Постанова № 72284612, 13.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/7957/16 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року (повний текст виготовлено 08.09.2017) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2016 № 0006851201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що у зв'язку із порушенням істотних умов договору від 10.09.2015 № 10092015 зобов'язання сторін визначені останнім були зупинені, а тому подана засобами телекомунікаційного зв'язку податкова звітність вважається не прийнятою, що мало наслідком порушення товариством граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно апелянт вважав нарахування штрафних (фінансових) санкції правомірним.

До Київського апеляційного адміністративного суду від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Сторони у судове засідання не з'явились

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд заяви за відсутності сторін.

Згідно ч. 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного Управління ДФС у місті Києві на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І, п. 57. ст.57 розділу II, п. 200.10 ст. 200 розділу V Податкового Кодексу України, у порядку статті 76 глави 8 розділу II Податкового Кодексу України було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартості за січень-лютий 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський", за результатами якої складено Акт №685/26-55-12-01 від 21.04.2016 року про результати камеральної перевірки даних податкової звітності з податку на додану вартість та даних Єдиного реєстру податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський" (код ЄДРПОУ 39139346) за січень-лютий 2016 року.

В акті перевірки зафіксовано порушення товариством за звітний період січень-лютий 2016 року граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.

12.05.2016 відповідачем на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0006851201, яким до позивача застосовано штраф у загальній сумі 92 205,65 (дев'яносто дві тисячі двісті п'ять гривень 65 копійок).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Відповідно до абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування.

Згідно пункту 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (далі - Порядок №1246), причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01 липня 2015 року);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Відповідальність за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платника податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлена статтею 120-1 Податкового кодексу України.

Згідно п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу.

Разом з тим, аналізуючи вказану норму в сукупності з п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України (яким передбачено, що відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування) слід зробити висновок про те, що застосування до платника наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбаченої статтею 120-1 Податкового кодексу України, можливе лише за наявності його вини.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський" зареєстроване 18.03.2014, номер запису: 1 074 102 0000 048812, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.03.2014 року, номер взяття на облік: 72732 та перебуває на обліку у державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві.

10 вересня 2015 року між позивачем та Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві було укладено договір про визнання електронних документів №10092015, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Разом з тим, листом від 22.01.2016 Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві повідомила товариство про розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів. Підставою для розірвання договору став висновок контролюючого органу про відсутність товариства за зареєстрованим місцезнаходженням, а саме: 01042, місто Київ, вулиця Патріса Лумумби, 5.

Висновки про відсутність позивача за зареєстрованим місцезнаходженням ґрунтуються на інформації, отриманій відповідачем від оперативного управління Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, відповідно до якої ОУ Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у ході відпрацювання підприємств з ознаками ризиковості здійснено виїзд за адресою реєстрації позивача, за наслідками якого встановлено відсутність вказаного підприємства за адресою реєстрації.

Підставами для не прийняття податкових документів товариства в електронному вигляді відповідач вказує припинення дії Договору про визнання електронної звітності.

Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року № 320/15011 (далі по тексту - Інструкція № 233).

Пунктом 1 розділу 2 названої Інструкції, закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для подання податкових документів в електронному вигляді платник податків, серед іншого, має заповнити та подати до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору про визнання електронних документів, а орган ДПС де зареєстрований платник податків, на його запит, приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Так, умовами договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі заміни платником місця реєстрації.

Отже, відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у двох випадках: не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або зміна позивачем місця реєстрації.

Разом з тим, відповідачем прийнято рішення щодо розірвання договору про визнання електронних документів з підстав відсутності платника податків за зареєстрованою адресою місцезнаходження.

Згідно пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, зокрема: місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою

Судом першої інстанції встановлено, що на час зупинення договору Єдиний державний реєстр не містив відомостей про зміну позивачем місцезнаходження або дані про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Відомості щодо зміни місцезнаходження або щодо відсутності за місцезнаходженням юридичної особи - позивача до Єдиного державного реєстру не вносилися

Відповідачем не надано належних доказів, якими було б підтверджено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню.

А тому, посилання відповідача на факт не підтвердження місцезнаходження платника за юридичною адресою не може слугувати належним спростуванням достовірності відомостей про місцезнаходження платника за даними Єдиного державного реєстру.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що позивач в лютому 2016 року листом повідомляв відповідача про тимчасову відсутність за адресою у зв'язку з реконструкцією приміщень за адресою: м.Київ, вул. Патріса Лумумби, 5 (а.с.29).

Враховуючи, що договір про визнання електронних документів не розірваний у встановленому законом порядку, то і у відповідача продовжували мати місце зобов'язання за цим договором, у тому числі з прийняття поданих позивачем засобами електронного зв'язку податкових документів.

В період з 10 лютого по 10 березня 2016 року позивачем також направлялися податкові накладні, щодо яких до позивача застосовані штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації. Згідно квитанцій, наданих позивачем, ці податкові накладні не прийняті у зв'язку з відсутністю сертифікату в базі сертифікатів.

Крім того, з метою усунення перешкод для реєстрації податкових накладних 28.01.2016, 04.02.2016, 12.02.2016, 19.02.2016 позивачем направлялися до ДПІ для укладення договори про визнання електронних документів, які не були прийняті податковим органом.

При цьому, інших підстав для неприйняття вказаних податкових накладних апелянтом не наведено.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що позивач вчиняв передбачені законодавством дії з метою своєчасної реєстрації податкових накладних.

Враховуючи, що у позивача була відсутня можливість для своєчасної реєстрації податкових накладних, оскільки відповідні обставини не залежали від його волі, а відтак, відсутня його вина у несвоєчасній реєстрації податкових накладних, що виключає застосування податковим органом до платника вказаних штрафних санкцій.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, зареєстровані з порушенням граничних термінів реєстрації, складені позивачем за період з 29.01.2016 року по 24.02.2016 року.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Статтею 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

В подальшому, підпункт 75.1.1 статті 75 ПК України Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII було доповнено абзацом другим відповідно до якого предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Зазначені зміни набрали чинності 01.01.2017 року.

Відтак, на час проведення перевірки позивача (квітень 2016 року) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних не могла бути предметом камеральної перевірки.

Відповідно у відповідача були відсутні підстави для застосування до підприємства штрафних санкцій на підставі податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки.

Відтак, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення на підставі проведеної камеральної перевірки, відповідач діяв не на підставі, в межах та у спосіб визначеними чинним на час проведення такої перевірки податковим законодавством.

За таких підстав, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 15 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді А.Ю Кучма

Л.В.Бєлова