Постанова № 72283449, 06.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 750/4682/17 Суддя (судді) першої інстанції:

Рахманкулова Ірина Петрівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Парінова А.Б.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 16 травня 2017 року звернувся до суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, в якому заявила вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням всього трудового стажу, в тому числі стажу в районах Крайньої Півночі на пільгових умовах та стягнення недоотриманої пенсії

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 листопада 2017 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії в частині заявлених вимог за період з 09.02.2011 по 15.09.2016, залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема, апелянт зазначає, що в матеріалах перевірки та в матеріалах справи взагалі відсутні докази того, що марка акцизного податку реально була відсутня у момент перевірки контролюючим органом магазинку апелянта, а також відсутні будь-які документи, що фіксували б цей факт. Таким чином, вказує на відсутність дій, які б свідчили про порушення вимог чинного законодавства.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч.4 ст.229, ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 107 КАС України, (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частин 1,2 ст. 99 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановлюється ухвала.

Оскільки спірні правовідносини виникли з приводу виплати пенсії, яка за своєю правовою природою не є одноразовою виплатою, а носить щомісячний та безстроковий характер, отже про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися під час отримання пенсії, яка носить регулярний характер.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 8 КАС України, колегія судів при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У Справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Круз проти Польщі» виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення без розгляду частини позовних вимог.

В той же час, враховуючи те, що суду першої інстанції позивач звернувся лише 16.05.2017 року, колегія суддів приходить до висновку, що залишенню без розгляду підлягаю позовні вимоги за період з 09.02.2011 по 15.11.2016, що заявлені позивачем з пропущенням строків звернення до адміністративного суду, оскільки виплата спірної пенсії є щомісячною, про своє порушене право позивач мав дізнаватись кожного разу після отримання неповних сум пенсії.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє після 15 грудня 2017 року), за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, за наведених обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 листопада 2017 року змінити, замінивши в абзаці першому її резолютивної частини словосполучення «по 15.09.2016» на словосполучення «по 15.11.2016».

В іншій частині ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: