Постанова № 72283150, 07.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/12789/17 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: Майської А.В.,

представника відповідача: Тарантюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

ПрАТ «Азовзагальмаш» звернулося у суд із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило: визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління Державної фіскальної служби у м. Києві №9433 від 19.09.2017 року про проведення документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «Азовзагальмаш».

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ураховуючи ст. 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» порушення відповідачем порядку повідомлення позивача про проведення документальної планової перевірки згідно з оскаржуваним наказом, право на проведення такої перевірки у ГУ ДФС у м. Києві відсутнє.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду умотивовано тим, що обставина порушень при реалізації оспорюваного наказу не може бути підставою для його скасування. Також, місцевим судом зазначено, що Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено обмеження проведення перевірок, а не їх призначення, тобто належним способом захисту прав позивача буде не допуск посадових осіб податкових органів до проведення перевірок за умови намагання провести таку перевірку в певному регіоні, а не скасування наказу про її призначення з мотивів зміни реєстраційних даних.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що прийняття наказу про проведення та (або) призначення перевірки з порушенням процедури проведення такої є підставою для його скасування, позаяк такий наказ безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків щодо якого прийняте таке рішення. Окрім того, апелянт зазначає, що місцевим судом протиправно не враховано, що Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено пряму заборону проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання у зоні проведення антитерористичної операції, до якої належить м. Маріуполь, де і проводить свою господарську діяльність ПрАТ «Азовзагальмаш».

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

З матеріалів справи убачається, що 27 квітня 2017 року ГУ ДФС у м. Києві прийнято наказ №3172 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки «ПрАТ «Азовзагальмаш», за яким перевірка мала проводитися з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2014 року по 31.03.2017 року, тривалістю 20 робочих днів з 15.05.2017 року по дату завершення такої.

Проведення перевірки, передбаченої вищезазначеним наказом, не відбулося у зв'язку з відсутністю посадових осіб позивача, що підтверджується актом від 15 травня 2017 року, та не заперечується сторонами.

У подальшому ГУ ДФС у м. Києві прийняло рішення про проведення документальної планової перевірки ПрАТ «Азовзагальмаш», яке оформлено наказом №9433 від 19.09.2017 р.

Відповідно до наказу №9433 від 19.09.2017 р. предметом перевірки є дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності позивача з 01.04.2014 р. по 31.03.2017 р., тривалість перевірки - 20 робочих днів з 27.09.2017 р. по дату завершення перевірки.

27.09.2017 року позивач не допустив працівників контролюючого органу до проведення перевірки за вказаним наказом з тих підстав, що ПрАТ «Азовзагальмаш» до 27.09.2017 року зазначений наказ про проведення перевірки, а також відповідне повідомлення не отримував. Цього ж дня, співробітниками відповідача у присутності головного бухгалтера позивача склали акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки від 27.09.2017 року №399/26-15-14-01-01.

Разом із тим, уважаючи наказ №9433 від 19.09.2017 року протиправним, позивач звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Усупереч вищенаведеної вимоги, контролюючим органом копію оскаржуваного наказу було вручено позивачу лише 27.09.2017 року, тобто у перший день проведення перевірки, що не спростовується відповідачем.

При цьому, контролюючий орган посилається на те, що позивачем було отримано попередні повідомлення про проведення перевірки від 03.05.2017 року №188/26-15-15-01-01 та наказ від 27.04.2017 року №3172, відтак, на думку відповідача, була відсутня необхідність направляти відповідне повідомлення повторно.

Однак, колегія суддів уважає такі покликання необґрунтованими з огляду на те, що у попередньому наказі від 03.05.2017 року був зазначений період перевірки з 15.05.2017 року тривалістю 20 робочих днів, тобто строк її проведення закінчився 09.06.2017 року. Отже, попередній наказ про проведення перевірки вичерпав свою дію та не може ототожнюватися із наказом про проведення перевірки №9433 від 19.09.2017 року.

До того ж, як убачається із виписки з ЄДРЮО та ФОП 05.05.2017 року, позивач змінив місцезнаходження з м. Київ, вул. Пожарського, 4 прим. 63 на м. Маріуполь, Донецька обл., пл. Машинобудівельників, 1.

Відтак, відповідач повинен був повідомити позивача у порядку передбаченому п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України про проведення перевірки відповідно до спірного наказу.

Суд першої інстанції, надавши оцінку вказаним обставинам, дійшов до висновку, що порушення при реалізації оспорюваного наказу не може бути підставою для його скасування, а наслідками такого порушення, які одночасно є наслідками захисту прав позивача, є лише не допуск до проведення перевірки.

Судова колегія не може погодитися із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на те, що видання керівником податкового органу наказу про проведення перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, окрім того, оскаржуваний наказ не вичерпав свою дію, тому є підстави для надання йому відповідної правової оцінки.

До того ж, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 21-425а14 (постанова від 27 січня 2015 року) з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник податків має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Не виконання вимог порядку проведення перевірок призводить до визнання перевірки незаконної та відсутності правових наслідків такої.

Так, в обгрунтування позовних вимог та апеляційної скарги позивач посилається також на вимоги ст. 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до якої органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Як убачається із матеріалів справи, місцем проведення господарської діяльності позивача є м. Маріуполь, де проводилася антитерористична операція.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, а також розпоряджень КМУ №1275-р від 02 грудня 2015 року, м. Маріуполь, де здійснює свою господарську діяльність позивач, віднесене до території проведення антитерористичної операції. Відтак, до прийняття Президентом України Указу про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України забороняється проведення планових та позапланових перевірок органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

При цьому, судова колегія не може погодитися із висновками місцевого суду щодо того, що вищевказаною правовою нормою передбачено обмеження лише на проведення перевірок, а не на їх призначення, позаяк, ураховуючи вимоги ст. ст. 75-81 Податкового кодексу України у їх сукупності, наказ про призначення перевірки без її проведення не породжує жодних правових наслідків, а процедура проведення перевірки охоплює як її призначення так і реалізацію наказу шляхом фактичного проведення такої перевірки.

До того ж, в наказі про призначення перевірки має бути зазначено конкретний період її проведення, відтак наявність самого наказу без його реалізації нівелює саму суть призначення перевірки.

При цьому, відповідачем усупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не спростовано того, що позивач проводить свою господарську діяльність саме в м. Маріуполі.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, прийнятій з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також за неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України (у новій редакції від 15 грудня 2017 року) за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС України (у новій редакції від 15 грудня 2017 року) підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року скасувати.

Позов Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління Державної фіскальної служби у м. Києві №9433 від 19.09.2017 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «Азовзагальмаш» (код 13504334)».

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 12 лютого 2018 року.)