Постанова № 72284007, 06.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8848/16 Головуючий у І інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційними скаргами Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 вересня 2017 року (повний текст постанови виготовлено 25 вересня 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

10 червня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київського міського голови Кличка В.В., в якому просив (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) визнати бездіяльність Київського міського голови Кличка В.В., яка полягає у невинесенні протягом місяця (від дати реєстрації клопотання) на пленарне засідання сесії Київської міської ради питання стосовно надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землевідводу земельної ділянки №6 відповідно до графічного матеріалу (кадастрового кварталу 90:066 згідно містобудівного кадастру Києва), орієнтовним розміром до 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), клопотання (заява) №19, зареєстрованого у Київській міській раді за вх.№08/М-4242 від 06 квітня 2016 року - протиправною; а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради на користь позивача витрати на правову допомогу, які складають 4640,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 вересня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано бездіяльність Київського міського голови Кличка В.В. щодо невнесення протягом місяця (від дати реєстрації клопотання) на пленарне засідання сесії Київської міської ради питання стосовно надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землевідводу земельної ділянки №6 відповідно до графічного матеріалу (кадастрового кварталу 90:066 згідно містобудівного кадастру Києва), орієнтовним розміром до 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за Клопотанням (заявою) №19 від 06 квітня 2016 року, зареєстрованого у Київській міській раді за вх.№08/М-4242 від 06 квітня 2016 року протиправною. У задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючи з прийнятим рішенням, Київський міський голова Кличко В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визнання бездіяльності протиправною з мотивів порушення та неправильного застосування судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи і прийняти нову постанову, якою відмовити в позові повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суб'єктом подання проекту рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а не Київський міський голова, процедура формування порядку денного передбачає, зокрема, погодження проекту рішення постійними комісіями та управлінням правового забезпечення діяльності Київської міської ради та тільки після цього саме управління організаційного та документального забезпечення діяльності Київської міської ради узагальнює направлені проекти рішень та формує попередній проект порядку денного пленарного засідання Київради, а тому суд першої інстанції необґрунтовано зазначає про незадовільний стан організації Київським міським головою роботи, що призвело до нерозгляду клопотання позивача на пленарному засіданні сесії Київської міської ради.

Позивач відзив на апеляційну скаргу Київського міського голови до суду не подавав. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилається на те, що Київський міський голова Кличко В.В. уповноважений здійснювати керівництво апаратом ради та її виконавчим комітетом, скликати сесії ради, вносити пропозиції та формувати порядок денний сесій ради, головувати на пленарних засіданнях ради. Київський міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень та не вчинив передбачених законом дій щодо винесення на розгляд сесії Київської міської ради клопотання (заяви) позивача №19, зареєстрованого у Київській міській раді за вх.№08/М-4242 від 06 квітня 2016 року, внаслідок чого Київською міською радою не виконано норми абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України щодо розгляду цього клопотання на сесії ради у місячний строк.

Позивачем також подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови присудження на користь позивача витрат, пов'язаних з розглядом справи (правової допомоги) з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та стягнути на користь позивача витрати, пов'язані з розглядом справи (правової допомоги) у сумі 4640,00 грн. за рахунок асигнувань Київської міської ради. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно втручається у свободу договору, визначену сторонами, в той час, як матеріали справи містять докази, що позивачем були понесені конкретні витрати, сплачені на підставі конкретного договору про правову допомогу за конкретний вид правової допомоги, які мають відповідні дати та унікальні реквізити, а надав правову допомогу конкретний фахівець у галузі права, який може надавати такі послуги.

Київський міський голова Кличко В.В. надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат - без змін, посилаючись на те, що Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу в цивільних та адміністративних справах» (який діяв на час прийняття спірної постанови) не передбачена підготовка позовної заяви. Крім того, відповідач зазначає, що з наданих позивачем доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу вбачається, що замовник сплатив винагороду за підготовку позову, коли виконавець ще не приступив до підготовки позовної заяви та не визначив, скільки часу необхідно для її написання, тобто за послуги, які ще не були надані. Також відповідач зазначає, що згідно ст.ст.132, 134 КАС України відшкодовуються витрати на професійну правничу допомогу адвоката, однак, не надано доказів, що представником позивача є адвокат.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київська міська рада відзиви на апеляційні скарги не подавали, жодні заперечення або письмові пояснення у матеріалах справи відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року клопотання представника ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження у справі до 23 січня 2018 року.

23 січня 2018 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Київського міського голови Кличка В.В., Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

За клопотанням учасників справи в судовому засіданні оголошено перерву до 06 лютого 2018 року до 10.00 годин.

Відповідачі про дату, час і місце слухання справи в розумінні вимог КАС України повідомлені належним чином, до суду апеляційної інстанції не з'явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Київського міського голови Кличка В.В. не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Київської міської ради з клопотанням №19 від 05 квітня 2016 року в порядку ст.118 ЗК України, в якому просив в порядку реалізації його гарантованого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки - надати згоду на розробку проекту землевідводу земельної ділянки №6 відповідно до графічного матеріалу (кадастрового кварталу 90:066 згідно містобудівного кадастру Києва), орієнтовним розміром до 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розглянути це питання на сесії Київської міської ради у встановлений законодавством місячний термін з прийняттям об'єктивного і обґрунтованого рішення та повідомити його про прийняте рішення шляхом направлення на адресу для листування копії витягу з рішенням сесії. До вказаного клопотання було додано графічні матеріали, копії паспорту та посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_3 та довіреності повіреному ОСОБА_5

Вказане клопотання отримано Київською міською радою 06 квітня 2016 року та зареєстровано за вх.№08/М-4242.

З огляду на те, що в передбачений законодавством строк жодного рішення за наслідками розгляду клопотання позивача №19 від 05 квітня 2016 року про надання згоди на розробку проекту землевідводу ОСОБА_3 отримано не було, він звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що Київським міським головою Кличком В.В. було допущено протиправну бездіяльність щодо незабезпечення контролю за виконанням діючого законодавства та дотриманням порядку і строку розгляду клопотання №19 позивача протягом визначеного законодавством строку, а висвітлені у клопотанні питання на пленарному засіданні Київської міської ради не розглянуто.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», який відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Частиною 1 ст.116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч.ч.6-7, 10 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Частиною 1 ст.122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У відповідності до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

В силу ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймають органи, визначені в ст.118 ЗК України. Розгляд клопотання зацікавленої особи у вирішенні зазначеного питання має прийматись у вигляді рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади.

З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що чинним законодавством України встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання, а також передбачено вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов'язаний ухвалити відповідне рішення про надання такого дозволу або відмову у його наданні з мотивуванням належним чином причини такої відмови.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у його клопотанні від 05 квітня 2016 року про надання згоди на розробку проекту землевідводу зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовні розміри та було додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 травня 2016 року №057021-08/М-4242-5366 позивача повідомлено, що Департамент земельних ресурсів направив до Департаменту містобудування і архітектури запит щодо відповідності заявленої в клопотанні ініціативи містобудівній документації або ситуації та наявних містобудівних умов та обмежень, що мають бути враховані при розгляді його клопотання, та після надходження інформації буде підготовлено проект рішення Київської міської ради про надання дозволу (або відмови) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.

Крім того, згідно листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 травня 2016 року №057021-10449 позивача повідомлено, що на теперішній час висновки Департаменту містобудування і архітектури про відповідність заявленої у клопотаннях ініціативи містобудівної документації або ситуації та наявних містобудівних умов та обмежень до Департаменту земельних ресурсів не надходило.

Наведене свідчить, що Київською міською радою питання щодо надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землевідводу земельної ділянки №6 відповідно до графічного матеріалу (кадастрового кварталу 90:066 згідно містобудівного кадастру Києва), орієнтовним розміром до 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно клопотання (заяви) №19 від 05 квітня 2016 року, зареєстрованого у Київській міській раді за вх. №08/М-4242 від 06 квітня 2016 року, розглянуто на пленарному засіданні Київської міської ради не було та відповідне рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у його наданні з мотивуванням належним чином причини такої відмови у передбачений ст.118 ЗК України строк не прийнято, зворотного відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України не доведено.

Пунктами 8, 9 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради, забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання.

Згідно з ч.13 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян.

Рішенням Київської міської ради від 12 листопада 2014 року №351/351 «Про Регламент Київської міської ради» (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Регламент Київської міської ради, відповідно до п.п.1, 5, 6 ч.3 ст.4 якого Київський міський голова організує роботу Київради та її виконавчого органу; скликає сесії та пленарні засідання Київради, вносить пропозиції, формує порядок денний пленарних засідань Київради, узгоджений на засіданні Президії Київради, і головує на пленарних засіданнях Київради; забезпечує підготовку на розгляд Київради проектів програм соціально-економічного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, бюджету міста Києва та звіту про його виконання, рішень Київради з інших питань, що належать до її відання.

Частиною 1 ст.21 Регламенту Київської міської ради визначено, що суб'єктами подання проектів рішень виступають Київський міський голова, заступник міського голови - секретар Київради, депутати Київради, постійні та тимчасові контрольні комісії Київради, депутатські фракції, групи, виконавчий орган Київради (Київська міська державна адміністрація), загальні збори громадян в порядку, визначеному законодавством, Статутом територіальної громади міста Києва та цим Регламентом.

Рішенням Київської міської ради від 19 грудня 2002 року №182/342 затверджено Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до п.1.1 якого Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері земельних відносин, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), безпосередньо підпорядковується Київському міському голові, а з питань управління землями державної власності, розпорядження якими здійснює виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації)

Пунктом 3.11 цього Положення передбачено, що Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень виконує такі завдання, зокрема, розробляє в установленому порядку проекти рішень Київської міської ради, готує та подає розпорядження Київського міського голови, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також подає свої висновки з питань, в тому числі, розпорядження землями в межах міста Києва, передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб.

Отже, суб'єктом подання проектів рішень для винесення на сесії Київради з питань надання дозволу (відмови у наданні) на розробку проектів землеустрою є Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Однак, з листів Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 травня 2016 року №057021-08/М-4242-5366 та від 27 травня 2016 року №057021-10449 вбачається, що останній не подавав у передбачений ст.118 ЗК України строк відповідного проекту рішення для винесення на сесію Київради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у його наданні за клопотанням позивача №19 від 05 квітня 2016 року, зареєстрованого у Київській міській раді за вх.№08/М-4242 від 06 квітня 2016 року.

В той же час, розгляд таких клопотань здійснюється на пленарних засіданнях ради, формування порядку денного яких належить до безпосередньої компетенції її голови, на якого, крім іншого, також покладено обов'язок забезпечити підготовку на розгляд ради проектів відповідних рішень, що належать до її відання.

Київським міським головою не було винесено на пленарне засідання Київської міської ради розгляд клопотання ОСОБА_3 №19 від 05 квітня 2016 року, зареєстрованого у Київській міській раді за вх.№08/М-4242 від 06 квітня 2016 року, зокрема, не включено до порядку денного питання про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою у місячний строк з дати реєстрації клопотання та не забезпечено дотримання радою порядку і строку його розгляду, чим порушено вимоги ч.7 ст.118 ЗК України, ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.4 Регламенту Київської міської ради.

Колегія суддів відхиляє посилання Київського міського голови на те, що складання проектів рішень Київської міської ради щодо набуття прав на земельні ділянки належить до повноважень Департаменту земельних ресурсів, який несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього завдань, оскільки за законом обов'язок з розгляду поданого клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою покладено саме на Київську міську раду і такий розгляд здійснюється на пленарних засіданнях ради, порядок денний яких формує безпосередньо голова ради.

Як зазначено колегією суддів вище, згідно п.9 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п.6 ч.3 ст.4 Регламенту Київської міської ради саме голова ради забезпечує підготовку на розгляд ради проектів рішень ради з питань, що належать до її відання.

Твердження апелянта - Київського міського голови про відсутність протиправної бездіяльності з тих підстав, що визначення відповідності заявленої ініціативи містобудівній документації здійснюється відповідно до витягу з містобудівного кадастру, для чого Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Департаменту містобудування і архітектури з відповідним запитом, не спростовує факту неподання проекту рішення для винесення на сесію Київради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у його наданні за наслідком розгляду клопотання ОСОБА_3 №19 від 05 квітня 2016 року, зареєстрованого у Київській міській раді за вх.№08/М-4242 від 06 квітня 2016 року, у встановлений законодавством строк. Наведене свідчить про незадовільний стан організації Київським міським головою роботи, що призвело до нерозгляду клопотання позивача на пленарному засіданні Київської міської ради у передбачений ст.118 ЗК України строк, а твердження Київського міського голови є необґрунтованим.

Посилання відповідача на те, що неприйняття Київською міською радою у місячний строк рішення про надання дозволу на розроблення земельної документації не порушує прав ОСОБА_3, так як він не позбавлений можливості самостійно замовити розроблення відповідної документації без отримання дозволу, не приймаються судом, оскільки самостійне замовлення розроблення земельної документації в разі неприйняття радою відповідного рішення у передбачений строк є правом особи, а не обов'язком, що не позбавляє особу конституційної гарантії судового захисту.

Неприйняття Київською міською радою відповідного рішення за клопотанням позивача у передбачений законодавством строк ставить його у певну правову невизначеність, що є недопустимим у відповідності до змісту та сутності принципів верховенства права та законності.

Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», в якому Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо наявності протиправної бездіяльності Київського міського голови Кличка В.В. щодо невнесення протягом місяця (від дати реєстрації клопотання) на пленарне засідання сесії Київської міської ради питання стосовно надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землевідводу земельної ділянки №6 відповідно до графічного матеріалу (кадастрового кварталу 90:066 згідно містобудівного кадастру Києва), орієнтовним розміром до 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за Клопотанням (заявою) №19 від 05 квітня 2016 року, зареєстрованого у Київській міській раді за вх.№08/М-4242 від 06 квітня 2016 року, що порушує право позивача на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування або оскарження відмови в наданні дозволу, за захистом якого він звернувся до суду, враховуючи також, що ОСОБА_3, як учасник бойових дій, у відповідності до п.14 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

В той же час, щодо вимог, заявлених в апеляційній скарзі позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.94 КАС України (в редакції, що була чинною на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з п.1 ч.3 ст.87 КАС України (в редакції, що була чинною на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на надання правової допомоги.

Частина 3 ст.90 КАС України (в редакції, що була чинною на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) визначає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (в редакції, що була чинною на момент подачі позову до суду) визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» у 2016 році з 01 травня установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1450 грн.

Таким чином, розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 580,00 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем долучено до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги від 21 травня 2016 року №21/05-4, замовлення від 21 травня 2016 року, акт виконаних робіт від 24 травня 2016 року та квитанцію від 21 травня 2016 року на суму 4640,00 грн.

За умовами договору про надання правової допомоги від 21 травня 2016 року №21/05-4, укладеного між ОСОБА_3 (замовник) та ФОП «ОСОБА_5 (виконавець), вартість однієї години роботи становить 580,00 грн., що відповідає граничному розміру компенсації, визначеному ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Згідно замовлення від 21 травня 2016 року ОСОБА_3 відповідно до договору про надання правової допомоги від 21 травня 2016 року №21/05-4 просив надати йому юридичні послуги (правову допомогу), а саме: скласти для нього позовну заяву до адміністративного суду стосовно визнання протиправною бездіяльності Київського міського голови щодо винесення на розгляд сесії Київської міської ради клопотання (заяви) №19, зареєстрованого у Київській міській раді за вх.№08/М-4242 від 06 квітня 2016 року, та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно акту виконаних робіт від 24 травня 2016 року загальна кількість годин послуг становить 8 годин, разом вартість усіх робіт згідно цього акту за витрачені 8 годин роботи складає 4640,00 грн.

Проведення оплати за договором про надання правової допомоги від 21 травня 2016 року №21/05-4 підтверджується наявною в матеріалах справи квитанції від 21 травня 2016 року на суму 4640,00 грн. з призначенням платежу - оплата за товари/послуги згідно договору про правову допомогу №21/05-4 від 21 травня 2016 року

Згідно р.1 «Міжгалузевих норм чисельності працівників юридичної служби», затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 11 травня 2004 року №108, який встановлює норми часу на виконання робіт працівниками юридичних служб, для підготовки, складання та візування позовної заяви необхідно біля 8 годин.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять належні та допустимі докази понесення позивачем витрат на правову допомогу, пов'язаних з розглядом даної справи, зокрема, поданий позивачем акт виконаних робіт від 24 травня 2016 року містить розрахунок вартості наданої правової допомоги, відображає вартість години роботи по складанню позовної заяви із зазначенням витраченого часу та загальної вартості робіт.

Твердження суду першої інстанції про необхідність відображення у акті виконаних робіт відомостей щодо того, коли виконавець приступив до початку виконання замовлених позивачем послуг (дата та час) та коли виконання вказаних робіт було ним завершено (дата та час) є помилковим, оскільки чинне законодавство не містить положень, які б встановлювали ступінь деталізації опису відповідних послуг в актах виконаних робіт, а проведення позивачем передплати наданих послуг не суперечить умовам договору про надання правової допомоги від 21 травня 2016 року №21/05-4.

Розмір винагороди визначається за погодженням виконавця з замовником і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, натомість, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини замовника та виконавця. Разом з тим, для включення всієї суми винагороди у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов підлягає задоволенню, а також що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір винагороди є розумним та виправданим. Тобто, суд має оцінити рівень витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою, тобто, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановити, що розмір винагороди, визначений сторонами, є співмірним, зважаючи на складність справи та витрачений виконавцем час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесених судових витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Доводи Київського міського голови Кличка В.В., що Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу в цивільних та адміністративних справах» (який діяв на час прийняття спірної постанови) не передбачено відшкодування витрат на правову допомогу в частині підготовки позовної заяви колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно ст.1 вищезазначеного Закону компенсація передбачена і за вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням. Враховуючи, що законодавством нормативно не визначено, які саме дії поза судовим засіданням в рамках надання правової допомоги підлягають компенсації, тому складання відповідних процесуальних документів, в тому числі позову, необхідно тлумачити, як вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, за що передбачена компенсація, що також підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи копією наукового висновку члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді України ОСОБА_7

В той же час, колегія суддів зазначає, що у позовній заяві, що була підготовлена за умовами договору про надання правової допомоги від 21 травня 2016 року №21/05-4, заявлено дві позовні вимоги: 1) визнати бездіяльність Київського міського голови Кличка В.В., яка полягає у невинесенні протягом місяця (від дати реєстрації клопотання) на пленарне засідання сесії Київської міської ради питання стосовно надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землевідводу земельної ділянки №6 відповідно до графічного матеріалу (кадастрового кварталу 90:066 згідно містобудівного кадастру Києва), орієнтовним розміром до 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), клопотання (заява) №19, зареєстрованого у Київській міській раді за вх.№08/М-4242 від 06 квітня 2016 року - протиправною; 2) зобов'язати Київського міського голову Кличка В.В. винести на пленарне засідання сесії Київської міської ради питання стосовно надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землевідводу земельної ділянки №6 відповідно до графічного матеріалу (кадастрового кварталу 90:066 згідно містобудівного кадастру Києва), орієнтовним розміром до 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), клопотання (заява) №19, зареєстрованого у Київській міській раді за вх.№08/М-4242 від 06 квітня 2016 року, або мотивованої відмови у його наданні.

07 жовтня 2016 року позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив не розглядати п.2 прохальної частини позовної заяви щодо зобов'язання Київського міського голову Кличка В.В. винести на пленарне засідання сесії Київської міської ради питання стосовно надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землевідводу земельної ділянки №6 відповідно до графічного матеріалу (кадастрового кварталу 90:066 згідно містобудівного кадастру Києва), орієнтовним розміром до 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), клопотання (заява) №19, зареєстроване у Київській міській раді за вх№08/М-4242 від 06 квітня 2016 року, або мотивованої відмови у його наданні.

Згідно ст.95 КАС України (в редакції, що була чинною на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) у разі відмови позивача від адміністративного позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від адміністративного позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання адміністративного позову, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що при частковій відмові позивача від адміністративного позову шляхом зменшенні розміру позовних вимог, понесені в цій частині витрати не підлягають відшкодуванню відповідачем.

Таким чином, враховуючи, що позивачем були понесені судові витрати у розмірі 4640,00 грн. на правову допомогу у зв'язку з поданням позовної заяви, що містила дві позовні вимоги, та в подальшому позивач відмовився від однієї з позовних вимог та судом першої інстанції фактично задоволено лише одну з двох позовних вимог ОСОБА_3, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача витрат на правову допомогу відповідно до задоволених вимог у розмірі 50% від загального розміру позовних вимог, тобто витрати на правову допомогу, які підлягають компенсації позивачу становлять 2320,00 грн.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги позивача, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь ОСОБА_3 витрат, пов'язаних з розглядом справи (правової допомоги), у сумі 2320,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради, оскільки відповідачем у справі, до якого були заявлені позовні вимоги, виступав Київський міський голова Кличко В.В., який є посадовою особою Київської міської ради, а також враховуючи, що винагорода на користь особи, яка надавала правову допомогу, фактично сплачена, з огляду на складність цієї справи, а також час, який міг би витратити виконавець на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, з урахуванням необхідності дотримання балансу між правами позивача, захист яких необхідно забезпечити, та інтересами відповідача, який не має нести надмірний тягар, якщо позивач залучив фахівця у галузі права до справи.

Позивач в апеляційній скарзі також просить вирішити питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з розглядом справи, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України (в редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-2 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з п.4 ч.1 ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено, що розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами підлягає саме правнича допомога адвоката, а не правова допомога фахівця у галузі права.

На підтвердження понесених витрат у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції позивачем долучено до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги від 30 листопада 2017 року №_30/11-1_, замовлення від 30 листопада 2017 року, акт виконаних робіт від 30 листопада 2017 року та квитанцію від 30 листопада 2017 року на суму 5120,00 грн.

З поданих позивачем до суду апеляційної інстанції доказів понесення судових витрат вбачається, що між ФОП «ОСОБА_5 (виконавець) та ОСОБА_3 (замовник) 30 листопада 2017 року укладено договір №_30/11-1_ про надання правової допомоги, за умовами якого виконавець - фахівець у галузі права, надає замовнику на платній основі юридичні послуги - правову допомогу по видах та об'ємі, передбачених цим договором та з метою захисту прав та інтересів замовника (п.1 договору). Відповідно до п.2 цього договору виконавець надає правову допомогу, зокрема, складання апеляційної скарги, на підставі замовлення замовника, оформленого у формі додатку до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно додатку №1 від 30 листопада 2017 року (замовлення) до вказаного договору, ОСОБА_3 просив виконавця скласти апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду щодо скасування (в частинах, а саме: неправильного вирішення розподілу витрат на правову допомогу) постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 вересня 2017 року по справі №826/8848/16.

Відповідно до акту виконаних робіт від 30 листопада 2017 року загальна кількість годин послуг становить 8 годин, разом вартість усіх робіт згідно цього акту за витрачені 8 годин роботи, складає 5120,00 грн.

Оплата за послуги згідно договору про надання правової допомоги №_30/11-1_ від 30 листопада 2017 року підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 30 листопада 2017 року на суму 5120,00 грн. з призначенням платежу - оплата згідно договору про надання правової допомоги №30/11-1 від 30 листопада 2017 року.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (в редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги позивачем) визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» у 2017 році з 01 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі 1600 гривень.

Таким чином, розмір компенсації витрат на правову допомогу у 2017 році не повинен перевищувати 640,00 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

За умовами договору про надання правової допомоги №_30/11-1_ від 30 листопада 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 (замовник) та ФОП «ОСОБА_5 (виконавець), вартість однієї години роботи становить 640,00 грн., що відповідає граничному розміру компенсації, визначеному ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Отже, з матеріалів справи вбачається, що за умовами договору №_30/11-1_ від 30 листопада 2017 року позивачу надавалась саме правова допомога фахівцем у галузі права, а не правнича допомога адвоката.

В той же час, на момент надання позивачу правової допомоги за вказаним договором та подання позивачем апеляційної скарги діяла інша редакція КАС України, яка передбачала віднесення до витрат, пов'язаних з розглядом справи - витрати на правову допомогу, до яких віднесені витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, що могли бути присуджені за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Колегія суддів вважає, що при укладанні договору про надання правової допомоги №_30/11-1_ від 30 листопада 2017 року та оплаті отриманих послуг позивач мав право на відшкодування вказаних витрат у випадку ухвалення судового рішення на його користь, що дало підстави для виникнення законних та обґрунтованих сподівань на їх відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, що було прямо гарантоване процесуальним законодавством, чинним на момент вчинення відповідної процесуальної дії, а тому відповідні витрати позивача у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню.

Частинами 1, 3 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги позивача дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови присудження на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу та стягнення на його користь витрат, пов'язаних з розглядом справи (правової допомоги), у сумі 2320,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради, тобто 50% від заявленої ОСОБА_3 суми витрат на правову допомогу, таким чином, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, мають бути покладені на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 2560,00 грн.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, однак з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині розподілу судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 вересня 2017 року в частині відмови у присудженні на користь позивача витрат на правову допомогу та ухвалення в цій частині нового судового рішення.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 вересня 2017 року скасувати в частині відмови присудження на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, АДРЕСА_1) витрати, пов'язані з розглядом справи (правової допомоги), у сумі 2320,00 грн. (дві тисячі триста двадцять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22883141, м.Київ, вул.Хрещатик, 36).

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 вересня 2017 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22883141, м.Київ, вул.Хрещатик, 36) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 2560,00 грн. (дві тисячі п'ятсот шістдесят грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 12 лютого 2018 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук