Постанова № 72283857, 06.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9756/17 Суддя суду першої інстанції: Вєкуа Н.Г. (головуючий),

Костенко Д.А., Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Земляної Г.В.,

Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року, що прийнята у місті Києві, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДМАРКЕТ» до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

-визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) щодо призупинення та блокування дії укладеного з ТОВ «МЕДМАРКЕТ» договору про визнання електронних документів від 12.04.2016 року № 1;

- зобов'язати ДПІ поновити дію договору про визнання електронних документів від 12.04.2016 року № 1;

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України (далі ДФС) щодо не прийняття податкової декларації позивача з ПДВ за грудень 2016 року та не здійснення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних ТОВ «МЕДМАРКЕТ» від 30.11.2016 № 27, від 12.12.2016 № 37, від 25.11.2016 № 16, від 25.11.2016 № 17, від 25.11.2016 № 18, від 30.11.2016 № 24, від 30.11.2016 № 29;

- зобов'язати ДФС визнати та зареєструвати податкову декларацію з ПДВ за грудень 2016 року ТОВ «МЕДМАРКЕТ» датою її направлення позивачем, а саме - 06.03.2017,

- вважати податкову накладну від 30.11.2016 № 27 прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних 06.03.2017, податкову накладну від 12.12.2016 № 37 прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних 07.03.2017, податкову накладну від 25.11.2016 № 16 прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2016, податкову накладну від 25.11.2016 № 17 прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2016, податкову накладну від 25.11.2016 № 18 прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних 12.12.2016, податкову накладну від 30.11.2016 № 24 прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних 20.01.2017, податкову накладну від 30.11.2016 № 29 прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних 21.01.2017;

- скасувати рішення ДПІ про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 04.07.2017 №367-26-55-12-01;

- зобов'язати ДФС поновити облікові дані та записи рахунків інтегрованої картки ТОВ «МЕДМАРКЕТ» в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні станом на 03.04.2017 - до прийняття рішення від 04.07.2017 № 367-26-55-12-01 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість;

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року позов задоволено.

ДФС в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині позовних вимог, заявлених до ДФС та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що на час подачі позивачем в електронному вигляді податкової накладної, договір про визнання електронних документів було припинено, а тому, при відмові у прийнятті та реєстрації податкових накладних у електронному вигляді ДФС діяло у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки прийом або неприйняття податкових накладних надісланих засобами електронного зв'язку на рівні ДФС відбувається на автоматичному рівні з урахуванням особливостей електронного документообігу. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не надано правову оцінку особливостям правового регулювання системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

ДПІ також подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати вказане судове рішення в частині позовних вимог, заявлених до ДПІ та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються виключно на тому, що ДПІ правомірно прийняло рішення про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ, оскільки протягом 12 послідовних календарних місяців позивач не подавав декларації з ПДВ.

У межах встановленого судом строку, позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ДПІ, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «МЕДМАРКЕТ» і ДПІ укладено договір про визнання електронних документів №081120161 від 08.11.2016, за умовами якого ДПІ зобов'язана забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку (п. 3.1).

Згідно з наданою позивачем роздруківкою електронної квитанції №2 відправника - Центрального порталу прийому звітності ДФС, зазначений договір прийнято та зареєстровано в органі державної фіскальної служби за №9211196272.

При спробі 09.12.2016 зареєструвати податкові накладні від 25.11.2016 за №16 і 17 позивачем були отримані електронні квитанції № 1 про відмову у прийнятті вказаних електронних документів із формулюванням причини відмови: «Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233, а саме: - ЄДРПОУ: ' 31531111'. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронної звітності».

З урахуванням отриманої квитанції № 1, позивач стверджує, що в той же день направив на реєстрацію новий договір про визнання електронних документів, який згідно квитанції № 1 від 09.12.2016 прийнятий не був, оскільки: «…Діє Договір про визнання електронних документів від 08.11.2016 № 081120161…» та «…сертифікат директора із діючого договору є чинним…». Проте, як зазначено судом першої інстанції, до матеріалів позову копії цієї квитанції додано не було.

В подальшому, 12.12.2016 позивач направив для реєстрації електронну податкову накладну №18 від 25.11.2016, 13.12.2016, 14.12.2016, 15.12.2016, 16.12.2016, 19.12.2016, 20.12.2016, 21.12.2016, 23.12.2016, 27.12.2016, 30.12.2016 повторно - електронні податкові накладні № 16 від 25.11.2016, № 17 від 25.11.2016 та №18 від 25.11.2016, які були доставлені до ДФС у ті ж дні, однак не прийняті з аналогічної у всіх випадках причини: «Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: - ЄДРПОУ: ' 31531111'. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронної звітності».

Позивач 20.01.2017 направив для реєстрації електронну податкову накладну № 24 від 30.11.2016, 21.01.2017 - електронну податкову накладну № 29 від 30.11.2016, 30.01.2017 - електронну податкову накладну № 27 від 30.11.2016, 07.03.2017 - електронну податкову накладну № 37 від 12.12.2016 та 14.03.2017 повторно - електронну податкову накладну № 27 від 30.11.2016, які так само були доставлені до ДФС у дні їх відправки та не прийнятті з аналогічних причин відповідно до квитанції № 1 за вказані дати.

Також, 06.03.2017 ТОВ «МЕДМАРКЕТ» подало до ДПІ електронну податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період грудень 2016 року, де у ряд. 1.1 та 10.1 такої декларації задекларувало операції на митній території України, що оподатковуються за основою ставкою в обсягах: постачання 20 596 181 грн, крім того ПДВ 4 119 236 грн, та придбання - 20 482 756 грн, крім того ПДВ - 4 096 551 грн (дозволений податковий кредит). Згідно з ряд. 9 зазначеної податкової декларації позивач відніс суму податку в розмірі 4 119 236 грн. до податкових зобов'язань, та задекларував у ряд. 18.1 як суму податку (22 685 грн), що сплачується до бюджету. Відповідно до роздруківки електронної квитанції № 1 від 06.03.2017 вказана податкова декларація позивача з податку на додану вартість за грудень 2016 року доставлена до центрального рівня ДФС, однак не прийнята з тої самої причини, як у випадку відмови у реєстрації податкових накладних ТОВ «МЕДМАРКЕТ».

Направлений позивачем 06.03.2017 новий договір про визнання електронних документів відповідно до квитанції № 1 від 06.03.2017 прийнято не було у зв'язку з тим, що «Діє Договір про визнання електронних документів від 08.11.2016 № 081120161…».

Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що виникла ситуація, за якої дія договору про визнання електронних документів від 08.11.2016 №081120161, укладеного між ТОВ «МЕДМАРКЕТ» і ДПІ, була призупинена ДПІ, а технічні можливості позивача подавати електронну податкову звітність та реєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні починаючи з грудня 2016 року - заблоковано контролюючими органами.

Судом першої інстанції зазначено, що представник відповідачів у судовому засіданні пояснив, що підставою для призупинення дії договору про визнання електронних документів та блокування ТОВ «МЕДМАРКЕТ» технічної можливості подавати в електронному вигляді податкову звітність та реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні стало прийняття рішення про віднесення Товариства до категорії ризикових. На підтвердження наведених обставин представник відповідачів надав копії службових записок. Також представник відповідачів посилався на факт укладення між сторонами додаткової угоди №622 від 13.12.2016, за умовами якої контролюючий орган додатково наділений повноваженням на тимчасове призупинення дії договору про визнання електронних документів у в разі виникнення спірних питань, пов'язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді.

Суд першої інстанції також зазначив, що представник позивача у судовому засіданні зазначав, що ТОВ «МЕДМАРКЕТ» намагалося врегулювати ситуацію, що виникла, у досудовому порядку шляхом: звернень на гарячу лінію ДПІ у телефонному режимі; надання письмових пояснень, первинних та інших документів на усні та неофіційні письмові запити працівників ДПІ з питань фінансово-господарської діяльності товариства за періоди листопад-грудень 2016 року (супровідні листи товариства від 16.01.2017 та 06.07.2017), порядку отримання та поставок (відвантаження) паливно-мастильних матеріалів (письмові пояснення товариства від 30.01.2017); підписання 13.12.2016 додаткової угоди №662 до договору про визнання електронних документів №081120161 від 08.11.2016; направлення на адреси ДПІ та Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФС письмових запитів на отримання публічної інформації від 14.03.2017 та 15.03.2017 з питань чинності сертифікатів ключів директора товариства та наявності підстав для їх блокування з 09.12.2016, чинності договору про визнання електронних документів №081120161 від 08.11.2016 та наявності причин блокування товариству подання податкової звітності та реєстрації електронних податкових накладних у Реєстрі з 09.12.2016. Проте, вжиті заходи результатів не дали та ДПІ не було вчинено жодних дій щодо поновлення дії діючого договору про визнання електронних документів, як і не було повідомлено обґрунтованих причин технічного блокування та призупинення його дії, а також неприйняття письмових пояснень і первинних документів, доданих до них щодо здійснених платником податків фінансово-господарських операцій за листопад-грудень 2016 року.

У зв'язку із викладеним, ТОВ «МЕДМАРКЕТ» звернулося до ГУ ДФС у м. Києві та ДФС з письмовими скаргами на дії посадових осіб ДПІ (вх. від 15.03.2017 та 20.03.2017), у яких просило: провести перевірку правомірності дій посадових осіб ДПІ щодо припинення (блокування) з 09.12.2016 дії договору про визнання електронних документів №081120161 від 08.11.2016, провести службове розслідування щодо посадових осіб ДПІ за фактом не прийняття податкової декларації з ПДВ за грудень 2016 року, зобов'язати ДПІ припинити блокування дії вказаного договору про визнання електронних документів.

У відповідь на свої скарги позивач отримав лист ГУ ДФС у м. Києві від 14.04.2017 року № 9473/10/26-15-08-04-14, у якому зазначалося, що право на тимчасове зупинення контролюючим органом договору про визнання електронних документів, передбачено умовами п. 1 розд. 5 додаткової угоди №662 від 13.12.2016 до договору про визнання електронних документів, та про наявність у платника податків у випадку припинення договору про визнання електронних документів права на подання податкової звітності у іншій спосіб ніж електронна, чим товариство не скористалося.

ДПІ 04.07.2017 оформлено рішення № 367/26-55-12-01 про анулювання реєстрації ТОВ «МЕДМАРКЕТ» як платника податку на додану вартість, з підстави «платник особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних місяців не подає податковому органу декларації з податку на додану вартість декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту».

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що вчиняючи дії по призупиненню дії договору про визнання електронних документів, укладеного з позивачем, ДПІ діяв поза межами наданої йому чинним законодавством і договором компетенції. Також суд зазначив, що 06.03.2017 позивачем була подана податкова декларація з ПДВ за грудень 2016 року, яка містила показники про здійснення ТОВ «МЕДМАРКЕТ» оподатковуваних операцій з поставки та придбання товарів (послуг), що також підтверджено наявними у матеріалах справи копіями податкових накладних, що подавалися для реєстрації, проте внаслідок встановленого судом протиправного призупинення дії договору про визнання електронних документів не бути прийняті. Наведені обставини слугували для висновку суду першої інстанції про необхідність повного поновлення порушених прав позивача, спричинених незаконним призупиненням дії договору про визнання електронних документів.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи, що вимоги та доводи апеляційної скарги ДФС стосуються виключно позовних вимог, що заявлені до ДФС, а доводи апеляційної скарги ДПІ стосуються виключно питання правомірності рішення про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині визнання протиправними дій ДФС щодо не прийняття податкової декларації та не здійснення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, в частині зобов'язання ДФС поновити облікові дані та записи рахунків інтегрованої картки позивача в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА), а також в частині скасувати рішення ДПІ про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 04.07.2017 №367-26-55-12-01.

Питання протиправності призупинення дії договору про визнання електронних документів було встановлено судом першої інстанції та не оспорено відповідачами.

Відповідно до підпунктів 49.2, 49.4 статті 49 Податкового кодексу України (далі ПК) платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК передбачено, що платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.10 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що подання в електронному вигляді податкової звітності з ПДВ, реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов'язком платника податку.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК передбачено, що порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі Порядок № 1246) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.

Пунктом 7.3 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі Інструкція № 233), передбачено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Згідно з пункту 1 розділу І Інструкції № 233 квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді.

Відповідно до пункту 7.4 розділу ІІІ Інструкції № 233 перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 1246 для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Відповідно до пункту 7.7 розділу ІІІ Інструкції № 233 датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Враховуючи, що факт отримання податкових документів (податкової декларації та податкових накладених) в електронному вигляді фіксує перша квитанція, то датою отримання спірних документів слід вважати саме дату, яка зазначена у першій квитанції, сформованої за результатами подання такого документа.

Згідно з пункту 1 розділу І Інструкції № 233 квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС;

Відповідно до пункту 7.4 розділу ІІІ Інструкції № 233 підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Таким чином, процедура реєстрації податкових документів у базі даних податкових органів має загалом два етапи: перший етап - подання (направлення) платником податку електронного документа, який фіксується першою квитанцією; другий етап - приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді, який фіксується другою квитанцією.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Згідно пункту 7.6 розділу ІІІ Інструкції № 233 якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Пунктом 9 Порядку № 1246 передбачено причини відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, підставою для направлення позивачу другої квитанції про неприйняття спірних податкових документів (податкової декларації та податкових накладених) слугувало призупинення контролюючим органом дії договору про визнання електронних документів, протиправність чого встановлено судом першої інстанції та не оспорено скаржником.

У зв'язку із цим, керуючись принципом верховенства права та завданням адміністративного судочинства, що спрямоване на ефективний захист прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними дій ДФС щодо не прийняття спірної податкової декларації та не здійснення реєстрації в Єдиному реєстрі спірних податкових накладних, оскільки підстава неприйняття цих документів визнана судом протиправною.

Здійснення процедури прийняття електронних податкових документів в автоматичному режимі не є виправданням необґрунтованого неприйняття таких документів ДФС та не є підставою для відмови у захисті судом прав позивача, порушених такою відмовою у неприйнятті цих документів.

Відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно пункту 184.2 статті 184 ПК анулювання реєстрації <…> на підставах, визначених у підпунктах "б"-"з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

За змістом пункту 5.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130 (далі - Положення№ 1130) при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт "г" пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Відповідно до пункту 5.5 Положення № 1130 контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є: довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку);

Згідно пунктів 5.6, 5.10 Положення № 1130 за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що у разі встановлення контролюючим органом неподання платником податку, протягом 12 послідовних податкових місяців декларації з ПДВ, такий контролюючий орган вправі прийняти рішення про анулювання реєстрації особи як платника ПДВ.

Оскаржуване рішення про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ обґрунтоване тим, що протягом періоду з 06.06.2016 по 01.06.2017 позивачем «не подано та подано» декларації з ПДВ, що свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту (т.1 а.с. 70).

Як вірно встановлено судом першої інстанції позивачем 06.03.2017 (т. 1 а.с. 64) було направлено контролюючому органу податкову декларацію з ПДВ за грудень 2016 року, яка містила показники здійснення ТОВ «МЕДМАРКЕТ» оподатковуваних операцій з поставки та придбання товарів (послуг). Проте, як було встановлено судом, зазначену декларацію протиправно не було прийнято ДФС. Тобто, обставини неподання позивачем, протягом 12 послідовних податкових місяців декларації з ПДВ виникли внаслідок неправомірних дій податкового органу, що не дає суду підстави вважати оскаржуване рішення про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ обґрунтованим та правомірним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування рішення ДПІ від 04.07.2017 №367-26-55-12-01.

Відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за такою, що наведена у цьому пункті статті.

Порядок та строки врахування таких сум у системі електронного адміністрування податку встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 (далі Порядок №569) рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку.

Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.

За змістом пунктів 7, 8 Порядку №569, у разі анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його електронному рахунку перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. У разі повторної реєстрації особи платником податку йому відкривається новий електронний рахунок.

Таким чином платник податку може реєструвати відповідні податкові накладні на суму податку, що розраховується за передбаченою ПК формулою. При цьому, у випадку анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість, така сума списується, а відповідний електронний рахунок закривається. Тобто у такому випадку платник податку фактично позбавлений відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК реєструвати податкові накладні за даними попереднього електронного рахунку.

Беручи до уваги протиправність анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, керуючись принципом верховенства права та завданням адміністративного судочинства, що спрямоване на ефективний захист прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов'язання ДФС поновити облікові дані та записи рахунків інтегрованої картки позивача в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА) щодо суми податку, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні станом на 03.04.2017 - до прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Посилаючись на не дослідження судом першої інстанції особливостей електронного адміністрування податку на додану вартість, ДФС не вказує які саме особливості не було враховано судом чи які норми статті 200-1 ПК було невірно застосовано. Судом апеляційної інстанції у ході розгляду апеляційної скарги цих порушень з боку суду першої інстанції не встановлено.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, заявлених до ДФС, є правильним та обґрунтованим.

Таким чином, оскаржуваними діями та бездіяльністю ДФС, рішенням ДПІ порушено право та обов'язок позивача як добросовісного платника податку на додану вартість на оподаткування своєї господарської діяльності, тобто її законне здійснення. Отже, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову в частині, що переглядається судом апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Ю.А. Ісаєнко

Повний текст постанови складений 12.02.2018.