Постанова № 72282767, 14.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року справа №805/1926/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г.,

при секретареві судового засідання - Борисові А.А.,

за участю представника позивача - Ігнатова С.Є.,

представника відповідача - Колеснікової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року в справі № 805/1926/17-а (головуючий І інстанції Кочанова П.В.) за позовом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2016 № 000835525 щодо сплати штрафу з земельного податку,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 13.12.2016 № 000835525 в частині сплати штрафу з земельного податку в розмірі 19434,78 грн та зменшити нараховану суму штрафу за несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за лютий-березень 2016 року з 23634,78 грн до 4200,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено, внаслідок чого скасовано в частині спірне рішення податкового органу та зменшено суму штрафних санкцій.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування своєї апеляційної скарги податковий орган зазначає, що камеральною перевіркою встановлено порушення ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» норм пункту 57.1 статті 57, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати сум узгоджених податкових зобов'язань з плати за землю за лютий-березень 2016 року, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій на несвоєчасно сплачену суму самостійно визначеного грошового зобов'язання у відповідності до п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Волноваської міської районної ради народних депутатів від 09.04.1997 Державному підприємству «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (далі - позивач, підприємство) надано у постійне користування 44,4 га землі згідно з планом землекористування для розміщення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд, під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будинків, інших споруд. 03 квітня 1998 року державний акт на право постійного користування землею зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 370.

Позивачем 20.02.2016 було складено податкову декларацію зі сплати земельного податку на 2016 рік в електронному вигляді та направлено її до податкового органу. Декларацію отримано 20.02.2016 за реєстраційним № 9021227748. Згідно з податковою декларацією річна сума земельного податку на 2016 рік визначена в розмірі 1620424,47 грн, щомісячно до сплати - 135035,37 грн.

Рішенням Волноваської міської ради від 20.04.2017 № 7/4-5 про надання пільги зі сплати земельного податку гірничодобувним підприємствам у 2016 році було вирішено надати пільгу ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» зі сплати земельного податку у розмірі 75% від суми обчисленого податку у 2016 році. Це рішення було чинним з 01.05.2016 по 31.12.2016. Також, у рішенні зазначено, що відновлення втрат міського бюджету визначено за рахунок перевиконання дохідної частини бюджету.

16 травня 2016 року позивач склав уточнюючу податкову декларацію зі сплати земельного податку на 2016 рік в електронному вигляді та направив її до податкового органу (отримано 16.05.2016 реєстраційний № 9078452244). Згідно з уточнюючою податковою декларацією річна сума земельного податку на 2016 рік визначена в розмірі 818121,64 грн, щомісячно з січня по квітень 2016 року - 135035,37 грн, а з травня по грудень 2016 року - 34 747,52 грн. Суму пільги розраховано в розмірі 802302,82 грн.

Посадовими особами Вугледарського відділення Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області проведено камеральну перевірку відомостей, задекларованих у податковій декларації з плати за землю (земельного податку за земельні ділянки державної або комунальної власності) ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» за 2016 рік (лютий-березень), результати якої викладено в акті від 02.12.2016 № 597/1220/34032208.

Відповідно до висновків акту податковим органом встановлено несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання, у зв'язку із чим платника має бути притягнуто до відповідальності за п. 126.1 ст. 126 розділу ІІ Податкового кодексу України. При цьому, в акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірки використано податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік від 20.02.2016 № 9021227748 та за 2016 рік від 16.05.2016 № 9078452244.

Згідно з доданим до акту перевірки розрахунку штрафних санкцій сума донарахованого за несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб (за земельні ділянки державної власності) за лютий, березень 2016 року за результатами камеральної перевірки складає 23634,78 грн.

На підставі акту перевірки Мар'їнською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, податковий орган, Мар'їнська ОДПІ) прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2016 № 000835525, яким до позивача на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України за затримку від 214 до 245 календарних днів сплати за несплату грошового зобов'язання в сумі 118173,9 грн нараховано штрафні санкції в загальному розмірі 23634,78 грн.

Реалізуючи право на адміністративне оскарження рішення податкового органу ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» звернулось зі скаргою від 25.12.2016 № 2561 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, яку рішенням від 15.02.2107 № 1328/10/05-99-10-01-12-1 залишено без задоволення.

Позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 28.02.2017 № 436, яку рішенням від 29.03.2017 № 6445/6/99-99-11-03-01-25 також залишено без задоволення.

Вважаючи, що Мар'їнською ОДПІ безпідставно нараховано штрафні санкції, ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» звернулось до суду за захистом свого порушеного права.

Підпунктом 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з вимогами пп. 14.1.175 цієї статті податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За приписами пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормою пункту 287.3 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

На виконання Закону № 1669-VII розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція. До вказаних населених пунктів належить м. Вугледар Донецької області, на території якого позивач перебуває на податковому обліку.

Статтею 6 Закону № 1669-VII (в редакції, чинній з 02.09.2014 по 07.06.2016) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

За приписами ч. 3 ст. 11 Закону № 1669-VII закони та інші нормативні акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Однак, порядок звільнення від сплати за використання земельних ділянок наведеною нормою не визначений.

У відповідності до вимог п.п. 30.1. 30.2, 30.3. 30.3 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

За приписами п. 30.4 наведеної норми платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

У відповідності до п. 30.9 цієї статті податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що використання податкової пільги є правом платника податків, а не його обов'язком.

Матеріалами справи підтверджено, що ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» скористалось правом податкової пільги за платежем земельний податок з юридичних осіб шляхом подання уточнюючої декларації в строки, передбачені Податковим кодексом України. У період, за який подано уточнюючу декларацію, на позивача розповсюджувалось право суб'єктів господарювання бути звільненими від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджує викладений в оскаржуваній постанові висновок щодо обґрунтованості вимог позивача стосовно скасування податкового повідомлення-рішення Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 13.12.2016 № 000835525 в частині сплати штрафу з земельного податку в розмірі 19434,78 та зменшення нарахованої суми штрафу за несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за лютий-березень 2016 року з 23634,78 грн до 4200,00 грн.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» підтримав надане до суду клопотання про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, розглянувши яке судова колегія дійшла наступного висновку.

За приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справ. До останніх належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

А нормами ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами першою та третьою ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У поданому клопотанні наведено опис виконаних робіт із зазначенням часу, витраченого на їх виконання, та їх вартості. Проте представником позивача не надано доказів, що кошти на правничу допомогу були сплачені ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» або будуть сплачені в майбутньому. Також представником позивача не наведено поважних причин, з яких докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат, не можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі.

За таких обставин, клопотання ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статями 132, 134, 139,143, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року в справі № 805/1926/17-а за позовом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2016 № 000835525 щодо сплати штрафу з земельного податку - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року в справі № 805/1926/17-а - залишити без змін.

Клопотання Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката - залишити без розгляду.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 14 лютого 2018 року. Повний текст постанови складений 15 лютого 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук