Постанова № 72282614, 13.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року справа №805/4226/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Казначеєв Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребова Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Мироненко Ольги Валеріївни, що представляє ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 р. у справі № 805/4226/17-а (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ НП в Донецькій області), в якому просив, визнати незаконними та скасувати накази ГУНП в Донецькій області від 24.07.2017 №1351 та №355 о/с, поновити на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, стягнути всі види грошового забезпечення за час вимушеного прогулу (а.с.3-7).

Також, позивач просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, обґрунтувавши тим, що позивач з наказом №355 о/с від 24.07.2017 року ознайомлений 24 липня 2017 року, однак копії наказу від 24.07.2017 №1351 та висновків перевірки отримав лише 24 листопада 2017 року.

18 грудня 2017 року від ГУ НП в Донецькій області надійшло клопотання про залишення без розгляду позовної заяви у зв'язку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду, яке обґрунтовано тим, що 24 липня 2017 року позивач особисто ознайомився з наказами під підпис та написав розписку про отримання трудової книжки (а.с.52-54).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року залишено без розгляду адміністративний позов, у зв'язку з пропуском позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 5 статті 99 КАС України (в редакції на час звернення з позовом) та ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України (а.с.78-79).

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та розглянути справу по суті. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач дійсно наказ №355 о/с від 24.07.2017 року отримав 24 липня 2017 року, проте вказаний наказ не містив уточнень та роз'яснень обставин звільнення позивача, тобто він не може бути оскаржений через відсутність у ньому обґрунтованих підстав для звільнення. Єдина підстава зазначена в ньому це наказ від 24.07.2017 №1351, з яким позивач не був ознайомлений. Копію наказу від 24.07.2017 №1351 та висновок про результати службового розслідування, який став підставою для прийняття оскаржуваних наказів, отримав лише 24 листопада 2017 року (а.с.85-92).

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області «Про порушення службової дисципліни працівником Дружківського відділення поліції Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області та заходи реагування» від 24.07.2017 року № 1351, за особисту недисциплінованість грубе порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, пп.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині неухильного дотримання діючого законодавства України, ігнорування ним п.2 розділу ІІ, п.3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, що виразилось у недотриманні норм професійної етики у службовий час, поява на службі у стані алкогольного сп'яніння оперуповноваженого Дружківського відділення поліції Краматорськорго ВП ГУНП в Донецькій області капітана поліції ОСОБА_2 звільнено із служби в Національній поліції України (а.с.11).

Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 24.07.2017 року № 355 о/с «По особовому складу», відповідно до розділу VІІ Закону України Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст.77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), капітана поліції ОСОБА_2 - оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції з 24.07.2017 року. Підстави - наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 24.07.2017 року № 1351 (а.с.43).

Відповідно до розписки від 24 липня 2017 року, позивач був ознайомлений з наказом ГУ НП в Донецькій області від 24.07.2017 року № 355 о/с про його звільнення зі служби в поліції з 24.07.2017 року, отримав витяг з наказу про звільнення та дублікат трудової книжки 24.07.2017 року. Також, зобов'язався 24.07.2017 року отримати в підрозділі кадрового забезпечення Дружківського відділення поліції обхідний лист при звільненні та припис для явки до військового комісаріату (а.с.42).

Крім того, витяг з наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 24.07.2017 року № 355 о/с містить відмітку позивача про ознайомлення з ним та згоду з кількістю невикористаних днів (а.с.43).

Позивач звернувся з позовною заявою до суду 29 листопада 2017 року засобами поштового зв'язку, що підтверджується конвертом (а.с.22).

Залишаючи позовні вимоги без розгляду, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Колегія суддів зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції на час звернення з позовом до суду, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншим законом.

Відповідно до вимог статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції на час звернення з позовом до суду, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до п.10 ч.1 «Перехідних положень» Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції яка діє з 15.12.2017 року на час прийняття ухвали, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За частиною 1 та 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції на час прийняття ухвали, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції на час прийняття ухвали, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави дійти до висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Зокрема, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Згідно частини 5 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції на час звернення з позовом до суду, для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Відповідно до п.10 ч.1 «Перехідних положень» Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції яка діє з 15.12.2017 року на час прийняття ухвали, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції на час прийняття ухвали, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, вказаними нормами встановлений місячний строк звернення до суду з позовом у справах щодо звільнення з публічної служби.

У пункті 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 6 березня 2008 року №2 зазначено, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Так, згідно частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Так, стаття 47 Кодексу законів про працю України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, колегія суддів дійшла до переконливого висновку, що у разі звільнення з публічної служби особа має право оскаржити таке звільнення у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як було встановлено судом першої інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач був ознайомлений з наказом ГУ НП в Донецькій області від 24.07.2017 року № 355 о/с про його звільнення зі служби в поліції - 24.07.2017 року, копію витягу з наказу про звільнення та дублікат трудової книжки отримав також 24.07.2017 року. Отже, 24.07.2017 року позивач був ознайомлений з фактом свого звільнення, та отримав відповідний наказ та трудову книжку з записом про звільнення. З позовом про захист порушеного права позивач звернувся лише 29 листопада 2017 року, тобто, з пропуском строку місячного строку.

Колегія суддів зазначає, що пропущений строк звернення до суду з позовом може бути поновлений за наявністю поважних причин, проте позивач не зазначив об'єктивно непереборних обставин, які б не залежали від його волевиявлення або пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що позбавили позивача можливості звернутися до адміністративного суду з даним позовом у встановлений процесуальним законодавством строк.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта, як підставу дотримання строку звернення до суду з позовом, на отримання 24 листопада 2017 року копії наказу від 24.07.2017 року №1351 та висновку про результати службового розслідування, оскільки предметом спору по суті є правомірність звільнення та можливість поновлення на публічній службі. Визначальним є час ознайомлення особи з самим фактом звільнення шляхом отримання відповідно наказу або трудової книжки. Посилання апелянта на те, що наказ від 24.07.2017 року № 355 о/с не містив обставин звільнення, тобто він не міг бути оскаржений через відсутність у ньому обґрунтованих підстав для звільнення, є безпідставними, оскільки вказаний наказ містить норму закону за якою було звільнено позивача. Отже, зазначені обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач знав, що його звільнено з поліції та у нього не було перешкод для звернення до суду у встановлений законом місячний строк. Тобто, позивач пропустив строк звернення до суду з причин, які не є поважними.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Мироненко Ольги Валеріївни, що представляє ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 р. у справі № 805/4226/17-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 р. у справі № 805/4226/17-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено та підписано 13 лютого 2018 року

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

Колегія суддів Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова