Постанова № 72283726, 05.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6141/17 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Файдюка В.В.,

Чаку Є.В.,

секретаря Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Генеральної прокуратури України - Гудзя Олександра Миколайовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просить : визнати протиправними та скасувати накази Генерального прокурора України № 374-ц від 11.04.2017 року та № 409-ц від 13.04.2017 року про звільнення ОСОБА_4 з посади слідчого в особлива важливих справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України (п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України); поновити ОСОБА_4 на посаді слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України; стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі середньомісячної нарахованої заробітної плати; допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України; встановити судовий контроль за виконанням відповідачем постанови суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник Генеральної прокуратури України - Гудзь О.М. подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання суду апеляційної інстанції з'явились позивач та представник відповідача. Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

12 січня 2018 року на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшло заперечення від позивача, в якому він зазначає про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, такою що має формальний характер, оскільки всі наведені відповідачем факти не підтверджені жодними письмовими документами та суперечать нормам законодавства про працю та іншим нормативно-правовим актам, і тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 квітня 2017 року наказом Генеральної прокуратури України №374-ц звільнено юриста 1 класу ОСОБА_4 з посади слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України у зв'язку із реорганізацією органу прокуратури та змінами в організації виробництва і праці (пункт 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини 1, 2 статті 492 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Частина 3 статті 492 Кодексу законів про працю України встановлює, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення наведених положень Кодексу законів про працю України, суд дійшов висновку, що власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомити працівника про наступне вивільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці не пізніше ніж за два місяці та одночасно запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, а також довести до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

З матеріалів особової справи позивача та інших документів, копії яких надано сторонами, суд першої інстанції встановив, що відповідно до пунктів 1-5 наказу Генеральної прокуратури України від 24 жовтня 2016 року №79шц наказано ліквідувати у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України такі структурні підрозділи: Управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань; Управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань.

Їх загальну штатну чисельність 119 одиниць вирішено зарахувати до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати.

Скоротити у штатному розписі Департаменту спеціальних розслідувань 18 одиниць, які з відповідним фондом заробітної плати зарахувати до резерву Генеральної прокуратури України.

Пунктом 3 вищезазначеного наказу від 24 жовтня 2016 року №79шц утворено у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями.

Згідно з пп. 3.1 п. 3 наказу Генеральної прокуратури України від 24 жовтня 2016 року №79шц встановлено у штатному розписі новоутвореного управління за рахунок резерву Генеральної прокуратури України 63 одиниці з відповідним фондом заробітної плати.

Пунктом 4 вищезазначеного наказу від 24 жовтня 2016 року №79шц утворено у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями.

Відповідно до пп. 4.1 п. 4 вищезазначеного наказу Генеральної прокуратури України від 24 жовтня 2016 року №79шц встановлено у штатному розписі новоутвореного управління за рахунок резерву Генеральної прокуратури України 42 одиниці з відповідним фондом заробітної плати.

Пунктом 5 вищезазначеного наказу від 24 жовтня 2016 року №79шц утворено у структурі та штатному розписі Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України такі структурні підрозділи: Управління спеціальних розслідувань у складі: Першого слідчого відділу; Другого слідчого відділу. Відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань.

Згідно з пп. 5.1 п. 5 наказу Генеральної прокуратури України від 24 жовтня 2016 року №79шц встановлено у штатному розписі новоутворених структурних підрозділів Департаменту спеціальних розслідувань за рахунок резерву генеральної прокуратури України 38 одиниць з відповідним фондом заробітної плати.

Відповідно до попередження про вивільнення від 14.12.2016 року №11/1-2358вих-16 позивача повідомлено про звільнення з займаної посади у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці з 14.12.2016 року.

14.12.2016 року позивачу було надано для ознайомлення перелік вакантних посад центрального апарату Генеральної прокуратури України станом на 14 грудня 2016 року, з якими позивач ознайомився 14.12.2016 року.

Судом першої інстанції встановлено, що позивача повідомлено про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці та запропоновано перелік вакантних посад центрального апарату Генеральної прокуратури України.

25 січня 2017 року позивачем до відповідача подано заяви про призначення його на наступні посади: Старшого слідчого другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями; Прокурора відділу аналітики та планування управління реформ Генеральної прокуратури України; Прокурора відділу адміністрування реформ Генеральної прокуратури України.

15 березня 2017 ОСОБА_4 подано заяви про призначення його на наступні посади: Прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Генеральної прокуратури України; Прокурора відділу розгляду звернень громадян управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Генеральної прокуратури України; Прокурора відділу аналітики та планування або прокурора відділу адміністрування реформ управління реформ Генеральної прокуратури України; Прокурора другого наглядового відділу управління наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.

22 березня 2017 року позивачем подано заяву про призначення його на посаду слідчого або старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.

За результатами розгляду заяви позивача від 25 січня 2017 року щодо призначення його на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями начальник вказаного управління зробив висновок щодо неможливості призначення позивача та в обґрунтування свого рішення повідомив, що у провадженні слідчих вказаного підрозділу перебувають багатоепізодні та складні кримінальні провадження, фігурантами у яких є колишні високопосадовці, а також народні депутати України. Крім того, досудове розслідування кожного із цих проваджень перебуває на особливому контролі Генерального прокурора України, а також викликає особливий інтерес суспільства, тому ефективне досудове розслідування таких проваджень можливе виключно за умови наявності у кандидата на цю посаду не менше ніж 5-ти річного досвіду роботи на посаді слідчого у прокуратурах районного та обласного рівнів, знання порядку проведення негласних розшукових та комплексних слідчих дій, досвіду роботи із оперативними підрозділами та у сфері господарського права чи земельних відносин. На думку начальника вказаного підрозділу, позивач не відповідає вказаним вимогам.

За результатами розгляду заяв позивача від 25 січня 2017 року щодо призначення його на посади прокурора відділу аналітики та планування, а також прокурора відділу адміністрування реформ управління реформ Генеральної прокуратури України, виконувачем обов'язків начальника управління реформ повідомлено, що вказане питання може бути вирішене після призначення начальника вказаного управління.

За результатами розгляду заяви позивача від 15 березня 2017 року щодо призначення на посаду прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції, начальником відділу повідомлено, що на вказану посаду керівництвом вже погоджено кандидатуру іншого працівника.

За результатами розгляду заяви позивача від 15 березня 2017 року щодо призначення його на посаду прокурора відділу розгляду звернень громадян управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів була направлена до керівника вказаного підрозділу для погодження, але згодом наказом Генерального прокурора України від 31.03.2017 №20шц вказана посада була ліквідована.

За результатами розгляду заяви позивача від 22 березня 2017 року щодо призначення його на посади слідчого або старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, начальником вказаного управління надано відповідь про неможливість призначення позивача на вказані посади, зокрема тому, що позивачем раніше могла бути вчинена службова недбалість, що могла призвести до порушення норм КПК України.

На решту заяв позивача відповіді не надійшли.

Не дивлячись на подачу позивачем заяв та надання згоди на переведення на вакантні посади, які запропоновано відповідачем, наказами № 374-ц від 11.04.2017 року та № 409-ц від 13.04.2017 року позивача звільнено із займаної посади у зв'язку із реорганізацією органу прокуратури та змінами в організації виробництва і праці (пункт 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав доказів, які б підтверджували те, що відповідач не мав можливості перевести позивача з його згоди на вакантну посаду. Надані відповідачем письмові відповіді є необґрунтованими та мають формальний характер.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не надано доказів неможливості переведення позивача з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, та/або доказів відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також не враховано переважне право позивача щодо залишення на роботі.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем не дотримано порядку вивільнення працівників, встановленого ст. 492 Кодексу законів про працю України, а тому накази Генеральної прокуратури України № 374-ц від 11.04.2017 року та № 409-ц від 13.04.2017 року підлягають скасуванню.

Згідно з довідкою Генеральної прокуратури України від 26 травня 2017 року №18-472зн середня заробітна плата ОСОБА_4 за останні 2 календарні місяці роботи складає 23588,19 грн., а середньоденна заробітна плата - 1123,25 грн.

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом першої інстанції рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 13 квітня 2017 року по 15 листопада 2017 року, що становить 149 робочих дні.

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_4, становить 167 364,25 грн (1123,25 грн. х 149).

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду в суді апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Генеральної прокуратури України - Гудзя Олександра Миколайовича залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено 12 лютого 2018 року.