Постанова № 72283236, 12.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1753/17 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та Чернігівської міської ради на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Державного кадастрового реєстратора відділу у місті Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Луценка Олександра Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Чернігівська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 (представник ОСОБА_6, ордер серії ЧН №022210) про визнання протиправними дій, рішення та його скасування і зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Державного кадастрового реєстратора відділу у місті Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Луценка Олександра Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Чернігівська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання протиправними дій Державного кадастрового реєстратора відділу у місті Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Луценка Олександра Васильовича по виправленню помилки у відомостях Державного земельного кадастру, допущеної під час державної реєстрації земельної ділянки та закриття Поземельної книги № НОМЕР_1 (протокол від 06.04.2017 № 797999), зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області поновити запис у Поземельній книзі шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про поновлення у Державному земельному кадастрі реєстрації земельної ділянки за кадастровим № НОМЕР_1, визнання протиправним та скасування рішення відділу у Чернігівському районі Міжрайонного управління у Ріпкинському та Чернігівському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки за кадастровим № НОМЕР_2, площею 0,0774 га по АДРЕСА_1.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Чернігівська міська рада посилаючись в своїй апеляційній скарзі на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

12.02.2018 року на електрону адресу Київського апеляційного адміністративного суду найшло клопотання ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи, у зв'язку із хворобою адвоката позивача ОСОБА_7

Дослідивши означене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого клопотання, адже доказів (лист непрацездатності, лікарняний лист, тощо) на підтвердження викладеного в клопотанні надано не було, у зв'язку з чим відсутні підстави для його задоволення. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що означене клопотання надійшло з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1, без електронного цифрового підпису, а тому неможливо встановити автора означеного клопотання.

Представник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, просила відмовити у їх задоволенні.

Інші сторони до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням двадцять четвертої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 31.08.2012, ОСОБА_8 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.134).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вищевказаного рішення Чернігівської міської ради, на замовлення ОСОБА_8, Приватним підприємством "Десна-Експерт-М" було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,0488 га для передання останньої у власність (а.с.128-132,136,137).

19.05.2015 Управлінням Держземагентства у Чернігівському районі Чернігівській області проведено державну реєстрацію вищевказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер НОМЕР_1 (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.05.2015 № НВ-7401977042015 (а.с.15).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у справі №825/334/16 за позовом ОСОБА_5 до Управління Держземагентства у Чернігівському районі Чернігівській області, треті особи які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Чернігівська міська рада, ОСОБА_3 - зобов'язано державного реєстратора Управління Держземагентства у Чернігівському районі Чернігівській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки від 19.05.2015 за кадастровим номером НОМЕР_1 (а.с. 122-127).

06.04.2017 Державним кадастровим реєстратором відділу у місті Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Луценком Олександром Васильовичем здійснено виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру, допущеної під час державної реєстрації земельної ділянки згідно протоколу №797999.

Так, у протоколі зазначено: "Результати перевірки: до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області звернувся громадянин ОСОБА_5 із постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 (справа №825/334/16), в якій зобов'язано Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки від 19.05.2015 за кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, так як на дану земельну ділянку більше року, не було зареєстроване речове право. Просимо посприяти у видаленні земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1. На підставі виявлених помилок та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру відомості про Поземельну книгу за № НОМЕР_1 закрито (за необхідності) (а.с.211).

11.05.2017 Відділом у Чернігівському районі Міжрайонного управління у Ріпкинському та Чернігівському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області була зареєстрована у Державному земельному кадастрі земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,0774 га по АДРЕСА_1, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розроблена БПП "Позитив", що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.08.2017 № НВ - 7405161402017 (а.с.22).

Також судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 08.06.2017 у справі №750/3875/17 право власності на частку обладнання та матеріалів, що були використані у процесі самочинного будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, визнано, зокрема, за позивачем, у порядку спадкування майна ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.25,26).

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.09.2012 (справа №6-27489св12) та від 20.11.2013 (справі №6-27479св13) встановлено, що ОСОБА_5, згідно договору купівлі-продажу від 31.07.1979 № 1-6344 придбав у ОСОБА_9 будинок з належними до нього надвірними будівлями, що розташований у АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 1000,00 кв.м. і набув право користування зазначеною земельною ділянкою. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.08.2010 власником будинку по вищевказаній адресі є ОСОБА_5, який є користувачем земельної ділянки розміром 1000,00 кв.м. (а.с.82-84).

Аналогічні обставини встановлено і постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 у справі №825/334/16 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.11.2015 (справа № К/800/37408/15) (а.с.118-124).

Так, у відповідності до статті 1 Закону України від 07.07.2011 № 3613-IV "Про державний земельний кадастр" (далі - Закон № 3613-IV) державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

У свою чергу, державний земельний кадастр базується на таких основних принципах, зокрема, обов'язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об'єкти; об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, що змінюються; документування всіх відомостей Державного земельного кадастру (стаття 3 Закону № 3613-IV).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 3613-IV ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру.

Водночас, порядок проведення державної реєстрації земельної ділянки, передбачений статтею 24 Закону № 3613-IV, відповідно до частин 1 та 2 яких визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності) (частина 3 статті 24 Закону № 3613-IV).

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації (частини 4, 5 статті 24 Закону № 3613-IV).

Підставами для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, зокрема, розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (частина 6 статті 24 Закону № 3613-IV).

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (частина 9 статті 24 Закону № 3613-IV).

Згідно з частинами 10, 11 статті 24 Закону № 3613-IV державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, зокрема, у разі, якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

При цьому, статтею 9 Закону № 3613-IV передбачені повноваження державного кадастрового реєстратора.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 затверджений Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі-Порядок).

Згідно пункту 6 Порядку, до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів належать, зокрема, здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення їх зберігання; присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам; проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства.

З системного аналізу положень статей 9, 24 Закону № 3613-IV та Порядку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що державний кадастровий реєстратор має повноваження вчиняти дії щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваного рішення) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 (справа №825/334/16) державний кадастровий реєстратор зобов'язаний був скасувати державну реєстрацію земельної ділянки від 19.05.2015 за кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, а не вчиняти дії щодо виправлення помилки у Державному земельному кадастрі, як вбачається з протоколу від 06.04.2017 № 797999.

Водночас, державний кадастровий реєстратор вчиняючи дії щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки від 19.05.2015 за кадастровим номером НОМЕР_1, по АДРЕСА_1, діяв саме на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року по справі 825/334/16, що підтверджується протоколом від 06.04.2017 №797999.

При цьому, відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Обов'язкове виконання рішення суду, у тому числі, суб'єктами, наділеними владними повноваженнями, покладається також Конвенцією "Про захист прав і свобод людини", яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод". Отже, її положення є обов'язковими для виконання на всій території України. Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивачем є, зокрема, особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

З вказаної правової норми вбачається, що особа може звернутися до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій, рішень суб'єкта владних повноважень лише в тому випадку, якщо такі дії, рішення безпосередньо впливають на її права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Тобто, особа наділена правом оскаржити до суду не будь-які дії, рішення суб'єкта владних повноважень, які, на її думку, були вчинені з порушенням вимог закону, а лише ті, що зумовлюють виникнення, зміну або припинення певних правовідносин, учасником яких є особа, яка подала адміністративний позов.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом про оскарження дій Державного кадастрового реєстратора відділу у місті Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Луценка Олександра Васильовича по виправленню помилки у відомостях Державного земельного кадастру, допущеної під час державної реєстрації земельної ділянки та закриття Поземельної книги № НОМЕР_1 (протокол від 06.04.2017 № 797999) позивач зобов'язана зазначити не лише в чому полягали протиправні, на її думку, дії відповідача, а й чим такі дії порушують саме її права та інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, позивач брала участь у справі 825/334/16, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача і була обізнана з судовим рішенням у згадуваній справі.

Разом з тим, під час судового засідання позивачем не надано до суду жодних доказів порушення її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 01.06.2010 № 781/11/13-10 зазначає, що звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (а редакції чинній станом на час ухвалення оскаржуваного рішення) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

За наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено існування факту порушення її законних прав та інтересів, а тому відсутні підстави для визнання протиправними дій Державного кадастрового реєстратора відділу у місті Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Луценка Олександра Васильовича по виправленню помилки у відомостях Державного земельного кадастру, допущеної під час державної реєстрації земельної ділянки та закриття Поземельної книги № НОМЕР_1 (протокол від 06.04.2017 № 797999).

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області поновити запис у Поземельній книзі шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про поновлення у Державному земельному кадастрі реєстрації земельної ділянки за кадастровим № НОМЕР_1, то остання також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від попередньої вимоги позивача, у задоволенні якої відмовлено.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Відділу у Чернігівському районі Міжрайонного управління у Ріпкинському та Чернігівському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки за кадастровим № НОМЕР_2, площею 0,0774 га по АДРЕСА_1, суд зазначає про відсутність підстав для її задоволення, з оглядну на таке.

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.09.2012 (справа №6-27489св12) та від 20.11.2013 (справа №6-27479св13) встановлено, що ОСОБА_5, згідно договору купівлі-продажу від 31.07.1979 № 1-6344 придбав у ОСОБА_9 будинок з належними до нього надвірними будівлями, що розташований у АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 1000,00 кв.м. і набув право користування зазначеною земельною ділянкою. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.08.2010 власником будинку по вищевказаній адресі є ОСОБА_5, який є користувачем земельної ділянки розміром 1000,00 кв.м. (а.с.82-84, 102-104).

Аналогічні обставини встановлено і постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 у справі №825/334/16 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.11.2015 (справа № К/800/37408/15) (а.с.118-124).

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на час ухвалення оскаржуваного рішення) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з частиною 1 статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У свою чергу, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (частина 1 статті 120 Земельного кодексу України).

При цьому, пунктом 3 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3613-IV встановлено, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

Таким чином, кадастровий номер земельній ділянці право власності (користування) на яку не зареєстровано, проте на якій розташований житловий будинок, присвоюється за заявою власників такого будинку, на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), без прийняття рішення відповідним органом місцевого самоврядування про надання дозволу на її розроблення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Чернігівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку