Постанова № 72284230, 15.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 760/8851/17 Суддя (судді) першої інстанції: Усатова І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, пенсійний орган), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 05.05.2017 № 25643/07, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789 -XII ( в редакції Закону від 12.07.2011 № 2663 - III);

- зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити позивачу пенсію за вислугу років згідно зі ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789 -XII ( в редакції Закону від 12.07.2011 № 2663 - III) з 10.04.2017, тобто з дати звернення, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією без обмеження її максимального розміру та забезпечити її виплату.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.04.2017 р. позивач звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.91р. № 1789-XII.

Заява мотивована тим, що на момент призначення його на роботу діяв Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХП від 05.11.1991 р., статтею 50-1 якого було встановлено право прокурорів зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Листом від 05.05.2017 відповідач відмовив у призначенні пенсії за вислугу років з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.15р. №213 з тих підстав, що з 01.06.15 пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана відмова є незаконною.

Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції на підставі доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно з ч. 2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XIII розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

З набранням 15 липня 2015 року чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XIII визнано таким, що втратив чинність крім, п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), ст. 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, ст. 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також ст. 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втратила чинність з 15 грудня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, чинного на час звернення позивачем за призначенням пенсії, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Як вбачається з матеріалів справи, стаж роботи позивача, що зараховується до вислуги років, що дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», станом на дату звернення до пенсійного органу становить 22 роки, 2 місяці.

Проте, наявний стаж ОСОБА_2 є недостатнім для призначення йому пенсії на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, оскільки необхідний для призначення пенсії стаж становить 23 роки.

Стосовно посилання позивача, що його право на призначення пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XIII не може бути звуженим, колегія суддів зазначає наступне.

01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, п. 5 Прикінцевих положень якого передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XIII.

Оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII чинний, а до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XIII.

За таких обставин, станом на день звернення позивача із заявою про призначення йому пенсії ОСОБА_2 не мав вислуги років, передбаченої Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, тому у відповідача не було правових підстав для її призначення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При вирішенні справи апеляційний суд керується положеннями Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, оскільки такий прийнятий законодавчим органом (парламентом) і є обов'язковим до виконання, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Заяви №29458/04 та №29465/04), де Суд вказав: «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (п.23 рішення).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на те, що суд першої інстанції вирішив справу при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями ст.ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

Повний текст постанови виготовлено 15.02.2018