Постанова № 72283944, 13.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 357/13762/16-а Прізвище судді першої інстанції: Цуранов А.Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Троян Н.М., Твердохліб В.А.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківського об»єднаного управління пенсійного фонду України Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.11.2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Білоцерківського об'єднаного управління пенсійного фонду України, третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Райсільгосптехніка» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом та з урахуванням уточнень (а.с.152) просила визнати протиправними дії відповідача щодо призначення пенсії померлого інваліда згідно довідки №74 від 03.10.2014 року, а не довідки №46 від 21.05.2007 року про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС, визначеної рішенням Білоцерківського міськсуду по цивільній справі №2-2932/2010 від 10.06.2010 року; зобов'язати відповідача здійснити призначення (перерахунок) основного розміру пенсії ОСОБА_2 із середнього заробітку за роботу в зоні відчудження згідно довідки №46 від 21.05.2007 року відповідно до ПКМ №1210 п.9 від 23.11.2011 року та формули розрахунку, зазначеній ПКМ, виходячи із розрахунку денного заробітку в 84,62 крб за 07.05.08.05.1986 року в розмірі 50%, починаючи з 06.10.2014 року; встановити для відповідача строк для надання суду звіту про виконання судового рішення 1 місяць з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовну заяву залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_4 являвся чоловіком позивачки ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.04.2007 року зобов'язано Акціонерне товариство відкритого типу «Агропромтехсервіс» видати ОСОБА_5 довідку для пред'явлення до пенсійного фонду про те, що він відпрацював по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в с. Копачі Чорнобильського району 30 годин з 07.05.1986 року по 08.05.1986 року згідно дорожнього листа №056388 від 07.05.1986 року.

На підставі зазначеної постанови Акціонерне товариство відкритого типу «Агропромтехсервіс» видало 21.05.2007 року ОСОБА_4 довідку №46.

На підставі зазначеної довідки відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.06.2010 року чоловіку позивачки ОСОБА_4 перераховано та виплачено пенсію інваліда 2 групи, ліквідатора наслідків аварії ЧАЕС.

06.10.2014 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква із заявою про переведення на пенсію по втраті годувальника після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_4

Відповідно до розпорядження №198577 від 08.12.2014 року позивачці нарахована пенсія в розмірі 2890,205 грн.

На запит позивачки від 01.11.2016 року пенсійний орган 30.11.2016 року надав відповідь № 523/1-01 відповідно до якої розмір пенсії позивачці було обчислено із заробітку, одержаного її чоловіком за роботу в зоні відчуження в травні 1986 року в розмірі відшкодування фактичних збитків згідно довідки №74 від 03.10.2014 року, виданої ТОВ «Райсільгосптехніка».

22.12.2016 року позивачка звернулась до УПФ України в м.Біла Церква із заявою про призначення та перерахунок пенсії вдові померлого годувальника в розмірі 50% основного розміру пенсії згідно довідки №46 від 21.05.2007 року.

10.01.2017 року УПФ України Київської області було надано позивачці відповідь про те, що оскільки управлінню не надало первинних документів на підставі яких була видана довідка від 21.05.2007 року №46 про заробітну плату в зоні відчуження, питання буде розглянуте після їх надходження.

12.04.2017 року позивачка звернулась до Білоцерківського об'єднаного управління пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії по втраті годувальника із заробітку по довідці №46.

20.04.2017 року відповідно до рішення начальника Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області №156/2887 відмовлено позивачці в перерахунку пенсії згідно довідки від 21.05.2007 року №46 виданої АТВТ «Агропромтехсервіс».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцій зазначив, що документом, на підставі якого видана спірна довідка №46, є рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.04.2007 року, яким встановлено, що згідно дорожнього листа №056388 від 07.05.1986 року ОСОБА_4 в період часу з 07.05.1986 року по 08.05.1986 року працював в зоні відчуження по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС в с. Копачі Чорнобильського району і відпрацював 30 годин.

Тому, на думку суду, посилання відповідача на відсутність первинних документів на підставі яких видано зазначену довідку,є безпідставними.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

Згідно п.2 ч.1 ст.13 закону держава взяла на себе відповідальність за завдану шкоду внаслідок Чорнобильської катастрофи громадянам та взялась відшкодувати її за втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

За змістом частини 1 статті 54 Закону пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Частиною 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50% пенсії за віком померлого годувальника.

Таким чином, позивачка є дружиною померлого ОСОБА_4, досягла пенсійного віку, є непрацездатною особою, а отже має право на пенсію по втраті годувальник, що фактично відповідачем не оспорювалось.

Пунктом 2.24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені у пп.2,3 пункту 2.1 цього розділу.

Згідно з п.2.24 Порядку, при призначенні (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для розмежування джерел фінансування особа надає пакет, передбачений пп. 2 і 3 п.2.1 цього розділу.

Відповідно до пп.3 п.21 Порядку для підтвердження зарплати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.04.2007 року встановлено, що згідно дорожнього листа №056388 від 07.05.1986 року ОСОБА_4 в період часу з 07.05.1986 року по 08.05.1986 року працював в зоні відчуження по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС в с. Копачі Чорнобильського району і відпрацював 30 годин. На підставі зазначеного рішення чоловіку позивачки видано довідку №46, яка стала підставою для нарахування останньому пенсії.

Як вбачається із ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 серпня 2013 року у справі № К/9991/29210/12, якою залишено без змін рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2011 року, судом встановлено, що факт відпрацьованого позивачем 30-годинного робочого часу в зоні відчуження за період 07-08 травня 1986 року юридично доведено, довідку від 21 травня 2007 року №46 видано відповідно до вимог ст. 15 Закону №796-ХІІ.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідачем не надано до суду доказів, що дані, які містяться в довідці про заробіток чоловіка позивачки №46 від 21.05.2007 року є неправдиві або недостовірні. В судовому порядку вказана довідка недійсною також не визнавалася.

Посилання апелянта на відсутність первинних документів, які підтверджували роботу померлого в зоні відчуження, є безпідставними, оскільки право на вказану пенсію померлого чоловіка позивачки ОСОБА_4 встановлено судом і повторне підтвердження права на пенсію не потребується.

Безпідставними є доводи апелянта і щодо того, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що довідка №46 не підтверджена первинними документами, а отже не може бути взята до уваги, тоді як довідка №74 від 03.10.2014 року підтверджується первинними документами і на її підставі позивачці було нараховано та виплачується пенсія.

Вищезазначеними судовими рішеннями зазначені доводи апелянта повністю спростовуються, а інших доказів, які б свідчили про незаконність довідки №46 пенсійний орган не надав.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2017 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 14 лютого 2018 року.