Ухвала суду № 72284016, 13.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/7320/17

УХВАЛА

13 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

представників позивача: - ОСОБА_1

- ОСОБА_2

представника відповідача: - Малчанової Н.К.

представників апелянтів: - ОСОБА_4

- ОСОБА_5

- ОСОБА_6

- ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві клопотання ОСОБА_1 - представника ОСОБА_8 про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами Національного антикорупційного бюро України, Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_8 до Державної фіскальної служби України про встановлення наявності та відсутності повноважень суб'єкта владних повноважень,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2017 року позивач - ОСОБА_8 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України про встановлення наявності та відсутності повноважень суб'єкта владних повноважень, в якому просив:

- встановити наявність у Голови Державної фіскальної служби України повноважень на прийняття рішень про розстрочення та/або відстрочення грошового зобов'язання та/або податкового боргу без обмежень у сумі та в межах одного бюджетного року;

- встановити відсутність повноважень у Голови Державної фіскальної служби України на здійснення аналізу фінансового стану платника податку, який звернувся із заявою про розстрочення та/або відстрочення грошового зобов'язання та/або податкового боргу при прийнятті рішення про таке розстрочення та/або відстрочення;

- встановити відсутність повноважень Голови Державної фіскальної служби України приймати рішення про відмову в розстроченні та/або відстроченні грошового зобов'язання та/або податкового боргу за наявності висновку територіального органу Державної фіскальної служби про можливість розстрочення та/або відстрочення грошового зобов'язання платника податку та/або податкового боргу та заяви платника податку про їх розстрочення та/або відстрочення з додатками, визначеними пунктом 3.1 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України № 574 від 10.10.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Національне антикорупційне бюро України, Державна фіскальна служба України, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування", Спеціалізована антикорупційна прокуратура Генеральної прокуратури України звернулись із апеляційними скаргами, в яких: Національне антикорупційне бюро України просило скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_9 відмовити в повному обсязі, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" просило скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року, позовну заяву ОСОБА_8 залишити без розгляду, Спеціалізована антикорупційна прокуратура Генеральної прокуратури України просила скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року та закрити провадження у справі, Державна фіскальна служба України просила скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року та винести ухвалу про закриття провадження у справі.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, допущено порушення норм матеріального права.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, колегією суддів було відкрито апеляційне провадження по вищевказаним апеляційним скаргам та призначено їх розгляд на 23 січня 2018 року.

Разом з тим, 12 січня 2018 року на адресу суду надійшли клопотання ОСОБА_1 - представника ОСОБА_8 за Вх. № 1097, Вх. №1299 Вх.№1295 про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами Національного антикорупційного бюро України, Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України.

Клопотання представника позивача мотивовані тим, що предметом адміністративного позову у даній справі є встановлення компетенції та її відсутності у Голови Державної фіскальної служби України, отже цей спір стосується прав та обов'язків Голови державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України та її територіальних органів щодо розмежування компетенції та правової регламентації відповідної процедури прийняття рішення про розстрочення грошового зобов'язання та/або податкового боргу у системі Державної фіскальної служби та її територіальних органів.

Перевіривши доводи представника позивача, заслухавши думку сторін по справі та представників апелянтів, колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами Національного антикорупційного бюро України, Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України - відмовити, виходячи з наступного.

Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва, повний текст якої складено 27.11.2017 року, винесена до набрання чинності редакції Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) згідно Закону від 03.10.2017 року № 2147-VIII.

Згідно частини 3 статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 10 Перехідних положень КАС України, за яким, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За правилам п. 12 Перехідних положень КАС України, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, процесуальні норми, які підлягають застосуванню у вказаній справі є відповідні норми КАС України, які діяли на момент вчинення певним учасником судового процесу чи судом відповідної процесуальної дії чи рішення, а вже розгляд справи судом апеляційної інстанції - за правилами, які передбачені новою редакцією КАС України, із змінами згідно Закону від 03.10.2017 року № 2147-VIII.

У судовому засіданні 23 січня 2018 року та 13 лютого 2018 року представником позивача - ОСОБА_1 було заявлено клопотання про неможливість представництва ОСОБА_4 інтересів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, посилаючись на ч.3 ст. 58 КАС України, відповідно до норм якої не може бути представником в суді судді, прокурори, слідчі, працівники підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють від імені відповідних органів, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законні представники сторони чи третьої особи.

Представником позивача неодноразово наголошувалось, що ОСОБА_4 є у складі групи прокурорів, які підтримують публічне обвинувачення в рамках кримінального провадження відносно ОСОБА_8

Колегія суддів вважає такі доводи представника позивача необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.3 ст. 58 КАС України (у чинній редакції) не може бути представником в суді судді, прокурори, слідчі, працівники підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють від імені відповідних органів, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законні представники сторони чи третьої особи.

Поняття оперативно - розшукової діяльності передбачено ст.. 2 Закону України «Про оперативно - розшукову діяльність», відповідно до якої оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Відповідно до ст..5 вищевказаного Закону, оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами:

Національної поліції - підрозділами кримінальної та спеціальної поліції;

Державного бюро розслідувань - внутрішньої безпеки, забезпечення особистої безпеки;

Служби безпеки України - контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;

Служби зовнішньої розвідки України - агентурної розвідки, оперативно-технічними, власної

Державної прикордонної служби України - розвідувальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (агентурної розвідки, оперативно-технічним, власної безпеки), оперативно-розшуковими підрозділами відповідно спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону та його територіальних органів, підрозділами з охорони державного кордону органів охорони державного кордону та Морської охорони, забезпечення внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки, оперативного документування та оперативно-технічними;

управління державної охорони - підрозділом оперативного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;

органів доходів і зборів - оперативними підрозділами податкової міліції та підрозділами, які ведуть боротьбу з контрабандою;

органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої

розвідувального органу Міністерства оборони України - оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки.

Національного антикорупційного бюро України - детективів, оперативно-технічними, внутрішнього контролю.

Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.

Як вбачається із вищевказаного переліку Спеціалізована антикорупційна прокуратура не входить до переліку органів, які здійснюють оперативно - розшукову діяльність, а тому посилання представника позивача на ч.3 ст. 58 КАС України є необґрунтованим.

Розглядаючи по суті заявленого клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами Національного антикорупційного бюро України, Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Процесуальною підставою для звернення до суду з апеляційними скаргами Національним антикорупційним бюро України, Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Генеральної прокуратури України, є посилання останніх на положення ч. 1 ст. 185 КАС України (в редакції, що діяла на момент ухвалення постанови), відповідно до якої, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічна норма, що надає процесуальне право на оскарження судового рішення викладена у статті 293 нової редакції КАС України.

Із диспозиції вищевказаної статті вбачається, що основним критерієм, необхідним для розгляду апеляційної скарги є факт вирішення оскаржуваним рішенням питання про права, свободи, інтереси (або) обов'язки апелянта.

Як зазначалось вище, предметом адміністративного позову у даній справі є встановлення компетенції та її відсутності у Голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_8 при прийнятті ним рішень про розстрочення грошових зобов'язань та податкового боргу за договорами про спільну діяльність ПАТ «Укргазвидобування» з ТОВ Фірма «ХАС», ТОВ «Надра Геоцентр» та ТОВ «Карпатнадраінвест».

Із матеріалів справи вбачається, що Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура Генеральної прокуратури України заявляли клопотання в суді першої інстанції про вступ у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2017 року та 23 листопада 2017 року у задоволенні клопотань Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України щодо вступу останніх у справу в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - відмовлено з огляду на те, що рішення у даній справі жодним чином не може впливати на компетенції вказаних органів, а отже їх права не є порушеними.

Заперечення на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року було включено в апеляційну скаргу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України.

Правовою основою діяльності системи органів прокуратури є Конституція України та Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, які визначають правовий статус, функції, права та обов'язки прокуратури в системі органів державної влади.

Так, статтею 1311 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно частини 5 статті 8 Закону України «Про прокуратуру», у Генеральній прокуратурі України утворюється (на правах самостійного структурного підрозділу) Спеціалізована антикорупційна прокуратура (далі - САП), на яку покладаються такі функції: 1) здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України; 2) підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях; 3) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених цим Законом і пов'язаних із корупційними або пов'язаними з корупцією правопорушеннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро» (далі - НАБ України), НАБ України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Як вбачається із матеріалів справи детективами Національного бюро здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про початок досудового розслідування в якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 5201000000000218 від 31.03.2017 року та повідомлено про підозру ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Генеральної прокуратури України на час розгляду справи у суді першої інстанції здійснювало процесуальне керівництво, а на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції - підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні №52017000000000218 від 31.03.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України.

Із дослідженого повідомлення про підозру вбачається, що в останньому безпосередньо вказано, які саме повноваження використовувались головою ДФС ОСОБА_8 при прийнятті необґрунтованих рішень та які співпадають з предметом позову у даній справі.

Диспозиція ст.. 364 КК України, яку інкриміновано ОСОБА_8 як підозрюваному передбачає вчинення особою зловживання владою або службовим становищем, тобто використання своїх організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських функцій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Окружного адміністративного суду м. Києва щодо встановлення повноважень та законність їх використання працівниками ДФС України, які є предметом дослідження і у кримінальному провадженні № 52017000000000218 від 31.03.2017 року безпосередньо вплине на інтереси та обов'язки сторони обвинувачення в частині доведення вини обвинуваченого, а тому підстави для закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України та Національного антикорупційного бюро України - відсутні.

Окрім того, колегія суддів вважає необгрунтованим клопотання представника позивача в частині необхідності закриття провадження у справі за апеляційною скаргою «Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», з огляду на наступне.

Так, як зазначалось, предметом розгляду даної справи є визначення обсягу компетенції Голови Державної фіскальної служби ОСОБА_8 при прийнятті ним рішень про розстрочення грошових зобов'язань та податкового боргу за договорами про спільну діяльність ПАТ «Укргазвидобування» з ТОВ Фірма «ХАС», ТОВ «Надра Геоцентр» та ТОВ «Карпатнадраінвест», а тому прийняте рішення безпосередньо буде впливати на права та обов'язки Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» як сторони у договорах про спільну діяльність , у зв'язку з чим підстави для закриття провадження за даною апеляційною скаргою, на переконання суду, відсутні.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 305, 310, 321, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 - представника ОСОБА_8 про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами Національного антикорупційного бюро України, Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Повний текст виготовлено 13 лютого 2018 року