Постанова № 72283715, 13.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15286/16 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

представника відповідача: - Кравченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.05.2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2016 року позивач - Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позов до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.05.2016 року, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0011741205, 0011731205 від 18.05.2016 року як такі, що суперечать чинному законодавству.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним, а тому пріоритетним відносно Податкового кодексу України у правовідносинах стягнення заборгованості з банків, в яких введено тимчасову адміністрацію, враховуючи дату проведення камеральної перевірки та дату винесення оскаржуваних рішень, норми Податкового кодексу застосовуватись не повинні були, а тому прийняті податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції правомірним з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, за результатом проведеної камеральної перевірки з питання своєчасності сплати податків до бюджету Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві складено акт № 1174/26-55-12-05 від 18.05.2016 року, згідно якого платником порушено термін сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 25 574 грн. (податкова декларація № 9091061651 від 03.03.2014 року) за лютий 2015 року на 11 днів.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0011741205 від 18.05.2016 року, яким до позивача застосовано штраф 10% у розмірі 2 557, 40 грн.

За результатом проведеної камеральної перевірки з питання своєчасності сплати податків до бюджету Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві складено акт № 1173/26-55-12-05 від 18.05.2016 року, згідно якого платником порушено термін сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 23 151, 05 грн. (податкова декларація № 9091061651 від 03.03.2014 року) за січень 2015 року на 40 днів.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0011731205 від 18.05.2016 року, яким до позивача застосовано штраф 20% у розмірі 4 630, 21 грн.

Рішенням про результати розгляду первинних скарг від 15.07.2016 року № 16077/10/26-15-10-01-35, прийнятого Головним управлінням ДФС у м. Києві та рішенням про результати розгляду скарги від 20.09.2016 року № 20406/6/99-99-11-03-01-25, прийнятого ДФС України, скарги ПАТ «Банк Камбіо» на податкові повідомлення-рішення залишені без задоволення, а податкові рішення залишені без змін.

Вважаючи винесенні податкові повідомлення - рішення відносно позивача протиправними, останній звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Разом з тим, відповідно до п. 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України від 23.02.2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 4452), який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 04.12.2014 року прийнято рішення № 140 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо».

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 року прийнято рішення № 46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. Згідно з вказаним рішенням процедуру ліквідації розпочато 02.03.2015 року.

22.06.2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 212 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та делегування повноважень ліквідатора, відповідно до якого строк ліквідації банку продовжено до 01.03.2018 року включно.

Пунктом 16 статті 2 Закону № 4452 встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За змістом частини п'ятої статті 36 Закону № 4452 вбачається, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Відповідно до частин першої-третьої статті 46 Закону № 4452 уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду: строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним, а тому пріоритетним відносно Податкового кодексу України у межах даних правовідносин.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі № 6-2001цс15.

Як зазначалось раніше, призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку та початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» відбулося 02.03.2015 року, а процедуру виведення банку з ринку розпочато ще у грудні 2014 року.

Таким чином, станом на час прийняття оскаржуваних рішень відповідач був обізнаний про ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо», а тому нарахування штрафу позивачу є протиправним, адже на момент винесення оскаржуваних рішень та проведення перевірки у ПАТ «Банк Камбіо» розпочато процедуру ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Дана правова позиція щодо відсутності у контролюючого органу правових підстав для нарахування суб'єкту господарювання штрафних санкцій, пені чи податкових зобов'язань у період здійснення ліквідаційної процедури, викладена також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 31.01.2017 року №К/800/41596/15, від 14.03.2017 року №К/800/31788/15.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається виключно на норми Податкового кодексу України, що, як вже зазначалось, є необгрунтованим в межах даних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2017 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 310, 316, 321, 322, 325, 329, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

С.Б. Шелест

Повний текст виготовлено 13 лютого 2018 року.