Постанова № 72284371, 14.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 758/1515/17 Суддя (судді) першої інстанції: Супрун Г.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Подільського районного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач) про визнання дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу протиправними; зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок пенсії, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обмежень з 03 вересня 2015 року; зобов'язання відповідача нарахувати позивачу 16 % доплати за понаднормовий стаж, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і різницю доплати з 03 вересня 2015 року по день звернення до суду; зобов'язання відповідача долучити 60 місяців до 1 липня 2000 року, починаючи з лютого 1993 року та провести перерахунок за період з 1 січня 1998 року по 02 вересня 2015 року.

Подільський районний суд міста Києва своєю постановою від 15 листопада 2017 року адміністративний позов залишив без задоволення. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Подільського районного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Також, зазначив, що судом першої інстанції не повно було взято до уваги його письмові докази та усні пояснення.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає законною та обґрунтованою постанову суду першої інстанції та звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне.

ОСОБА_2 перебуває на обліку у відповідача з 03 вересня 2015 року та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ОСОБА_2 було призначено пенсію відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі № 756/14742/15-а.

Загальний страховий стаж гр. ОСОБА_2 складає 35 років 23 дні (по 31 серпня 2015 року), а розмір його пенсії за віком з 03 вересня 2015 року складає 2 236, 03 грн.

На думку відповідача, розрахунок пенсії ОСОБА_2 проведено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

У ч. 1, 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка була чинна на час звернення позивача до суду) закріплено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Таким чином, з викладених правових норм убачається, що пенсійні виплати є періодичними платежами, які виплачуються щомісячно, а отже, особа, отримуючи їх, є обізнаною щодо їх розміру кожного місяця і вразі незгоди має можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які на її думку, стали підставою для заниження розміру отримуваної нею пенсії.

Разом з тим, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод чи законних інтересів, перебіг якого починається з дня, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, оскарженню до адміністративного суду підлягають дії суб'єкта владних повноважень, які допущені ним та про які позивач дізнався в межах вказаного строку. В іншому випадку, за відсутності поважних причин його пропуску, така позовна заява має бути залишена судом без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі № 21-329а13.

Позивач, отримуючи пенсію кожного місяця, зокрема у період з 03 вересня 2015 року по теперішній час, був обізнаний щодо її розміру і, вважаючи, що відповідач протиправно зменшив її розмір, мав можливість своєчасно оскаржити такі дії до суду, однак, з даним адміністративним позовом він звернувся лише 31 січня 2017 року, тобто з порушенням шестимісячного строку, визначеного у ч. 2 ст. 99 КАС України.

Також, позивач не обґрунтував поважність пропуску строку на звернення до суду з вимогами про зобов'язання відповідача долучити 60 місяців до 01 липня 2000 року, починаючи з лютого 1993 року та провести перерахунок пенсії за період з 01 січня 1998 року по 02 вересня 2015 року.

При цьому, ані при зверненні до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження позивач не зазначив жодних поважних причин його пропуску.

З огляду викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що адміністративний позов в частині позовних вимог за періоди з 01 січня 1998 року по 02 вересня 2015 року та з 03 вересня 2015 року по 31 липня 2016 року включно поданий поза межами шестимісячного строку звернення до суду, а тому в цій частині він підлягає залишенню без розгляду

Також, колегія суддів в даному випадку враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 18.10.2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України», в якому Суд зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Перевіряючи оскаржуване судове рішення в іншій частині, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 народився 02.09.1958 року, є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС 4 категорії. Проживав на території зони посиленого радіологічного контролю з 26 квітня 1986 року по 31 березня 1990 року. Загальний період проживання на цій території складає 3 роки 11 місяців та 6 днів.

Позивач подав заяву до пенсійного фонду про призначення пільгової пенсії за віком відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте йому було відмовлено у призначенні пенсії.

Не погоджуючись з такою відмовою, ОСОБА_3 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва про визнання дій відповідача щодо відмови йому у призначенні пільгової пенсії - протиправними та зобов'язання пенсійного органу призначити йому пільгову пенсію з моменту настання такого права (справа № 756/585/15-а).

Оболонський районний суд міста Києва своєю постановою від 31 грудня 2015 року відмовив позивачу у задоволенні позову.

18 лютого 2016 року Київський апеляційний адміністративний суд скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою визнав неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_4 та зобов'язав управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва призначити пільгову пенсію ОСОБА_4 з 03 вересня 2015 року.

З 03 вересня 2015 року позивач отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Дана пенсія була призначена позивачу відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року по справі № 756/585/15.

Як убачається з позовної заяви, апеляційної скарги та матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з вимогами зробити йому перерахунок пенсії з доданням кращих 60 місяців заробітної плати до 01 липня 2000 року та з урахуванням ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте відповідач відмовив позивачу у такому перерахунку.

Позивач не погоджуючись з такою відмовою, звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Так, суд першої інстанції відмовляючи позивачу у задоволенні його позовних вимог виходив з того, що позивач вже звертався до суду з аналогічними вимогами та є судове рішення на підставі якого йому вже призначено пільгову пенсію. Також, суд зазначив, що відповідач, відмовляючи у задоволенні заяв, діяв в межах та на підставі чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними з огляду на наступне.

Так, у справі № 756/585/15 ОСОБА_2 звертався до суду з вимогами про призначення йому пільгової пенсії згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В даному випадку він просить суд зобов'язати пенсійний орган провести перерахунок його пенсії відповідно ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та включити 60 кращих місяців заробітної плати до 01 липня 2000 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пред'явлення позивачем аналогічних вимог.

Як було вказано вище, позивач є громадянином, який постійно проживав або постійно працював на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії, що підтверджується посвідченням Серії В-П № 301873 від 06 квітня 1993 року та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Загальний страховий стаж гр. ОСОБА_2 складає 35 років 23 дні (станом на 31 серпня 2015 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що він має право на проведення перерахунку пенсії відповідачем відповідно до вимог ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Що стосується вимоги апелянта про зобов'язання відповідача нарахувати йому 16 % доплати за понаднормовий стаж, то колегія суддів вважає дану вимогу такою, що задоволенню не підлягає, оскільки визначення відсотків та їх нарахування є обов'язком відповідача при здійсненні перерахунку пенсії відповідно до вимог ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також, колегія суддів зазначає, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Суд не може проводити підрахунки і визначати правильність нарахування сум.

Що стосується вимоги апелянта про зобов'язання відповідача долучити 60 кращих місяців заробітної плати до 01 липня 2000 року та провести перерахунок пенсії за період з 01 січня 1998 року по 02 вересня 2015 року, то колегія суддів також вважає їх такими, що задоволенню не підлягають, оскільки як було вказано вище, вони заявлені поза межами строку, необхідного для звернення до суду. Окремо, суд звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі апелянт просить суд провести перерахунок саме пенсії за період з 1 січня 1998 року по 02 вересня 2015 року, проте доказів того, що він перебував на пенсії до 02 вересня 2015 року, суду не надав.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши всі матеріали справи, дійшла висновку про те, що суд першої інстанції не повно дослідив матеріали справи та надав неправильну оцінку обставинам справи, а відтак постанова суду першої інстанції від 15 листопада 2017 року підлягає скасуванню в повному обсязі, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 частково.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 240, 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Подільського районного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку та виплати пенсії - протиправними.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату його пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з 01 серпня 2016 року.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за періоди з 01 січня 1998 року по 02 вересня 2015 року та з 03 вересня 2015 року по 31 липня 2016 року включно - залишити без розгляду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев