Постанова № 72283071, 07.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10400/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Смолій І.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П.,Троян Н.М.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року (прийнята в порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙПАРК ГРУП» до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАЙ ПАРК ГРУП» (далі також - ТОВ «СКАЙ ПАРК ГРУП», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - відповідач), в якому позивач просив: визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача про повернення позивачу декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, по об'єкту: житловий будинок на вул. Юнацькій, 2, 4, 6, 8 (мікрорайон Жуляни) у Солом'янському районі міста Києва (код об'єкта 1122, 2, категорія складності III); зобов'язати відповідача зареєструвати декларацію позивача про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, по об'єкту: житловий будинок на вул. Юнацькій, 2, 4, 6, 8 (мікрорайон Жуляни) у Солом'янському районі міста Києва (код об'єкта 1122, 2, категорія складності III), шляхом внесення даних до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, та за фактом реєстрації декларації оформити і підписати декларацію про готовність до експлуатації об'єкта.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність рішення відповідача про повернення вказаної декларації про готовність до експлуатації об'єкта будівництва з огляду на відповідність останньої вимогам законодавства, чинного на момент її подання.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року позов задоволено.

Визнано неправомірним та скасовано рішення Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про повернення ТОВ «СКАЙПАРК ГРУП» декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, по об'єкту: житловий будинок на вул. Юнацькій, 2, 4, 6, 8 (мікрорайон Жуляни) у Солом'янському районі міста Києва (код об'єкта 1122, 2, категорія складності III);

Зобов'язано Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати декларацію ТОВ «СКАЙПАРК ГРУП» про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, по об'єкту: житловий будинок на вул. Юнацькій, 2, 4, 6, 8 (мікрорайон Жуляни) у Солом'янському районі міста Києва (код об'єкта 1122, 2, категорія складності III), шляхом внесення даних до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, та за фактом реєстрації декларації оформити і підписати таку декларацію про готовність до експлуатації об'єкта.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що позивач є замовником об'єкту «Будівництво житлового будинку на вул. Юнацькій, 2, 4, 6, 8 (мікрорайон Жуляни) у Солом'янському районі міста Києва» (код об'єкта 1122, 2, категорія складності III).

07 червня 2017 року позивачем було направлено відповідачу декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до I - III категорії складності, складену щодо вказаного об'єкту будівництва.

Водночас, листом від 09 червня 2017 року № 073/09/01-11/0906 відповідач повернув вказану декларацію позивачу, з огляду на те, що оскільки відповідно до додатку 3 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, не передбачено додавати, змінювати найменування пунктів, назв відповідних граф таблиць тощо, подана позивачем декларація не відповідає формі відповідного зразка.

Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинні на момент подання позивачем зазначеної декларації та її повернення відповідачем), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Частиною 6 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон) (тут і надалі в редакції, що діяла на час подачі декларації про готовність до експлуатації об'єкта) передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Пунктом 19 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (далі - Порядок), передбачено, що у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Щодо вимог до форми та подання декларації про готовності об'єкта до експлуатації, колегія суддів зазначає наступне.

Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Рішення про реєстрацію або повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права реєстрації декларації), або оскаржено до суду.

Так, відповідно до вимог п. 17 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (далі - Порядок № 461), замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю два примірники декларації - щодо об'єктів, які належать до I - III категорії складності, за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.

При цьому, згідно з п. 2 Порядку № 461, повнота даних - інформація, зазначена замовником у поданих за встановленою формою документах, що за змістом достатня для прийняття рішення про реєстрацію декларації.

Згідно з п.п. 18, 19 Порядку № 461, орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.

У разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Так, п. 2 Порядку визначено, що під терміном «повнота даних» у Порядку мається на увазі -інформація, зазначена замовником у поданих за встановленою формою документах, що за змістом достатня для прийняття рішення про реєстрацію декларації, а під терміном «реєстрація», мається на увазі - внесення даних до єдиного реєстру документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

При цьому, Порядком ведення єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Порядок ведення єдиного реєстру), затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 24.06.2011 № 92 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.07.2011 за № 885/19623) передбачено, що до реєстру вносяться відомості про: а) назву, дату та номер декларації; б) найменування та місцезнаходження об'єкта будівництва; в) замовника юридичної особи - найменування, місцезнаходження та код за ЄДРПОУ, номер телефону; г) орган державного архітектурно-будівельного контролю, яким було внесено відповідні дані до реєстру; ґ) підрядну, проектну організацію (за наявності) (найменування, місцезнаходження, код за ЄДРПОУ, серія та номер ліцензії (за наявності)); д) авторський і технічний нагляд (прізвище, ім'я та по батькові особи, яка його здійснює, серія та номер кваліфікаційного сертифіката); е) документ, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою.

Також, пунктом 12 Порядку ведення єдиного реєстру передбачено, що посадові особи / органу державного архітектурно-будівельного контролю (у цій справі - Відповідача) 9 здійснюють перевірку повноти даних у поданих замовником деклараціях з дотриманням вимог законодавства та за її наявності вносять дані до реєстру, а за її відсутності повертають їх замовнику на доопрацювання для усунення виявлених недоліків, про що вносять дані до реєстру. За фактом реєстрації посадові особи здійснюють оформлення та підписання відповідних повідомлень та декларацій.

В якості додатку 3 до Порядку № 461 затверджено форму декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до I - III категорії складності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що як судом першої так і судом апеляційної інстанції досліджено наявний в матеріалах справи примірник декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до I - III категорії складності, поданий ТОВ «СКАЙПАРК ГРУП» відповідачу 07 червня 2017 року, та встановлено, що наведена у ньому повнота даних повністю відповідає вимогам, визначеним для такої декларації законодавчо, в тому числі, на рівні Порядку № 461.

Та зазначає, що відповідач, як вбачається з аналізу наведених правових положень, уповноважений перевіряти саме повноту поданих йому на реєстрацію декларацій, ним було протиправно прийнято рішення про повернення вказаної декларації позивачу, оформлене листом від 09 червня 2017 року № 073/09/01-11/0906, оскільки подання декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до I - III категорії складності, з встановленою законом повнотою даних створює для відповідача виключно єдиний можливий сценарій поведінки, який вважатиметься правомірним - здійснення реєстрації такої декларації.

Щодо посилання відповідача на те, що відповідно до Порядку ведення єдиного реєстру електронною системою реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - реєстр) автоматично перевіряється повнота та коректність інформації, а так як позивачем інформацію була вказана нібито некоректно, це унеможливило внесення посадовими особами відповідача внести інформацію до реєстру, у зв'язку з чим декларація і була повернута позивачу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 Порядку ведення єдиного реєстру вказуються підстави внесення даних до реєстру, однією з яких зокрема є отримана Відповідачем декларація про готовність об'єкта до експлуатації.

Згідно п. 9 Порядку ведення єдиного реєстру вказані відомості, які вносяться до реєстру, а саме відомості про: а) назву, дату та номер декларації; б) найменування та місцезнаходження об'єкта будівництва; в) замовника юридичної особи - найменування, місцезнаходження та код за ЄДРПОУ, номер телефону; г) орган державного архітектурно-будівельного контролю, яким було внесено відповідні дані до реєстру; ґ) підрядну, проектну організацію (за наявності) (найменування, місцезнаходження, код за ЄДРПОУ, серія та номер ліцензії (за наявності)); д) авторський і технічний нагляд (прізвище, ім'я та по батькові особи, яка його здійснює, серія та номер кваліфікаційного сертифіката); е) документ, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою.

Пунктом 9 Порядку ведення єдиного реєстру передбачено, що електронною системою реєстру автоматично перевіряється повнота та коректність інформації, наданої органами державного архітектурно-будівельного контролю (у цій справі - Відповідача), після чого перевірені дані вносяться Держархбудінспекцією до Реєстру з присвоєнням реєстраційного номера.

Таким чином, так як вся необхідна для внесення до реєстру інформація містилась у поданій позивачем Декларації та була коректною і повною, це давало можливість відповідачу внести до реєстру повну та коректну інформацію.

Колегія суддів зазначає, що частиною 6 статті 39 Закону передбачено, що орган державного архітектурно- будівельного контролю повертає декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Пунктом 19 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (далі - Порядок), передбачено, що у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Колегія суддів звертає увагу на те, що декларація була подана позивачем для реєстрації 07.06.2017 p., а реєстрація здійснюється протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації, тобто відповідач повинен був зареєструвати або повернути декларацію 20.06.2017 р.

Натомість відповідач у вищевказаний строк не зареєстрував декларацію, лише 12.07.2017 р. ми поцікавились, чому не вчиняються жодні дії щодо реєстрації декларації та отримали наручно лист про повернення декларації на доопрацювання, до цього нас ніхто про її повернення не інформував.

Крім цього, у листі повернення декларації від 09.06.2017 р. вих. № 073/09/01-10/0906 відповідач зазначив, що повертає декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, що належать до І-ІІІ категорій складності № КВ 153171603004 від 09.06.2017 p., що свідчить про те, що декларація все-таки була зареєстрована під вищевказаним номером та датою, але зареєстрована декларація позивачу не видавалась.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем у поданій декларації було змінено найменування пунктів, назв відповідних граф таблиць, тощо, колегія суддів зазначає наступне.

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що і форма поданої позивачем декларації відповідає тій, що наведена в додатку 3 до Порядку № 461.

Таким чином доводи відповідача про те, що позивачем у поданій декларації було змінено найменування пунктів, назв відповідних граф таблиць, тощо, матеріалами справи не підтверджується, а тому вони визнаються безпідставними та, відповідно, необґрунтованими.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року № 92 затверджений Порядок ведення єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Цей Порядок визначає механізм ведення єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - реєстр), як єдиної комп'ютерної бази даних.

Згідно з п.п. 2, 6 вказаного Порядку, реєстр ведеться з метою забезпечення, в тому числі, обліку декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, внесених змін до них, повернення їх на доопрацювання для усунення виявлених недоліків та скасування їх реєстрації.

Формування даних для внесення їх до реєстру здійснюється на підставі інформації, наданої замовниками або їх уповноваженими особами.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні по справі Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року.

При вирішенні вказаної справи Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що яка-небудь норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію. Проте досвід показує, що абсолютна точність недосяжна і що необхідність уникати надмірної жорсткості формулювань і слідувати за обставин, що змінюються, веде до того, що багато законів неминуче викладені в термінах, які більшою чи меншою мірою є невизначеними.

Фраза «передбачено законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п. 1 статті 8.

Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави.

Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

Колегія суддів зазначає, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Таким чином, оскільки судом була встановлена протиправність рішення відповідача про повернення позивачу поданої ним декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до I - III категорії складності, а інші підстави для відмови в реєстрації такої декларації, або її повернення, під час розгляду справи встановлені не були, колегія суддів погоджується з висновком суду, з урахуванням наведених вище висновків, та вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача зареєструвати декларацію позивача про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, по об'єкту: житловий будинок на вул. Юнацькій, 2, 4, 6, 8 (мікрорайон Жуляни) у Солом'янському районі міста Києва (код об'єкта 1122, 2, категорія складності III), шляхом внесення даних до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, та за фактом реєстрації декларації оформити і підписати таку декларацію про готовність до експлуатації об'єкта.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 12 лютого 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

Н.М. Троян