Постанова № 72282632, 14.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року справа №233/3058/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Василенко Л.А., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2017 р. у справі № 233/3058/17 (головуючий І інстанції Бєлостоцька О.В., постанова у повному обсязі виготовлена 30 жовтня 2017 року у м. Костянтинівці Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 22.06.2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати незаконним та скасувати рішення Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України від 16 травня 2017 року та зобов’язати відповідача призначити йому пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11 серпня 2016 року; вирішити питання судових витрат (а.с. 109-110).

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2017 р. у справі № 233/3058/17 позовні вимоги задоволені частково.

Визнано неправомірним і скасовано рішення Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 15 травня 2017 року про відмову в призначені позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язано Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення з 12 квітня 2017 року з урахуванням пільгового стажу за Списком № 1 за професією скловара в період часу з 11 серпня 1987 року по 01 березня 1998 року в Орендному підприємстві «Костянтинівський завод скловиробів ім.13-ти розстріляних робітників».

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 135-138).

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем надана довідка уточнюючого характеру від 25.01.2017 року № 33/64Б/10/17 за період роботи на Орендному підприємстві «Костянтинівському заводі скловиробів ім. 13-ти розстріляних робітників» з 11.08.1987 року по 01.03.1998 року на посаді «скловара» за Списком № 1 та з 02.03.1998 року по 31.10.2000 року на посаді «дробильника-розмелювача» за Списком № 2. Ліквідатором у довідці є висновок, що неможливо підтвердити зайнятість позивача у шкідливих умовах праці повний робочий день або не менше 80 відсотків робочого часу, тому врахувати вищевказаний період за Списками № 1 та № 2 у пільговий стаж не має підстав.

В архівній довідці від 10.08.2016 року № 05-07-07/770 вказано, що у особовому рахунку значиться позивач з помилкою у прізвищі.

Таким чином, на момент звернення відсутній необхідний пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивачем на апеляційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області подано відзив, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Костянтинівського об’єднаного управління ПФУ Донецької області від 13 вересня 2016 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком № 1 (а.с.22-23).

12 квітня 2017 року позивач повторно звернувся до відповідача у справі із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 (а.с.59).

Рішенням Костянтинівського об’єднаного управління ПФУ Донецької області від 15 травня 2017 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком № 1.

З рішення відповідача по справі вбачається, що відповідачем не взято до уваги уточнюючу довідку від 25 січня 2017 року № 33/64Б/10/17 в частині врахування пільгового стажу з 11 серпня 1987 року по 01 березня 1998 року на посаді скловара за Списком № 1 та з 02 березня 1998 року по 31 жовтня 2000 року на посаді дробильника-розмелювача за Списком № 2 з огляду на те, що ліквідатором вказано на неможливість підтвердити зайнятість позивача у шкідливих умовах праці повний робочий день або не менше 80% робочого часу. Крім того, в наданій архівній довідці від 10 серпня 2016 року № 05-07-07/770 містяться дані про те, що у розрахункових відомостях нарахування заробітної плати з березня по грудень 1990 року, у 1991-1995 роках у особовому рахунку значиться заявник з помилкою у прізвище «Салогуб» (а.с.24-26).

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Спірним у даній справі є правомірність дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу роботи та не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 11 серпня 1987 року по 01 березня 1998 року в Орендному підприємстві «Костянтинівський завод скловиробів ім.13-ти розстріляних робітників».

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням ч.1 ст. 9 Закону № 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Стаття 4 Закону № 1058 зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон № 1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з абзацом 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 (в редакції що діяла на момент виникнення спірних відносин), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 100 Закону № 1788 особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

За приписами п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Професія «скловара» була віднесена до Списку № 1 відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22 серпня 1956 року, постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків, за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Таким чином, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За унормуванням п. 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників

Згідно п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У трудовій книжці позивача зазначено, що останній з 11 серпня 1987 року по 02 березня 1998 року працював скловаром 4-го розряду ділянки техскла цеху виробництва скловолокнистих матеріалів № 4 «Костянтинівського заводу скловиробів ім.13-ти розстріляних робочих» (а.с.12-14).

Трудова книжка позивача містить запис про те, що за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право позивача на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 за професією скловар з посиланням на наказ № 304 к від 08 червня 1994 року (а.с.12-14).

Державне підприємство «Костянтинівський завод скловиробів ім.13-ти розстріляних робочих» 31 серпня 1994 року перетворено в Орендне підприємство «Костянтинівський завод ім.13-ти розстріляних робочих» на підставі рішення виконкому Костянтинівської міської ради народних депутатів № 343 від 31 серпня 1994 року (а.с.32).

Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідною печаткою підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

Наказом «Костянтинівського заводу скловиробів ім.13-ти розстріляних робочих» від 08 червня 1994 року № 304к «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» затверджено списки виробництв, робіт, професій, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення (а.с.21, 67).

Переліком робочих місць, посад «Костянтинівського заводу скловиробів ім.13-ти розстріляних робочих» за результатами атестації яких підтверджено право на пенсію на пільгових умовах, який затверджено 10 червня 1994 року передбачено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1, в тому числі, і скловарів (а.с.17-18, 68-70).

Наказом № 582-к від 25 листопада 1999 року Орендного підприємства «Костянтинівський завод скловиробів ім.13-ти розстріляних робочих» «Про атестацію робочих місць за умовами праці» затверджено списки виробництв, робіт, професій, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення (а.с.20, 71).

З переліку, який є додатком № 1 до наказу № 582-к від 25 листопада 1999 року, робочих місць, посад Орендного підприємства «Костянтинівський завод скловиробів ім.13-ти розстріляних робочих» за наслідками атестації яких, право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджено, вбачається, що професію скловара віднесено до Списку №1 (а.с.15-16, 72-74).

З довідки про підтвердження наявного трудового стажу від 25 січня 2017 року № 33/64Б/10/17, виданої керуючим санацією Орендного підприємства «Костянтинівського заводу скловиробів ім.13-ти розстріляних робітників», вбачається, що позивач в період часу з 11 серпня 1987 року по 01 березня 1998 року повний робочий день працював скловаром 4 та 5 розряду, що передбачено Списком № 1 (розділ ХV підрозділ 1а, код 11501101а-18852) згідно постанови КМ СРСР від 26.01.1991 року № 10, постанова КМУ від 11 березня 1994 року № 162; в період часу з 02 березня 1998 року по 31 жовтня 2000 року працював за посадою дробильник-розмелювач 3 розряду, що передбачено Списком № 2 (розділ ХVІІІ підрозділ 1а, код 2190100а-11918) згідно постанови КМУ від 11 березня 1994 року № 162 (а.с.19,88-89).

Згідно архівної довідки від 31 травня 2016 року № 05-07-07/438 позивача прийнято на роботу з 11 серпня 1987 року до «Костянтинівського заводу скловиробів ім.13-ти розстріляних робочих» скловаром 4 розряду в цех № 4 дільниці виробництва скловолоконних матеріалів. З 02 березня 1998 року ОСОБА_1 був переведений дробильником-розмелювачем третього розряду. Архівна довідка свідчить, що у справі «Атестація робочих місць за умовами праці» наявні накази: № 304 к від 08 червня 1994 року, яким затверджено перелік професій, що підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 в тому числі, скловар; за Списком № 2 дробильник - розмелювач; № 582-к від 25 листопада 1999 року за Списком № 2 дробильник - розмелювач (а.с.27-28, 61-62).

Відповідно до архівних довідок від 10 серпня 2016 року № 05-07-07/770, від 22 лютого 2017 року № 05-07-07/163 згідно відомостей нарахування заробітної плати «Костянтинівського заводу скловиробів ім.13-ти розстріляних робочих», Орендного підприємства «Костянтинівський завод скловиробів ім.13-ти розстріляних робочих» позивачу, який працював скловаром, в період часу з березня 1990 року по грудень 1996 року нараховувалась заробітна плата (а.с.30-31, 76, 90).

За таких обставин, колегія суддів погоджується, що стаж роботи позивача на посаді скловара в період часу з 11 серпня 1987 року по 01 березня 1998 року підтверджено записами у трудовій книжці, довідкою про підтвердження наявного трудового стажу, архівними довідкам. Також підтверджено проведення атестації на підприємстві, за результатами якої посаду позивача віднесено до Списку № 1.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відомостями трудової книжки та довідками підтверджено, що в періоди роботи з 11 серпня 1987 року по 01 березня 1998 року в Орендному підприємстві «Костянтинівський завод скловиробів ім.13-ти розстріляних робітників» позивач був зайнятий протягом повного робочого дня за професією, що надає право на пільгову пенсію.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, відмовляючи позивачу в зарахуванні до його пільгового стажу періоду роботи 11 серпня 1987 року по 01 березня 1998 року в Орендному підприємстві «Костянтинівський завод скловиробів ім.13-ти розстріляних робітників» діяв в порушення норм законодавства в сфері пенсійного забезпечення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання неправомірним і скасування рішення Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 15 травня 2017 року про відмову в призначені позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов’язання Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення з 12 квітня 2017 року з урахуванням пільгового стажу за Списком № 1 за професією скловара в період часу з 11 серпня 1987 року по 01 березня 1998 року в Орендному підприємстві «Костянтинівський завод скловиробів ім.13-ти розстріляних робітників».

Разом з тим, пленумом Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 встановлено, що у разі звільнення відповідача від сплати судового збору, то й відповідно судовий збір з нього не стягується.

Тобто, в разі задоволення адміністративного позову повністю судовий збір з відповідача, звільненого від сплати судового збору, не стягується, а у разі часткового задоволення позову у справі, в якій відповідач звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягується лише з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги з урахуванням попередньої сплати 10 відсотків розміру ставки судового збору.

Якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, а позивач його сплатив, то у разі задоволення позову на користь позивача стягується сплачений розмір судового збору з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету (ч. 1 ст. 94 КАС України).

З огляду на викладене, у зв’язку з тим, що всупереч вищевикладеним вимогам суд першої інстанції в резолютивній частині постанови стягнув витрати зі сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, тобто з суб’єкта владних повноважень, якого звільнено від сплати судового збору, а ні з Державного бюджету України, 4 абзац резолютивної частини постанови суду першої інстанції з урахуванням вимог статті 317 КАС України підлягає зміні.

Враховуючи викладене, у зв’язку з правильним по суті вирішенням справи, але із помилковим застосуванням норм процесуального права в частині стягнення судових витрат, керуючись статтями 205, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області – задовольнити частково.

Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2017 р. у справі № 233/3058/17 – змінити.

В п’ятому абзаці резолютивної частини постанови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2017 р. у справі № 233/3058/17 замість слів “ Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань” вказати слова “з Державного бюджету України”.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Повне судове рішення складено 14 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Л.А. Василенко

ОСОБА_2