Ухвала суду № 72282926, 14.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 лютого 2018 року справа №2а/1270/714/2012

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Василенко Л.А., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Чернявської К.Г., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 р. у справі № 2а/1270/714/2012 (головуючий І інстанції Петросян К.Є., ухвала у повному обсязі складена та підписана 08 грудня 2017 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області) за заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 відновлено втрачене судове провадження у справі № 2а/1270/714/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити певні дії та стягнення податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 12749851,00 грн. в частині, зокрема, постанови Луганського окружного адміністративного суду від 12.03.2012.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року у справі № 2а/1270/714/2012, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління державної казначейської служби України в Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, що втілилася у ненаданні до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ "Луганськтепловоз" податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 12 749 851,00 грн.

Зобов'язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську у п'ятиденний строк подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за вересень 2011 року в розмірі 12 749 851,00 (дванадцять мільйонів сімсот сорок дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят одна) грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" (р/р № 260000661206 у ЛФ ПАТ "Укрексімбанк", МФО 304289, код 05763797) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за вересень 2011 року в розмірі 12 749 851,00 грн. (дванадцять мільйонів сімсот сорок дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят одна гривня) (том 1 а.с.119-123).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 року змінено постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС щодо неприйняття та ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області висновку із зазначенням податку на додану вартість у сумі 12749851, 00 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2011 року, поданою позивачем; зобов’язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС прийняти висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2011 року податку на додану вартість у сумі 127 498 51, 00 грн. та надати цей висновок до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області. В іншій частині позовних вимог відмовлено (т. 3 а.с. 189-193).

Постановою державного виконавця від 20.12.2016 відкрито виконавче провадження ВП № 53158416 з виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду про зобов'язання Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС прийняти висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2011 року податку на додану вартість у сумі 127 498 51, 00 грн. та надати цей висновок до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області, що підтверджено копією постанови про відкриття виконавчого провадження (том 2 а.с.9).

Ухвалою суду від 03.08.2017 замінено боржника у виконавчому провадженні № 53158416, відкритому за виконавчим листом № 2а/1270/714/2012, виданому 19.09.2016 Луганським окружним адміністративним судом, із Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (ідентифікаційний код юридичної особи 38762600) на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження юридичної особи: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, (ідентифікаційний код юридичної особи: 39440996) .

16 серпня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі № 2а/1270/714/2012, відповідно до якої заявник просить суд: зупинити виконавче провадження ВП № 53158416 від 20.12.2016 про зобов'язання СДПІ подати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Луганській області висновок із зазначенням сум ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПАТ «Луганськтепловоз» за декларацією з ПДВ за вересень 2011 року в розмірі 12 749 851,00 грн.; витребувати виконавчий лист № 2а/1270/714/2012 від 19.09.2016 з відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області; визнати виконавчий лист № 2а/1270/714/2012 від 19.09.2016 виданий Луганським окружним адміністративним судом таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 2а/1270/714/2012 у задоволенні заяви відмовлено (т. 3 а.с. 191-194).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що, враховуючи зміни до законодавства, новий порядок повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ не передбачає обов'язку контролюючого органу в наданні висновків до органів казначейського обслуговування із зазначенням сум бюджетного відшкодування. Отже, у зв'язку зі зміною механізму повернення сум бюджетного відшкодування, відповідно до чинних норм ПК України, на думку заявника, відсутні повноваження Харківського управління щодо надання висновків із зазначенням бюджетного відшкодування з ПДВ до Державної казначейської служби України.

Харківське управління отримало лист Державної казначейської служби України від 26.05.2017 №12-08/486-8648 в якому зазначено, що листами Служби безпеки України від 15.12.2015, від 25.02.2016, від 01.08.2016, від 26.08.2016 з грифом «Для службового користування» Казначейству повідомлено, що виробничі потужності ПАТ «Луганськтепловоз» залишаються на тимчасово непідконтрольній території у м. Луганську, вказано про проведення перевірки щодо ПАТ «Луганськтепловоз» і порушено питання зупинення операцій з бюджетними коштами на користь вказаного товариства. Окрім того, Службою безпеки України повідомлено, що відшкодування сум ПДВ сказаному суб'єкту може призвести до витрачення цих коштів на фінансування терористичної діяльності. Станом на сьогодні Казначейство не отримувало інформації щодо відкликання вищевказаних листів Служби безпеки України або належних даних щодо втрати актуальності зазначених у них відомостей.

Таким чином, апелянт вважає, що з 01.01.2017 у Харківського управління відсутній обов'язок у наданні Головному управлінню Державної казначейської служби України в Луганській області висновку із зазначенням сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню ПАТ «Луганськтепловоз» за декларацією з ПДВ за вересень 2011 року в розмірі 12 749 851 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції-без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Частинами 1, 2, 4 статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судом першої інстанції) передбачено, що виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

З огляду на наведену норму вбачається, що необхідність визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, може бути пов'язана не лише з тим, що виконавчий лист було видано помилково, а також у випадках, якщо стягувач подав виконавчий лист для примусового виконання після добровільного повного чи часткового виконання зобов'язань боржника за судовим рішенням або після припинення зобов'язань боржника з іншої підстави.

Згідно доводів апелянта у заяві про визнання виконавчого листа у справі № 2а/1270/714/2012 таким, що не підлягає виконанню, колегією суддів встановлено, що за твердженням заявника у нього відсутній обов'язок та повноваження у виконанні судового рішення, у зв'язку зі зміною механізму повернення сум бюджетного відшкодування.

Інших причин для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявником у наведеній заяві не вказано.

Заявником не наведено обставин, що свідчать про повне фактичне виконання судового рішення, та не надано відповідних доказів.

Відсутність обов'язку боржника за виконавчим документом, який було б припинено добровільним його виконанням боржником чи іншою особою, або з інших причин, не підтверджена жодними належними доказами.

Разом з тим, судове рішення в адміністративній справі №2а/1270/714/2012 набуло статусу остаточного та є обов'язковим до виконання.

Згідно із частиною п'ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

В силу вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» зазначив: пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (пункт 43).

Враховуючи вищенаведені положення, остаточне судове рішення є обов'язковим до виконання, а тому, боржник має вчинити всі залежні від нього дії для виконання такого рішення у найкоротший строк.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є невід'ємною частиною «права на суд».

Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового розгляду.

Отже, у разі задоволення заяви боржника про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, по виконавчому провадженню, яке не завершено повним виконанням судового рішення, зазначене стане перепоною у завершенні судового провадження по справі № 2а/1270/714/2012 та реалізації стягувачем гарантованого конвенцією «права на суд».

Виданий Луганським окружним адміністративним судом виконавчий документ в адміністративній справі № 2а/1270/7200/2012 відповідає вимогами Закону України «Про виконавче провадження», підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню судом, не встановлено.

Юридичною адресою Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" за копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є м. Сєвєвродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 32-Б. Реєстрація зміни юридичної адреси позивача відбулася 23.06.2015 року (т. 3 а.с. 64-67).

З огляду на вищевикладене, з урахуванням того, що виконавчий лист № 2а/1270/714/2012 не було видано помилково й обов'язок боржника, щодо виконання вищевказаного виконавчого листа станом на день розгляду заяви наявний, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Пунктом 3 ч. 2 статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано обов'язки і права виконавців, зокрема, розгляд в установлені законом строки заяв сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави для зупинення вчинення виконавчих дій виконавцем.

Отже, питання щодо зупинення виконавчого провадження є виключною компетенцією виконавця та не передбачено нормами КАС України, як і витребування виконавчого листа, та є похідними від вимоги щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 205, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби – залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 р. у справі № 2а/1270/714/2012 – залишити без змін.

Повне судове рішення складено 14 лютого 2018 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Л.А. Василенко

ОСОБА_3