Постанова № 72284608, 24.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14607/16 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

за участю секретаря с/з: Бордунової К.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування розпорядження,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування розпорядження №1825 від 04.08.2016 року «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування".

Позові вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно складено розпорядження №1825 від 04.08.2016 року «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", оскільки у спірних правовідносинах будь-яких порушень з боку позивача допущено не було.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено повністю.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

До Київського апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який зареєстрований 09.01.2018 за вх. № 620, в якому Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг зазначає, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, поясненя учасників процесу, які зявилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.06.2016 року до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі по тексту - Нацкомфінпослуг) надійшла скарга від ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" в частині проведення виплати страхового відшкодування.

19.07.2016 року відповідачем було складено Акт про правопорушення, вчинені Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на ринку фінансових послуг № 508/13-14/13/6, в якому зафіксовано порушення абзаців першого-третього пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо невиконання страховиком обов'язку протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

На підставі вказаного вище акта, відповідач виніс розпорядження від 04.08.2016 року №1825 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», згідно з яким Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» зобов'язано усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 26.08.2016 року.

Позивач, вважаючи вищезазначене розпорядження протиправним, а свої права порушеними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року №2664-ІІІ (далі по тексту - Закон №2664), метою якого є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно із статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року N 1961-IV (далі - Закон №1961), у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» передбачено визначення таких понять як страхова сума та страхова виплата, а саме: страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку; страхова виплата грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно із статтею 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про страхування», обов'язком страховика при настанні страхового випадку є здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

За приписами статті 19 Закону №2664, одним із завдань державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні є забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників.

Згідно із статтею 28 Закону №2664, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Положеннями частини 1 статті 39 Закону №2664 передбачено, що передумовою застосування заходів впливу є встановлення обставин, які свідчать про допущення учасником ринку порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг.

Частиною 1 статті 40 Закону №2664 визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу: 1) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення; 2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи; 3) накладати штрафи в розмірах, передбачених ст.ст. 41 і 43 цього Закону; 4) тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; 5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію; 6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи; 7) виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги; 8) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій; 9) виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.

Разом з тим, у відповідності до підпунктів 1.6, 1.7 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20 листопада 2012 року №2319 (далі по тексту - Положення №2319, Нацкомфінпослуг, уповноважені та посадові особи Нацкомфінпослуг в межах своїх повноважень зобов'язані всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи про правопорушення, а також своєчасно прийняти рішення за справою про правопорушення та застосувати передбачені законодавством заходи впливу. Рішення у справі про правопорушення повинно бути законним та обґрунтованим.

Водночас, пунктом 5.9 Положення №2319 передбачено, що рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу після набрання ними чинності є обов'язковими для виконання особами. У разі невиконання особами рішень про застосування заходів впливу Нацкомфінпослуг вживає заходів щодо виконання рішень у порядку, визначеному законодавством.

Підпунктом 1 пункту 2.1 розділу ІІ Положення №2319 визначено, що Нацкомфінпослуг може застосовувати такий захід впливу: зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення.

Рішення про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги (п. 2.2 Положення №2319).

Рішення про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1 - 3, 6 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення, набирають чинності з дня їх винесення Нацкомфінпослуг (п. 4.22 Положення №2319).

Як свідчать матеріали даної справи, у спірних правовідносинах Нацкомісією було прийнято оскаржуване розпорядження за порушення ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" саме положень пункту 36.2 статті 36 Закону №1961.

Так, статтею 7 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування.

Відповідно до ст. 3 Закону №1961, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 Закону №1961 встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно із пунктом 33.2 статті 33 Закону №1961, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Згідно з положеннями статті 34 Закону №1961, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

За приписами пункту 36.2 статті 36 Закону №1961, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Підставами для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (ст.37 Закону №1961).

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 09.01.2016 року за участю забезпеченого транспортного засобу Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, сталася подія, що має ознаки страхового випадку, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб Skoda, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_4 - тілесні ушкодження.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач протягом 15 днів із дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів із дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов'язаний був прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його або про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Колегія суддів знаходить обґрунтованим такий висновок суду першої інстанції, оскільки у випадку настаня страхового випадку, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а наявність інших умов договору є лише підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у разі, якщо таке порушення умов договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком і має оцінюватись окремо у кожному конкретному випадку. Разом з тим, закон пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не з наданням певних доказів страхувальником.

Крім того, за даними довідки МВС України за №86791486 про дорожньо-транспортну пригоду, що у визначеному законом порядку надавалася до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", вбачається, що вищезазначена пригода сталася саме внаслідок порушення водієм забезпеченого транспортного засобу Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 Правил дорожнього руху, а тому суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги посилання позивача на справу №759/3838/16 про притягнення ОСОБА_5 до відповідальності, як на відсутність підстав кваліфікувати даний випадок як страховий, оскільки норми статті 35 Закону №1961 не визначають прямого обов'язку у кожному випадку надавати постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що спірне розпорядження від 04.08.2016 року №1825 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» Нацкомфінпослуг було винесене у відповідності до вимог чинного законодавства та за наявності виявлених порушень, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог даного позову.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 250, 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Залишити апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено - 14.02.2018р.