Постанова № 72283973, 05.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/18191/16 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Файдюка В.В.

Чаку Є.В.,

секретаря Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року про перегляд за нововиявленими обставинами у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з клопотанням, в якому просить поновити за нововиявленими обставинами пропущені ним строки для звернення до суду, розглянути справу про визнання незаконним і скасування наказу Міністра оборони України від 05.12.2002 року №398 про звільнення позивача зі служби.

Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що після прийняття Окружним адміністративним судом міста Києва ухвали від 25.11.2016 року ним виявлено істотні обставини, що не були і не могли бути відомі на час прийняття вказаного рішення. Так, в якості нововиявленої обставини, що свідчить про поважність причин пропуску ним строку звернення до суду з позовом про оскарження наказу Міністра оборони України ОСОБА_4 від 05.12.2002 року №398 позивач зазначив "заяву Генерального прокурора України ОСОБА_5, опубліковану в газеті "Цензор.Нет" від ІНФОРМАЦІЯ_1 року про появу в справі вбивства журналіста ОСОБА_6 нових обставин, що свідчать про причетність ОСОБА_8 до злочинів", що, на думку позивача, означає, що його судження відносно Президента України ОСОБА_8 є оціночними і не можуть вважатися образою, тому наказ про звільнення від 05.12.2002 року №398 прийнято незаконно. Також заявник зазначає у заяві про те, що 13.05.2015 року наказом Міністра оборони України його поновлено на дійсній військовій службі. Водночас, відсутність факту скасування оскаржуваного наказу підриває його авторитет в очах підлеглих офіцерів і солдат, колег, бойових побратимів, командування, тобто, як зазначає позивач, фактично справа лежить в сфері морально-етичних відносин про захист його честі, гідності та повернення на попередню посаду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти справу до розгляду за нововиявленими обставинами і скасувати наказ № 398 від 05 грудня 2002 року Міністра Оборони України про звільнення позивача зі служби «за образу» (за текстом апеляційної скарги).

В судове засідання суду апеляційної інстанції з'явився позивач, який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у листопаді 2016 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міноборони, в якому просив поновити процесуальний строк для звернення до суду та скасувати наказ Міністра оборони України ОСОБА_4 від 05.12.2002 №398.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 залишено без розгляду. Судом першої інстанції встановлено, що наведені позивачем доводи не підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із позовом про оскарження згаданого наказу, крім цього, судом встановлено, що про оскаржуваний наказ позивачу було відомо в день його (наказу) прийняття. Зазначена ухвала не оскаржувалась і набрала законної сили.

Згідно із ст. 245 КАС постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами (ч. 1); підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2).

Позивач вважає істотною обставиною "заяву Генерального прокурора України ОСОБА_5, опубліковану в газеті "Цензор.Нет" від ІНФОРМАЦІЯ_1 про появу в справі вбивства журналіста ОСОБА_6 нових обставин, що свідчать про причетність Президента ОСОБА_8 до злочинів".

Суд першої інстанції вірно встановив, що зазначена позивачем обставина не може вважатися нововиявленою, оскільки не існувала на час прийняття Окружним адміністративним судом міста Києва ухвали від 25.11.2016 року.

Посилання позивача на те, що його судження у грудні 2002 року щодо причетності Президента України ОСОБА_8 до злочинів не можуть вважатися образою, а є оціночними судженнями, також не можуть бути прийняті судом в якості нововиявленої обставини, оскільки, як вбачається з наявної у справі копії рішення Військового апеляційного суду Центрального регіону від 22.01.2003 року у справі №7ц-12к03 за скаргою ОСОБА_3 на неправомірні дії Міністра оборони України, пов'язані з виданням наказів №398 від 05.12.2002 року, №017 від 12.12.2002 року та скасування цих наказів, вказані обставини були предметом дослідження судом, тобто могли бути відомі позивачу раніше. Це підтверджується також наявною у справі копією ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2008 року №22-н-20/2008 про залишення без задоволення заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Військового апеляційного суду Центрального регіону від 22.01.2003 року у справі №7ц-12к03, зі змісту якої вбачається, що позивач посилався у заяві саме на те, що його судження були оціночними, а не образливими, згідно з висновком спеціаліста від 02.04.2007 року №3139.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 КАС суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

Враховуючи, що наведені позивачем у заяві доводи і надані докази не підтверджують наявність нововиявлених обставин на час прийняття Окружним адміністративним судом міста Києва ухвали від 25.11.2016 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення без задоволення заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами вказаної ухвали суду.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду в суді апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року про перегляд за нововиявленими обставинами - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено 12 лютого 2018 року.