Постанова № 72283172, 06.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1598/17 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Василенка Я.М. та Парінова А.Б.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорнобайм'ясо» до Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорнобайм'ясо» (далі - позивач, ТОВ «Чорнобайм'ясо») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 09 жовтня 2017 року №0005581408 в частині.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 09.10.2017 №0005581408, в частині донарахування грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 615016 грн. та штрафних санкцій у сумі 153754 грн., а всього 768770 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Чорнобайм'ясо» 11531 (одинадцять тисяч п'ятсот тридцять одну) грн. 55 коп. судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Чорнобайм'ясо» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, нарахування (своєчасне нарахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2015 по 31.03.2017.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п 188.1 ст. 188, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п.п. 198.1, 198.6, ст. 198, п.п. 201.1, 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, ним занижено суму податку на додану вартість у розмірі 651220 грн., у тому числі: за липень 2015 року - на 8513 грн., за серпень 2015 року - на 2898 грн., за вересень 2015 року - на 5913 грн., за жовтень 2015 року - на 4320 грн., за листопад 2015 року - на 5108 грн., за грудень 2015 року - на 6734 грн., за січень 2016 року - на 11 грн., за серпень 2016 року - на 248433 грн., за вересень 2016 року - на 208311 грн., за жовтень 2016 року - на 160979 грн.;

- п. 242.1. ст. 242, ст. 243 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено суму екологічного податку у розмірі 69660,30 грн., у тому числі: за 3 квартал 2015 року - на 10452,45 грн.; за 4 квартал 2015 року - на 8922,77 грн.; за 1 квартал 2016 року - на 12468,07 грн.; за 2 квартал 2016 року - на 12325,75 грн., за 3 квартал 2016 року - на 13399,16 грн.; за 4 квартал 2016 року - на 12092,10 грн.;

- пп.пп. 168.1.1., 168.1.2. п. 168.1. ст. 168, пп. 176.2.а, п. 176.2 ст. 176, а саме: несвоєчасне перерахування сум податку на доходи фізичних осіб на виплачені доходи;

- пп.пп. 1.2., 1.4. п. 161 Перехідних положень Податкового кодексу України ,а саме: несвоєчасне перерахування сум військового збору на виплачені доходи;

- пп. 176.2.б п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями по формі 1-ДФ сум виплачених доходів фізичним особам у виді «Доходу, виплаченого самозайнятій особі» за ІІ квартал 2016 року.

Як вбачається з акту документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, Головного управління ДФС у Черкаській області від 26 вересня 2017 року №382/23-00-14-0107/34639487, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено, зокрема, з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорнобайм'ясо» та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернотрейд Експрес» за договором купівлі - продажу від 11.08.2016 №11/08-1.

За наслідками перевірки позивача контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 жовтня 2017 року №0005581408, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 814025 грн., у тому числі: за податковими зобов'язаннями - на 651220 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - на 162805 грн.

Частково не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем документи є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Позивачем, як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернотрейд Експрес», як Продавець, укладено Договір №11/08-1 від 11 серпня 2016 року, відповідно до п. 1. якого, продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю сою (в подальшому - Товар), а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару: сою у кількості - 500 тон, за ціною без ПДВ/т - 9583,33 грн., з якої ПДВ/т - 1916,67 грн., ціна з ПДВ/т - 11500,00 грн., вартість товару з урахуванням ПДВ/т - 5750000,00 грн. Ціна за одиницю Товару включає доставку на склад постачальника.

Як зазначено в п. 3 Договору, покупець здійснює оплату товару у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку. Покупець оплачує товар шляхом попередньої оплати, або по факту відгрузки на протязі 3 днів.

А пп. 5.3. п. 5 Договору передбачено, що при передачі товару продавець зобов'язаний передати всю необхідну документацію на товар: рахунок-фактуру, товарно - транспортну накладну, видаткову накладну, податкову накладну, а покупець зобов'язаний прийняти товар та підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- видаткові накладні від 11 серпня 2016 року №14 на суму 250009,91 грн., у тому числі ПДВ - 41668,32 грн.; від 15 серпня 2016 року №15 на суму 659869,78 грн., у тому числі ПДВ - 109978,30 грн.; від 31 серпня 2016 року №17 на суму 473440,00 грн., у тому числі ПДВ - 78906,67 грн.; від 31 серпня 2016 року №16 на суму 98210,00 грн., у тому числі ПДВ - 16368,33 грн.; від 13 вересня 2016 року №19 на суму 329132,12 грн., у тому числі ПДВ - 54855,35 грн.; від 15 вересня 2016 року №23 на суму 322605,12 грн., у тому числі ПДВ - 53767,52 грн.; від 16 вересня 2016 року №24 на суму 598130,22 грн., у тому числі ПДВ - 99688,37 грн.; від 06 жовтня 2016 року на суму 309520,24 грн., у тому числі ПДВ - 51586,71 грн.; від 06 жовтня 2016 року №37 на суму 329460,00 грн., у тому числі ПДВ - 54910,00 грн.; від 31 жовтня 2016 року №40 на суму 319716,12 грн., у тому числі ПДВ - 53286,02 грн.;

- товарно - транспортні накладні від 30 серпня 2016 року №204128; від 12 серпня 2016 року №204126; від 12 серпня 2016 року №204126/1; від 31 серпня 2016 року №204128/1; від 13 вересня 2016 року №204130/1; від 15 вересня 2016 року №204131; від 15 вересня 2016 року №204131/1; від 16 вересня 2016 року №204132; від 06 жовтня 2016 року №204146/1; від 06 жовтня 2016 року №204146; від 29 жовтня 2016 року №204148;

- платіжні доручення від 12 серпня 2016 року №6586 на суму 250009,91 грн.; від 19 серпня 2016 року №6661 на суму 72000,00 грн.; від 30 серпня 2016 року №6722 на суму 150000,00 грн.; від 31 серпня 2016 року №5326 на суму 100000,00 грн.; від 31 серпня 2016 року №6733 на суму 50000,00 грн.; від 31 серпня 2016 року №6748 на суму 100000,00 грн.; від 05 жовтня 2016 року №7014 на суму 300000,00 грн.; від 06 жовтня 2016 року 3891 на суму 50000,00 грн.; від 11 жовтня 2016 року №7070 на суму 309520,24 грн.; від 19 жовтня 2016 року №2150 на суму 144000,00 грн.; від 20 жовтня 2016 року №911 на суму 100000,00 грн.; від 28 жовтня 2016 року №933 на суму 80000,00 грн.; від 01 вересня 2016 року №6760 на суму 200000,00 грн.; від 08 вересня 2016 року №6835 на суму 200000,00 грн.; від 09 вересня 2016 року №5342 на суму 100000,00 грн.; від 13 вересня 2016 року №5348 на суму 159519,78 грн.; від 13 вересня 2016 року №6857 на суму 100000,00 грн.; від 14 вересня 2016 року №6858 на суму 200000,00 грн.; від 16 вересня 2016 року №564 на суму 100000,00 грн.; від 16 вересня 2016 року №6892 на суму 100000,00 грн.; від 22 вересня 2016 року №5376 на суму 300000,00 грн.; від 20 вересня 2016 року №5371 на суму 200000,00 грн.;

- картку рахунку 631 за серпень - жовтень 2016 року;

- податкові накладні від 06 жовтня 2016 року №6 на суму на суму 309520,24 грн., у тому числі ПДВ - 51586,71 грн.; від 06 жовтня 2016 року №5 на суму на суму 329460,00 грн., у тому числі ПДВ - 54910,00 грн.; від 31 жовтня 2016 року №16 на суму 319716,12 грн., у тому числі ПДВ - 53286,02 грн.; від 31 серпня 2016 року №3 на суму 98210,00 грн., у тому числі ПДВ - 16368,33 грн.; від 11 серпня 2016 року №1 на суму 250009,91 грн., у тому числі ПДВ - 41668,32 грн.; від 31 серпня 2016 року №4 на суму 473440,00 грн., у тому числі ПДВ - 78906,67 грн.; від 26 вересня 2016 року №10 на суму 322605,12 грн., у тому числі ПДВ - 53767,52 грн.; від 26 вересня 2017 року на суму 329132,12 грн., у тому числі ПДВ - 54855,35 грн.; від 28 вересня 2016 року №11 на суму 598130,22 грн., у тому числі ПДВ - 99688,37 грн.; від 15 серпня 2016 року №2 на суму 659869,78 грн., у тому числі ПДВ - 109978,30 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11).

Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст.3, ст. 4, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Посилання контролюючого органу на відкрите кримінальні провадження у відношенні посадових осіб контрагента позивача є безпідставним і таким, що за відсутності інших належних, допустимих, достовірних та достатніх у розумінні ст.ст. 73-76 КАС України доказів, зокрема відповідного вироку суду, суперечать нормам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, жодною нормою чинного законодавства не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Тож, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податків до бюджету, то саме до нього й мають застосовуватись відповідні правові наслідки у вигляді певних санкцій, а не до інших суб'єктів господарювання, що перебувають з ним у правовідносинах.

Більш того, жодною нормою чинного законодавства на платників податків не покладено обов'язку здійснювати перевірку своєчасності та належності виконання податкових зобов'язань їх контрагентами. Такі повноваження належать до дискреції контролюючих органів.

Аналогічний правовий підхід викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії».

Колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Щодо порушення позивачем порядку оформлення товарно-транспортних накладних, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, то колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників) під час здійснення транспортування вантажу.

Натомість, досліджені товарно-транспортні накладні, що містяться в матеріалах справи, на підставі яких здійснювалося транспортування відповідних товарно-матеріальних цінностей, дають можливість повно і об'єктивно встановити обставини руху товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від постачальника до позивача.

Колегія суддів також не вважає належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом в адміністративній справі копію протоколу допиту в якості свідка керівника ТОВ «Зернотрейд Експрес» гр. ОСОБА_1 про її непричетність до діяльності зазначеного підприємства, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі в обґрунтування своїх висновків про безтоварність операцій, оскільки сам по собі факт наявності кримінального провадження та/або допиту свідка не встановлює будь-яких об'єктивних та фактичних обставин, що мають значення для розгляду адміністративної справи, а інших доказів щодо будь-якого кінцевого результату кримінального провадження, колегії суддів не представлено.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в повній мірі проаналізовано зміст правих норм, викладених у пп.138.2 ст. 138, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, надано належну оцінку обставинам справи, в зв'язку з чим, судова колегія підтримує висновок суду першої інстанції про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 09.10.2017 №0005581408 в частині донарахування грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 615016 грн. та штрафних санкцій у сумі 153754 грн., а всього 768770 грн.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення суду з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга Головного управління ДФС у Черкаській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 09.02.2018 року.