Постанова № 72283707, 05.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/17246/16 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Файдюка В.В.

Чаку Є.В.,

секретаря Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Державного космічного агентства України про визнання протиправним та скасування рішень, поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом звернувся ОСОБА_4 з позовом до Кабінету Міністрів України, Державного космічного агентства України, в якому просить: визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 року №538-р "Про звільнення ОСОБА_3 з посади Голови Державного космічного агентства України"; визнати протиправним та скасувати наказ Державного космічного агентства України від 02.11.2016 року №103-к; поновити ОСОБА_3 на посаді Голови Державного космічного агентства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Кабінетом Міністрів України при прийнятті розпорядження від 22.07.2016 року №538-р "Про звільнення ОСОБА_3 з посади Голови Державного космічного агентства України" порушено порядок звільнення, оскільки відповідачем-1 не отримано згоди Комісії з питань вищого корпусу державної служби на звільнення ОСОБА_3 з посади за ініціативою суб'єкта призначення - Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Державного космічного агентства України про визнання протиправним та скасування рішень, поновлення на роботі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу № 826/17246/16 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представники відповідачів заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України (на час звернення позивача до суду першої інстанції) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 99 КАС України (на час звернення позивача до суду першої інстанції) визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 року №538-р "Про звільнення ОСОБА_3 з посади Голови Державного космічного агентства України" ОСОБА_3 звільнено з посади Головного Державного комічного агентства України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року №950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 року №1156) затверджено Регламент Кабінету Міністрів України (далі - Регламент у редакції від 05.07.2016 року).

Відповідно до п. 1 §30 Регламенту акти Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень.

Розпорядження Кабінету Міністрів видаються, серед іншого, з питань кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру (п. 2 §30 Регламенту).

Частиною 2 статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 року №794-VII встановлено, що розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

При цьому, акти Кабінету Міністрів України включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України (ч. 4 ст. 52 Закону №794-VII).

Постанови Кабінету Міністрів України публікуються в Офіційному віснику України, газеті "Урядовий кур'єр", акти Кабінету Міністрів України також оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (ч. 5 ст. 52 Закону №794-VII).

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що спірне розпорядження є організаційно - розпорядчим документом з кадрових питань, тобто правовим актом індивідуальної дії.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване розпорядження опубліковано в "Урядовому кур'єрі" 29.07.2016 року №141 й розміщено в Єдиному державному реєстрі нормативно - правових актів України.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що строк на оскарження нормативно - правового акту починається з дня опублікування акта, незважаючи на те, що особа на яку поширюється його дія, фактично може бути ознайомлена з ним значно пізніше.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25.06.2013 року №К-18676/10-С, від 16.01.2014 року №К/9991/18766/11.

У своїх поясненнях щодо строків звернення до суду позивач зазначив, що тривалий час перебував на лікарняному, а про обставини наявності спірного розпорядження дізнався лише 02.11.2016 року за наслідком отримання оскаржуваного наказу Державного космічного агентства України (т. 1, а.с. 98).

В матеріалах справи містяться копії листків непрацездатності позивача (т. 1, а.с.81 - 82), відповідно до яких ОСОБА_3 у період з 10.09.2016 року по 23.09.2016 року, у період з 26.09.2016 року по 13.10.2016 року, у період з 17.10.2016 року по 01.11.2016 року був тимчасово непрацездатним.

Разом з цим, відповідно до листа Виконавчої дирекції соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №5.1-27-417 від 09.03.2017 року (т. 1, а.с. 95) листки непрацездатності у період з 10.09.2016 року по 23.09.2016 року та у період з 17.10.2016 року по 01.11.2016 року були видані необґрунтовано. Листок непрацездатності позивача у період з 26.09.2016 року по 13.10.2016 року видано обґрунтовано, проте в останній не внесено лікуючим лікарем відповідний запис про порушення ОСОБА_3 режиму, а саме "неявка на прийом від 05.10.2016".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, що підтверджують факт непрацездатності позивача у період з 10.09.2016 року по 23.09.2016 року та у період з 17.10.2016 року по 01.11.2016 року. Крім того, позивачем не надано жодних пояснень щодо його перебування з 29.07.2016 року (дня опублікування спірного розпорядження) та неможливості оскаржити спірне розпорядження.

Що ж стосується доводів апелянта про застосування до спірних відносин ст.233 Кодексу законів про працю України та посилання на постанову Верховного Суду України від 06.11.2013 року (т. 1, а.с. 102 - 103), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Даною нормою врегульовано звернення безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року до даних спірних правовідносин не може бути застосована, оскільки, в даному випадку порядок ознайомлення та вручення документу (наказу, розпорядження) про звільнення з публічної служби є відмінним, ані ж той, який був предметом вирішення та розгляду справи Верховним Судом України.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частиною 2 ст. 100 КАС України визначено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач про порушення своїх прав в частині прийняття спірного розпорядження дізнався або повинен був дізнатися 29.07.2016 року, з моменту опублікування останнього. Натомість, з адміністративним позовом останній звернувся 07.11.2016 року, тобто з пропущенням місячного строку звернення до суду, що встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду в суді апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено 12 лютого 2018 року.