Постанова № 72284356, 14.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1376/17 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини А1815 про визнання протиправними дій та стягнення коштів, за апеляційною скаргою Військової частини А1815 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, -

У с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Військової частини А1815, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати протиправним дії відповідача щодо невиплати йому в повному обсязі грошового забезпечення за період з 23.06.2017 по 19.07.2017 року, грошової компенсації за невикористану відпустку за 2016 рік терміном на 21 добу, грошової компенсації за неотримане речове майно та стягнути з відповідача зазначені компенсацію та грошове забезпечення.

В обгрунтування вимог позовної заяви позивач посилається на те, що відповідачем усупереч вимогам чинного законодавства не виплачено в повному обсязі йому грошове забезпечення та грошову компенсацію за невикористану відпустку, а також за неотримане речове майно.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року позов задоволено.

Рішення суду умотивовано тим, що розпорядчим документом відповідача (наказом) від 19.07.2017 №17 про звільнення позивача передбачено виплату грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 43615,19 грн., а довідкою військові частини від 04.10.2017 №747 підтверджується нарахування позивачу компенсації за невикористану відпустку за 2016 рік (21 день) в сумі 4825,97 грн. та надбавки за доступ до державної таємниці в сумі 9702,37 грн., а докази виплати відповідних сум відсутні, суб'єктом владних повноважень порушено право особи на мирне володіння майном, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги є обґрунтованими. Також, місцевий суд виходив із того, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для не проведення розрахунку при звільненні та не виплати особі гарантованих виплат.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивач має право на грошову компенсацію за невикористану частину відпустки тільки в році звільнення. Також, скаржник зазначає, що виплата грошової компенсації за неотрмане речове майно здійснюється в межах бюджетних призначень, а відповідачем було підготовлено та направлено до вищестоящих органів документи для виплати вказаної компенсації.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

З матеріалів справи убачається, що 24.05.2017 на підставі наказу командувача оперативного командування «Північ» (по особовому складу) №69 тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини А1815 виданий наказ (по стройовій частині) від 19.07.2017 №17 про звільнення командира гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини капітана ОСОБА_2 з військової служби у запас за пунктом «а» частини шостої статті 26 (у зв'язку з закінченням строку контракту) з урахуванням підпункту «ї» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та зняття з усіх видів забезпечення 23.06.2017.

Згідно наказу військової частини від 19.07.2017 №17 щорічну чергову відпустку за 2016 рік (21 день) позивачем не використано, прийнято рішення виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за не отримане речове майно у сумі 43615,19 грн.

Відповідно до довідки військової частини А1815 від 04.10.2017 № 747 ОСОБА_2 нараховано грошове забезпечення за період з 23.06.2017 по 30.06.2017 (надбавка за доступ до державної таємниці) в сумі 2941,56 грн., за період з 01.07.2017 по 19.07.2017 в сумі 6760,81 грн. та компенсація за невикористану відпустку за 2016 рік (21 день) в сумі 4825,97 грн.

Оскільки вказані компенсації та грошове забезпечення виплачені не були, позивач звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частинами другою, третьою та четвертою статті 9 Закону Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Частиною першою статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. Військовослужбовцям, які прийняті на військову службу за контрактом, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року.

В силу абзацу 1 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення.

Відповідно до абзацу 2 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

Згідно з абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Зазначені норми не містять особливостей регулювання грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки особами, які звільняються у зв'язку із закінченням строку контракту.

Водночас, преамбулою Закону України «Про відпустки» встановлено, що цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно з частиною першої статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Це положення дублюється у частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до довідки військової частини А1815 від 04.10.2017 № 747 позивачу нарахована компенсація за невикористану відпустку за 2016 рік (21 день) в сумі 4825,97 грн.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції інстанції про те, що позивач має право на компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки, у тому числі за 2016 рік.

Посилання відповідача на те, що згідно з пунктом 37.10 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки здійснюється тільки за дні відпустки у рік звільнення, є безпідставними.

Згідно з цією нормою Інструкції особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим з військової служби (крім звільнених за віком, станом здоров'я, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, у разі, якщо їм не надавалася відпустка з подальшим виключенням зі списків особового складу, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, яка надається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення, за кожний повний місяць служби.

Наведені положення, а також і інші, не містять заборони щодо виплати військовослужбовцю, який проходить військову службу за контрактом, та який звільняється зі служби, грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки протягом усього періоду служби.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року у справі №2а-879/12/2170.

При цьому, судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на рішення Верховного суду України від 14 жовтня 2014 року у справі №21-413а14, позаяк воно прийняте за інших фактичних обставин справи і в ньому не надавалася правова оцінка щодо виплати компенсації військовослужбовцю за невикористану частину відпустки за попередній рік перед звільненням.

Відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Ураховуючи вищевикладене, а також те, що згідно наказу від 19.07.2017 №17 передбачено виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за не отримане речове майно у сумі 43615,19 грн., а також згідно довідки позивачу нараховано грошове забезпечення за період з 23.06.2017 по 30.06.2017 (надбавка за доступ до державної таємниці) в сумі 2941,56 грн., за період з 01.07.2017 по 19.07.2017 в сумі 6760,81 грн., висновок суду про протиправність дій відповідача щодо невиплати зазначеної компенсації та грошового забезпечення є обґрунтованим.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, посилання відповідача як на підставу правомірності своїх дій на те, що виплата грошової компенсації за неотримане речове майно здійснюється в межах бюджетних асигнувань, однак, кошти на зазначені цілі не надходили, є безпідставними, позаяк відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для не проведення розрахунку при звільненні та не виплати особі гарантованих виплат.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Окрім того, як убачається із матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги відповідачем не було надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою суду від 20 грудня 2017 року скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, відповідно до статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 704 грн.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Військової частини А1815 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Військової частини А1815 (адреса: 14000, м. Чернігів, вул. Нахімова, 27) до Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/220301106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 704 грн. (сімсот чотири грн.)

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 14 лютого 2018 року.)