Постанова № 72282298, 07.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року справа №805/2068/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,

секретаря судового засідання – Чернявської К.Г.

за участю: позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 36565/10/05-99-10-05 від 15.12.2017 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі № 805/2068/17-а (головуючий І інстанції Давиденко Т.В., у приміщенні суду вул. Добровольського, 1, м. Слов’янськ, повний текст складено 4 грудня 2017 року) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій та визнання протиправним і скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі – відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправними дій щодо проведення 29 березня 2017 року фактичної перевірки; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 12 квітня 2017 № 000023/05-99-40-03/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій (а.с.4-16).

Постановою від 29 листопада 2017 року Донецький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог (а.с.86-91).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу в якій, пославшись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю. В обґрунтування скарги зазначив, що відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження факту реалізації позивачем пляшки коньяку «Koblevo» 0,5 л. (3 зірки) за ціною, нижчою від мінімально встановленої законодавством, а всі докази ґрунтуються лише на свідченнях посадових осіб відповідача. Також вважає безпідставними висновки акту перевірки щодо реалізації алкогольного напою (портвейн білий «777» об’ємом 1л, міцністю 17,5 градусів виробника ТОВ «Одеський завод класичних вин») без марки акцизного податку встановленого зразка, оскільки відповідачем не враховано можливість відклеювання марки акцизного податку у зв’язку з неякісним наклеюванням, а позивач, як суб’єкт господарювання, не наділений повноваженнями щодо відновлення первинного стану марки після її відклеювання від пляшки (а.с.96-106).

В судовому засіданні позивач підтримала доводи апеляційної скарги, наполягала на її задоволенні, проти чого заперечувала представник відповідача, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, вважає що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині, виходячи з наступного.

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, зареєстрована за адресою: 85571, Донецька область, Великоновосілківський район, с. Красна Поляна, вул. Братів Героїв, 96, ідентифікаційний номер платника податків – НОМЕР_1 (а.с.19).

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області, є суб’єктом владних повноважень, який діє на підставі Положення про Державну фіскальну службу та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.

29 березня 2017 року ГУ ДФС у Донецькій області здійснена фактична перевірка з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, - магазину, розташованому за адресою: Донецька область, Великоновосілківський район, с. Красна Поляна, вул. Матросова, 1а, який належить Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, за результатами якої складений акт (довідка) від 29 березня 2017 року № 0019/99/38/40/НОМЕР_1 (а.с.24-27).

Перевірка здійснена на підставі наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 березня 2017 року № 222 «Про проведення фактичної перевірки», розпочалась 29 березня 2017 року о 14 год. 00 хв. та закінчилась 29 березня 2017 року о 15 год. 20 хв. (а.с.22 – 23).

Під час проведення перевірки податковим органом встановлені порушення Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вимог чинного законодавства, а саме: статті 11-1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» – роздрібна торгівля алкогольними напоями – коньяком «Коблево» 0,5 л міцністю 40% за ціною нижчою за встановлені мінімальні оптово – відпускні або роздрібні ціни на такі напої; статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - зберігання, реалізація алкогольних напоїв, а саме, 1 упаковки тетрапаку портвейну «777» білого об’ємом 1,0 л міцністю 17,5 об.од., без марок акцизного податку встановленого зразка.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області складено протокол про адміністративне правопорушення від 29 березня 2017 року № 126/05-99 та прийнято рішення від 12 квітня 2017 року № 000023/05-99-40-03/НОМЕР_1 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 27000 грн. (а.с.28 -29, 31 - 32).

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття податковим органом рішення про застосування фінансових санкцій, що регулюється Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі – Закон № 481/95-ВР), Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (далі – Постанова № 957) та іншими нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Пунктом 19.1 статті 19 Податкового кодексу України визначені функції контролюючих органів, зокрема, щодо дотримання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Згідно підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб’єктами господарювання установлених законодавством обов’язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Отже, на відповідача, як на суб’єкта владних повноважень, чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин, порядку проведення готівкових операцій та застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Колегія суддів вважає безпідставним довід скаржника про порушення податковим органом порядку проведення фактичних перевірок, з огляду на наступне.

Види перевірок визначені статтею 75 Податкового кодексу України, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 якої визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, нафтопродуктів, палива моторного альтернативного, скрапленого газу.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок регулює стаття 81 Податкового кодексу України, пунктом 81.1 якої встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, підтверджено наявними матеріалами справи та не заперечується позивачем, перевірка здійснена на підставі наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 березня 2017 року № 222, який вручений позивачу.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

У разі якщо платник податків (його відокремлені підрозділи) здійснює свою діяльність не за основним місцем обліку платника податків, контролюючий орган, який проводив перевірку, не пізніше трьох робочих днів з дня реєстрації акта (довідки) в цьому органі направляє акт (довідку) до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Копія акта (довідки) перевірки з відміткою про реєстрацію в журналі реєстрації актів (довідок) перевірок зберігається у контролюючому органі, який проводив перевірку.

Матеріалами справи встановлено, що акт про результати перевірки складений 29 березня 2017 року та підписаний позивачем без заперечень.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції встановлена правомірність наказу на проведення перевірки Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 та дій податкового органу щодо проведення фактичної перевірки.

Отже, здійснюючи перевірку позивача, працівники державної фіскальної служби діяли в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Щодо встановлених під час перевірки порушень, колегія суддів зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ратифікованим виноградним, спиртом етиловим ратифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон № 481/95-ВР.

Відповідно до положень статей 16 та 18 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції визначеної Законами.

За приписами частини 1 статті 11-1 Закону № 481/95-ВР встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.

Відповідно до частини 2 статті 11-1 Закону № 481/95-ВР максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР визначене поняття роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування; алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» мінімальна роздрібна ціна пляшки місткістю 1 л коньяк (бренді) три зірочки міцності встановлена в розмірі 597 грн. 30 коп.

Відповідальність за порушення норм Закону № 481/95-ВР встановлена статтею 17 цього Закону, відповідно до частини 1 якої за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно абзацу 14 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Щодо порушення позивачем норм статті 11 Закону № 481/95-ВР та статті 226 Податкового кодексу України щодо торгівлі алкогольними напоями без марки акцизного податку, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 11 Закону № 481/95-ВР встановлена обов’язковість та порядок маркування алкогольних напоїв, які реалізуються в Україні.

Згідно пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать, зокрема, спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво.

Відповідно до пункту 226.1 статті 226 Податкового кодексу України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Згідно з пунктом 226.2 статті 226 Податкового кодексу України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Пунктом 226.6. статті 226 Податкового кодексу України передбачено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.

Відповідно до підпункту 228.2 статті 228 Податкового кодексу України контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.

За вимогами пункту 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833, забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про їх застосування (в установлених випадках), а також належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

Абзацом 16 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Враховуючи, що під час проведення перевірки встановлене порушення суб’єктом господарювання норм статті 11 Закону № 481/95-ВР та статті 226 Податкового кодексу України щодо торгівлі алкогольними напоями без марки акцизного податку, що останнім не спростовано, колегія суддів дійшла висновку, що контролюючим органом правомірно застосований до позивача штрафу розмірі 17 000 грн. на підставі зазначеної норми Закону.

Стосовно доводу скаржника про відсутність у спірних правовідносинах факту реалізації алкогольних напоїв, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом не доведений факт продажу (реалізації) споживачеві пляшки коньяку «Коблево» 0,5 л міцністю 40% за ціною, нижчою від мінімальної роздрібної ціни, оскільки відсутній фіскальний чек, відповідно до якого позивачем здійснювалась оплата саме за реалізацію вищевказаної пляшки, що свідчить про відсутність факту здійснення контрольної розрахункової операції.

Тобто, вказані обставини спростовують висновок суду першої інстанції щодо підтвердження факту реалізації позивачем пляшки коньяку «Koblevo» 0,5 л. (3 зірки) на місці проведення розрахунків.

Щодо форми рішення, яке оскаржується, колегія суддів враховує, що така форма рішення визначена постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», яка була чинною на час спірних взаємовідносин.

Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Частиною 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених п. 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, ДПС, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.

Порядок і строки розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, та прийняття рішення щодо їх застосування встановлюються зазначеними органами відповідно до їх компетенції. Відповідно до частини 1,2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту реалізації пляшки коньяку «Koblevo» 0,5 л. (3 зірки) за ціною, нижчою від мінімально встановленої законодавством, оскільки в матеріалах справи відсутній фіскальний чек відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 здійснювалась оплата саме за реалізацію коньяку «Koblevo» 0,5 л. (3 зірки), колегія суддів дійшла висновку, що спірне рішення в частині застосування фінансових санкцій в сумі 10000 грн. підлягає скасуванню.

Тобто, висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 12 квітня 2017 року № 000023/05-99-40-03/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій в сумі 10000 грн. є помилковими.

Відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повність або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 2 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про часткове скасування постанови суду першої інстанції щодо відмови в задоволені позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 12 квітня 2017 року № 000023/05-99-40-03/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій в сумі 10000 грн. з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позову ОСОБА_1 в цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанціях позивачем були понесені судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 5840,00 грн., тому, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1240 грн. відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі № 805/2068/17-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій та визнання протиправним та скасування рішення – скасувати в частині відмови у задоволені позову про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 12 квітня 2017 року № 000023/05-99-40-03/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій в сумі 10000 грн.

Прийняти нове рішення у відповідній частині про задоволення позову.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 12 квітня 2017 року № 000023/05-99-40-03/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій в сумі 10000 грн.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі № 805/2068/17-а - залишити без змін.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ39406028) судові витрати у сумі 1240 ( одна тисяча двісті сорок гривень) 00 копійок сплаченого судового збору.

Повний текст постанови складений 08 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття може бути оскаржено до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

ОСОБА_4