Постанова № 72282356, 18.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 січня 2018 року справа № 804/5431/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу військової частини 3021 Національної гвардії України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року (ухвалену в м. Дніпрі суддею Вроною О.В., повний текст складено 19.09.2017)

у справі № 804/5431/17

за позовом ОСОБА_1

до військової частини 3021 Національної гвардії України

про визнання незаконною відмови та стягнення одноразової грошової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до військової частини 3021 Національної гвардії України про визнання відмови у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні незаконною та стягнення одноразової грошової допомоги в сумі 56853,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю відмови, оскільки позивач відповідає критеріям, які відносять його до винятку з тих випадків, коли допомога виплачується без урахування періоду попередньої військової служби, на якій він перебував у мирний час, тобто виплата одноразової грошової допомоги має здійснюватися з урахуванням періоду попередньої служби позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнати протиправною відмову військової частини 3021 у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, викладену у листі №2/21/19-343 від 23 березня 2017 року.

Стягнуто з військової частини 3021 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в сумі 56 853,86 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, військова частина 3021 Національної гвардії України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оскільки позивач звільнений з військової служби не за рішенням про демобілізацію, то відповідно до абзацу 7 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 11 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 не має права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за станом здоров'я.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 з 26 грудня 1996 року по 03 грудня 2007 року проходив службу в органах податкової міліції (а.с. 27 -28).

Президентом України 14 січня 2015 року видано Указ №15/2015 "Про часткову мобілізацію", що затверджений Законом України №113-VIII від 15 січня 2015 року й оголошено та проведено часткову мобілізацію протягом 2015 року, в тому числі на території Дніпропетровської області.

Згідно з довідкою військової частини 3021 Національної гвардії України №58 від 22 квітня 2016 року, ОСОБА_1 проходив службу по мобілізації на посаді командира відділення з 17 серпня 2015 року по 05 квітня 2016 року (а.с. 20).

Наказом командира військовій частині 3021 Національної гвардії України по стройовій частині №72 від 05 квітня 2016 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_1, командира 2 відділення 2 взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону 26 полку, звільненого відповідно до пункту "Б" частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з військової служби наказом командира військової частини 3021 Національної гвардії України по особовому складу від 30 березня 2016 року №14 о/с у запас за станом здоров'я без права носіння військової форми одягу, 5 квітня 2016 року та направлено на військовий облік до Дніпродзержинського ОМВК Дніпропетровської області. Вислуга років станом на 05 квітня 2016 року становить: час служби в календарному обчисленні - 14 років 04 місяці 05 днів, час служби в пільговому обчисленні - 14 років 06 місяців 21 днів (а.с. 16).

Позивач звернувся з рапортом від 12 квітня 2016 року до командира військової частини 3021 Національної гвардії України для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Листом від 26 квітня 2016 року №19/3874 відповідачем відмовлено у наданні грошової допомоги (а.с. 17).

Таку відмову ОСОБА_1 оскаржив в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у справі № 804/4272/16 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, визнано протиправним та скасовано відмову військової частини 3021 Національної гвардії України у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, зобов'язано повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 12 квітня 2016 року щодо надання одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (а.с. 17-24).

На виконання судового рішення, відповідачем повторно розглянуто рапорт ОСОБА_1 щодо надання одноразової грошової допомоги та листом від 23 березня 2017 року №2/21/19-343 відмовлено у наданні одноразової грошової допомоги, оскільки позивач звільнений зі служби за станом здоров'я, а отже є таким, що не набув права на отримання допомоги, оскільки законом передбачена лише одна підстава для отримання допомоги - звільнення зі служби після прийняття рішення про демобілізацію (а.с. 21-22).

Не погодившись з відмовою відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом порушеного права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що військовослужбовці, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією та були звільнені за станом здоров'я - на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час та які при звільненні з військової служби у мирний час не набули права на отримання такої грошової допомоги, мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі визначеному пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а саме 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, регулює Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Положенням статті 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" закріплено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Пунктом 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" закріплено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання згідно з абзацом 4 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Абзацом 7 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які при звільненні з військової служби у мирний час не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день демобілізації таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Законів України "Про Національну гвардію України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та з метою визначення порядку й умов виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України, наказом МВС України №638 від 04 липня 2014 року затверджена Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (далі - Інструкція), яка визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які займають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах, підрозділах і загонах, вищих навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, установах та закладах Національної гвардії України (далі - військові частини).

Пунктом 37.10 Інструкції визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, при звільненні зі служби після прийняття рішення про демобілізацію виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460.

Відповідно до пункту 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року №460 (далі - Порядок №460), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією та звільняються із служби після прийняття рішення про демобілізацію (крім військовослужбовців строкової військової служби) (далі - військовослужбовці), виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Порядку №406 та умов, військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період служби за призовом у зв'язку з мобілізацією з дня їх призову на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які у разі звільнення з військової служби у мирний час не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Пунктами 3-4 Порядку №406 встановлено, що розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" та допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

Відповідно до пункту 5 Порядку №406 Виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання.

ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я та згідно з довідкою спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС №489/10/28-01-05-26 від 11 квітня 2016 року вихідна допомога при звільненні ОСОБА_1 не нараховувалась і не виплачувалась (а.с. 24).

За таких обставин суд апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, та постановив обґрунтоване рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог, і оскільки під час апеляційного розгляду даної справи будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не встановлено, постанову суду першої інстанції у справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини 3021 Національної гвардії України - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена 31 січня 2018 року

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим