Постанова № 72283954, 13.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5837/17 Прізвище судді першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Троян Н.М., Твердохліб В.А.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської державної адміністрації, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просив:

- визнати протиправними дії Київської міської державної адміністрації та скасувати Рішення Комісії для розгляду питань пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації про відмову встановити статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3 ОСОБА_2;

- зобов'язати Київську міську державну адміністрацію в особі Комісії для розгляду питань пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації відновити ОСОБА_2 статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1989 році категорії 3 та видати відповідне посвідчення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 11 вересня 1991 року видано посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 3) зеленого кольору, НОМЕР_1.

Відповідно до постанови КМ України №501 від 25 серпня 1992 року «Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, видані відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 2 липня 1990 року №148 «Про заходи щодо поліпшення медичного і соціального забезпечення осіб, які брали участь роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС», дійсні до 28 лютого 1993 року.

При затвердженні Порядку видачі посвідчень, у 1997-1998 роках здійснювалась перевірка правильності видачі посвідчень учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх перереєстрація. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" і "Постраждалий від Чорнобильської катастрофи" (категорії 1, 2, 3 серії А) починаючи з 1 жовтня 1998 року без відмітки перереєстрацію вважаються недійсними.

У зв'язку з тим, що позивач не провів відповідної перереєстрації, видане ОСОБА_2 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС НОМЕР_1 від 11.09.1991 року є недійсним.

14 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою та пакетом документів, в якій просив направити надані документи на розгляд Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи для видачі йому посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС серії А категорії 3 (а.с.144).

Рішенням Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 24 березня 2017 року встановлено відсутність підстав для встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 3. Виконання робіт у зоні відчуження у 1988-1989 роках менше 30 календарних днів (а.с.143)

Позивач не погоджується із зазначеним рішенням та вважає його протиправним, з огляду на що звернувся до суду за захистом своїх порушених та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (надалі - Закон № 796-ХІІ).

Відповідно до ст. 10 Закону № 796-ХІІ, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Статтею 14 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.

Так, до категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:

- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;

- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;

- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів;

- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.

Частиною 1 статті 15 Закону № 796-ХІІ передбачені підстави для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовані - «Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 51 (надалі - Порядок).

У пункті 2 Порядку зазначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право

користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше ЗО календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А.

При цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору "Перереєстровано" і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації.

Починаючи з 1 жовтня 1998 року зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним.

Пунктом 10 вищевказаного Порядку передбачено, що посвідчення видаються: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Відповідності до п. 2.1. «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, документи, які засвідчують особливий статус особи за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року N 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, вищевказаними нормативно-правовими актами визначено перелік документів, які підтверджують участь особи в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема до них відносяться довідки архівних установ, військові квитки або довідки командирів військових частин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.1997 року № 135 регламентовано перевірку правильності видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».

Підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами (стаття 15 Закону № 796-ХІІ).

Частиною першою статті 65 Закону № 796-XII передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення, згідно із п. 2 цього Порядку, є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А. При цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору "Перереєстровано" і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації. Починаючи з 1 жовтня 1998 р. зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" і "Постраждалий від Чорнобильської катастрофи" (категорії 1, 2, 3 серії А) без відмітки про перереєстрацію, передбачену у абзаці першому пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. N 135 (Офіційний вісник України, 1997 р., число 6, с. 68, число 34, с. 7; 1998 р., N 19, ст. 681), з тимчасовими вкладками затвердженого цією постановою зразка для осіб, які станом на 1 жовтня 1998 р. не отримали відповідної довідки у Державному галузевому архіві Міністерства оборони, вважаються чинними до 1 травня 1999 року (абзац 1 пункту 3 Порядку).

З матеріалів справи вбачається, що видане ОСОБА_2 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС НОМЕР_1 від 11.09.1991 року є недійсним.

Разом з тим, з наданих позивачем документів, а саме: архівного витягу прим. №1 приказу председателя комитета государственной безопасности Украинской ССР від 20.03.1989 року №041, довідки СБУ №1 від 04.01.2001 року, військового квитка ОСОБА_2 вбачаєється, що в період проходження служби в органах КДБ УРСР позивач залучався до виконання обов'язківвійськової служби в зоні аварії ЧАЕС - 23 лютого 1989 року.

Таким чином, ОСОБА_2 виконував роботи в зоні відчуження у 1989 році лише один день, тому підстав для встановлення йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 відповідно до ст. 14 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає.

Щодо доводів апелянта про те, що він просив Комісію відновини йому статус учасника ліквідаціх наслідків аварії на ЧАЕС в 1989 році, проте зазначене питання відповідачем не було розглянуто, то колегія суддів не може прийняти їх до уваги з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції було витребувано документи, які подавав позивач до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (а.с.144).

Із заяви від 17.03.2017 року вбачається, що позивач просив направити документи на розгляд Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до даної заяви Комісією було розглянуто питання, яке позивач поставив на розгляд Комісії та прийнято відповідне рішення щодо відсутності підстав для встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Посилання позивача на пояснення від 09 березня 2017 року, які він долучив до заяви від 17.03.2017 року як на підставу для розгляду Комісією питання про відновлення йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки дані пояснення не є заявою у розумінні вимог чинного законодавства і подання якої є обов'язковим. Зміст даного пояснення стосується питання отримання позивачем посвідчення у 1989 році та його незгоди з законодавством, яке було змінено та позбавило його такого статусу.

В ході апеляційного розгляду справи позивач пояснив, що питанням перереєстрації посвідчення у 90-х роках він не займався, оскільки хворів і воно йому до 2017 року не було потрібно.

Проте, зазначені доводи позивача не можуть бути доказом протиправності рішення Комісії щодо відмови позивачу у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Таким чином, ухвалюючи рішення №4 від 24 березня 2017 року, Комісія для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, діяла згідно норм чинного законодавства України, оскільки розглянула заяву позивача та прийняла по ній правомірне рішення, передбачене чинним законодавством, виходячи з вимог, які особа, що її подала, заявила.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 12 квітня 2011 року №550 «Про утворення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з метою вирішення питань визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок катастрофи та громадян, віднесених до відповідної категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Положення про Комісію для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

За змістом Положення, Комісія для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, постійно діючий колегіальний орган, що створюється як дорадчий орган виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) для розгляду питань щодо встановлення (підтвердження) статусу осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Основними завданнями Комісії є розгляд питань щодо встановлення (підтвердження) статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розгляд питань встановлення (підтвердження) статусу; розгляд питань встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, прийняття рішень щодо видачі (відмови у видачі відповідних посвідчень згідно з Порядком видачі посвідчень .

Рішення Комісії приймаються колегіально і є обов'язковими для виконання при видачі відповідного посвідчення, відмові у видачі його або його вилученні як такого, що видано безпідставно (п.6 Положення).

Рішення Комісії приймається не менш як 2/3 голосів членів Комісії, присутніх на засіданні, оформляється протоколом, що підписується головою Комісії або за його відсутності заступником голов.

Відповідно до п. 8 Положення рішення комісії може бути оскаржено в установленому законодавством порядку.

Згідно п.7 ч.1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в т.ч. делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, у даному випадку, Комісія для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобюильської катастрофи, приймаючи рішення про відмову позивачу у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії діяла як суб'єкт владних повноважень на виконання делегованих повноважень щодо розгляду даного питання.

Проте, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції підстав не має, оскільки суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Комісію відновити позивачу статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, вірно застосував норми чинного законодавства України та надав оцінку правовідносинам з урахуванням того, що Комісія розглянула заяву позивача та прийняла рішення про відмову у її задоволенні. Інших заяв, у т.ч. і щодо відновлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач до Комісії не подавав.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 14 лютого 2018 року.