Постанова № 72284119, 13.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/1307/17 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.

При секретарі судового засідання: Хаврат О.О.

За участі представника Відповідача-1: Одягайло О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09.10.17р. у справі №810/1307/17 за позовом ОСОБА_3 до Київської митниці ДФС, Державної фіскальної служби України про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про виправлення описки у виконавчому листі від 21.07.17р., виданому Київським окружним адміністративним судом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.17р. заяву Позивача задоволено частково: зобов'язано Головного державного виконавця Рубель І.В. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно розглянути подану заявником заяву про відкриття виконавчого провадження від 21.08.17р. щодо примусового виконання виконавчого листа №810/1307/17 від 21.07.17р., виданого Київським окружним адміністративним судом, з урахуванням наведених у рішенні суду висновків.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Департаментом ДВС Міністерства юстиції України подано апеляційну скаргу, у якій апелянт просить суд скасувати ухвалу з мотивів порушення судом норм процесуального права та постановити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що виконавчий лист не відповідає вимогам ст. 4 Закону № 1404-VIII, а саме: у виконавчому листі не зазначено ім'я та по батькові особу, яка його видала, а тому державним виконавцем обґрунтовано винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу, без прийняття до виконання.

Від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справу, мотивоване значною завантаженістю представників державного органу.

Колегією суддів відмовлено у задоволенні цього клопотання, оскільки неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участь у судовому засіданні сторін. Окрім того, до клопотання не додано доказів на підтвердження вказаних в ньому обставин.

Присутній у судовому засіданні представник Відповідача-1 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 23.06.17р. у справі №810/1307/17, до якої було додано виконавчий лист №810/1307/17, виданий 21.07.17р. Київським окружним адміністративним судом.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено повідомлення від 30.08.17р. №54595322 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з тих підстав, що у виконавчому документі не зазначено прізвище, ім'я, по батькові особи, яка його видала, що не відповідає вимогам статті 4 Закону №1404-VIII.

Вказана обставина слугувала підставою для звернення Позивача до суду з заявою про виправлення у виконавчому листі описки.

Приймаючи оспорювану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист виданий у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого листа не ґрунтується на вимогах закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Частиною 3 статті 4 Закону України від 02.06.16р. №1404-VIII «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

Згідно додатку 15 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністративної України №174 від 17.12.13р., у виконавчому листі зазначається зокрема, суддя його підпис, ініціали та прізвище та помічник судді (секретар) його підпис. ініціали та наявне прізвище.

Виданий 21.07.17р. Київським окружним адміністративним судом виконавчий лист №810/1307/17 повністю відповідає вимогам частини 3 статті 4 Закону №1404-VIII, а саме: підписаний суддею Лапій С.М. та секретарем с/з Феленюк О.С., скріплений печаткою із зображенням Державного Герба України, містить усі обов'язкові реквізити, які вимагає Закон №1404-VIII, а тому висновок державного виконавця про невідповідність виконавчого листа вимогам закону - безпідставний; виконавчий лист неправомірно, з формальних та надуманих підстав не прийнятий державним виконавцем до виконання, що порушує принцип обов'язковості судових рішень.

Отже, з метою відновлення порушених прав Позивача на гарантоване державною обов'язкове виконання судового рішення, яке набрало законної сили, колегія суддів вважає оспорювану ухвалу такою, що відповідає вимогам процесуального законодавства, меті та завданням адміністративного судочинства.

У п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02), Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, судом ухвалено рішення з дотриманням норм права, що спростовує доводи апелянта.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09.10.17р. у справі №810/1307/17 у справі №810/1307/17 - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09.10.17р. у справі №810/1307/17 у справі №810/1307/17 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.

Повний текст постанови складений: 13.02.18