Постанова № 72283616, 05.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 752/19357/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шкірай Микола Іванович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Федотова І.В., секретар судового засідання Качак Х.Б., за участі позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

26.09.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив:

- визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті раніше призначеної пенсії;

- зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату призначеної ОСОБА_2 у 2005 році пенсії на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року та виплатити неотриману пенсію з 15 лютого 2017 року.

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виходячи зі змісту рішень Коституційного Суду України, розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті раніше призначеної пенсії, зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату призначеної ОСОБА_2 у 2005 році пенсії на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року та виплатити неотриману пенсію з 15 лютого 2017 року. Стягнуто з Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 40375920) на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідачем було правомірно припинено виплату пенсії, та відповідно до ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" її виплата буде поновлена після звільнення позивача з роботи.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначено про обґрунтованість висновків суду першої інстанції та про законність рішення суду у даній справі.

У судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідача до суду не прибув, про місце, дату, час розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 01 червня 2005 року перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управління Пенсійного фонду України як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

З 01.04.2015 року виплата пенсії за вислугою років позивачу була припинена відповідно до ст. 12 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, ст. 47 Закону України «Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

15.08.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про поновлення раніше призначеної пенсії за вислугу років та виплату невиплаченої частки пенсії.

Листом від 13.09.2017 року відповідачем відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви позивача, посилаючись на те, що відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (№ 1789-ХІІ, 05.11.1991 року, редакції закону № 213-VІІІ від 02.03.2015) тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується. Відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (від 14.10.2014 № 1697-VII , абзац перший частини п'ятнадцятої статті 86 в редакції Закону № 911- VIII від 24.12.2015) тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачується.

Судом встановлено, що по даний час ОСОБА_2 продовжує працювати в Генеральній прокуратурі України на посаді, що дає йому право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Позивач, не погоджуючись із вказаними діями, звернувся до суду з даним позовом.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 15.12.2017 набрав законної сили Кодекс адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Відповідно до п.10 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно з положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»: тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується.

Статтю 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII викладено у новій редакції ч.4 ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення»: тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Відповідно до п. 44 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774- VIII - тимчасово, по 31 грудня 2017 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Станом на час вирішення спору вищевказані норми закону не скасовані та не визнані у встановленому порядку такими, що не відповідають Конституції України.

Водночас, при розв'язанні спірних правовідносин колегією суддів апеляційної інстанції враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Аналогічний правовий підхід Європейським судом з прав людини застосований й в рішеннях від 09.10.1979 р. у справі "Ейрі проти Ірландії" та від 12.10.2004 р. у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії", в якому Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат.

Як вже зазначалось, ОСОБА_2 є діючим працівником Генеральної прокуратури України.

На підставі вищевикладеного, оцінивши аргументи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідач правомірно відмовив у задоволенні заяви позивача про поновлення виплати пенсії за вислугу років, призначеної згідно зі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" з 01.04.2015 року.

При ухваленні постанови враховувались висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 12.10.2017 року у справі № К/800/32830/17.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами.

Висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Повний текст постанови виготовлено 12.02.2018 року.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року - задовольнити.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

І.В. Федотов