (а.с. 52, зворотній бік). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції з урахуванням вихідних і святкових днів було 05.05.2015 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв'язку 22.12.2017 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

Надаючи оцінку доводам Позивача щодо наявності поважних причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше із клопотанням про поновлення провадження у справі ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва 21.10.2016 року (а.с. 114-120). Наведене свідчить, що у період з 28.04.2015 року (день отримання Позивачем копії оскаржуваної ухвали) по 21.10.2016 року (дата направлення клопотання про поновлення провадження у справі), тобто протягом більше одного року, ОСОБА_2 не вчинювалося жодних дій, спрямованих на оскарження ухвали суду про зупинення провадження у справі в апеляційному порядку та, відповідно, ініціювання процедури поновлення провадження у справі. Отже, на думку суду, принаймні у межах згаданого тривалого періоду Апелянт погоджувався зі змістом постановленої судом першої інстанції ухвали.

Тим більше, зі змісту поданої Позивачем заяви про поновлення строку вбачається, що апеляційна скарга на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2015 року подана, поряд з іншим, у зв'язку з тим, що Вищим адміністративним судом України та Верховним Судом України були прийняті рішення про скасування ухвал про зупинення провадження в аналогічних справах. Наведене, на думку суду, додатково свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_2 на апеляційне оскарження судового рішення у межах встановлених процесуальним законом строків, адже, як було встановлено вище, рішення суду касаційної інстанції, на яке посилається Позивач в обґрунтування незаконності оскаржуваної ухвали, було прийнято у квітні 2016 року.

Крім того, суд вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Вищевикладена позиція узгоджується і висновками Європейського суду з прав людини, викладеними у рішенні від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України», на які посилається Апелянт у своїй заяві.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення зазначених Апелянтом причин поважності пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства доходів і зборів України, Київської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.

Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко