Постанова № 72282173, 13.02.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 лютого 2018 рокусправа № 804/7075/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Шлай А.В.

судді: Кругового О.О. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року (суддя Голобутовський Р.З.), ухвалену в м.Дніпрі, в адміністративній справі №804/7075/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання податкової накладної такою, що не підлягає реєстрації, зобов’язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати податкову накладну №7 від 18.07.2017 року на суму ПДВ 111000грн. такою, що не підлягає реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних; зобов’язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області анулювати податкову накладну №7 від 18.07.2017 року в Єдиному державному реєстрі податкових накладних; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0024721210 від 11.10.2017 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із рішенням суду, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення, відмовивши у задоволенні позову.

Доводи скаржника:

- суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №7від 18.07.2017 року на суму ПДВ 111000грн. не оскаржувалось платником у адміністративному та судовому порядку;

- письмові пояснення та/або копії документів у відповідності до п.п.201.16.2 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України для коригування податкової накладної/розрахунку платником податків до контролюючого органу не подавались;

- уточнююча декларація щодо виключення помилково визначених сум ПДВ в розмірі 111000грн. позивачем до контролюючого органу не подавалась.

У судовому засіданні представник відповідача – ОСОБА_1 (довіреність від 15.12.2017 року №3345/04-36-10-04-08) підтримала доводи викладені апеляційній скарзі та просила скасувати постанову суду першої інстанції.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, уповноваженого представника до суду не направив.

Згідно частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія» 05.09.2008 року зареєстровано, як суб’єкт господарювання, є платником податку на додану вартість та з 21.08.2008 року перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області. 19 вересня 2017 року головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість території обслуговування Західно-Донбаської ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_2 проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2017 року ТОВ «Донбаська насосна компанія». За результатами перевірки складено акт від 19.09.2017 року №12533/04-36-12-10/36104221, відповідно до висновків якого з боку позивача встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобов’язання за липень 2017 року на суму податку на додану вартість – 79211грн. та суму, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником до бюджету. Не погодившись з такими висновками податкового органу, ТОВ «Донбаська насосна компанія» направило на адресу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заперечення від 03.10.2017 року, в яких викладено фактичні обставини господарської операції з постачання товару у власність ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» та причини виникнення розбіжностей в сумі 111 000грн. Листом від 10.10.2017 року № 27474/10/04-36-12-01-16 «Про розгляд заперечень» Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області залишено висновки, викладені в акті від 19.09.2017 року, без змін. На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 11.10.2017 року №0024721210 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 99013,75грн., в тому числі за податковим зобов’язанням – 79211грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 19802,75грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з встановленням протиправності дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у зв’язку із надання позивачем контролюючому органу пояснень та копій документів, які підтверджують помилковість реєстрації податкової накладної №7 від 18.07.2017 року, за наслідком розгляду яких Комісією ДФС України прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної №12 від 18.07.2017 року.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з приписами пунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений цим кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшла на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України зобов’язує платника податку – продавця товарів/послуг при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг скласти в установлені терміни податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. При цьому податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг єдиною належною і допустимою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 201.14 статті 201 Податкового кодексу України платники податку зобов’язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об’єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку згідно п. 201.15 ст. 201 ПК України відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому ст. 46 цього кодексу.

Відповідно розділу ІІІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», який затверджено наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016 року (далі – Порядок №21), до податкової декларації з податку на додану вартість вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відповідно до абз. І пункту 3 розділу V Порядку № 21, у рядках 1, 2, 3, 5 колонки А декларації платником податку вказуються загальні обсяги постачання товарів/ послуг за завітний період.

Отже, в декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період платником податку зазначаються дані, що вказані в податкових накладних, складених на підставі первинних документів.

Приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що при співставленні даних ЄРПН з розшифровкою податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів додаток №5 №9167115110 від 19.08.2017 року до податкової декларації з ПДВ за липень 2017 року від 19.08.2017 року №9167115123 встановлено розбіжності на суму 111000грн. по контрагентам, зокрема, ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля». Так, в ЄРПН за липень 2017 року по ТОВ «Донбаська насосна компанія» рахується 3 податкові накладні на постачання на суму 114860грн. по яким реєстрацію зупинено та відмовлено, відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, зокрема, по податкову накладну №7 від 18.07.2017 року на суму 555000грн. (ПДВ 111000грн.).

В обгрунтування прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган посилається, що відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку – продавець товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не звільняє продавця від обов’язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.

Колегія суддів вказує на помилковість висновків скаржника з огляду на наступне.

Так, позивач у письмових запереченнях на акт перевірки стверджував про помилковість складання податкової накладної №7 від 18.07.2017 року на суму 666000грн. (ПДВ – 111000грн.) та не оскарження ним рішення контролюючого органу про її блокування, у зв’язку з чим не вказував суму ПДВ у податкові декларації за липень 2017 року. Зазначив, що 18.07.2017 року ним складено 2 податкові накладні за № 7 та № 12 на один і той же товар, однак з різним (звуженим і розширеним) найменуванням, при цьому податкова накладна № 7 складена та направлена на реєстрацію ЄРПН помилково.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, позивач правомірно не зазначив у податковій декларації за липень 2017 року суму ПДВ в розмірі 111000грн. за податковою накладною №7 від 18.07.2018 року з підстав її зупинення.

Щодо доводів скаржника про не оскарження позивачем рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №7 від 18.07.2018 року та надання коригувань, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм Податкового кодексу України це право платника податків, а не обов’язок та з викладених обставин позивач дійшов висновку про недоцільність його оскарження. З урахуванням викладених вище обставин у позивача відсутні підстави для подання уточнюючого розрахунку до декларації за липень 2017 року.

Щодо заявлених позовних вимог про визнання податкової накладної №7 від 18.07.2017 року такою, що не підлягає реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та зобов’язання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області анулювати податкову накладну №7 від 18.07.2017 року в Єдиному державному реєстрі податкових накладних колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Єдиний реєстр податкових накладних – це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами (підпункт 14.1.60. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, ведення реєстру відноситься виключно до дискреційних повноважень Державної фіскальної служби України.

При цьому, законодавством України не визначено механізму анулювання помилкового надісланих податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, зазначені обставини не можуть бути правовою підставою розгляду їх судом та як наслідок їх задоволення, оскільки дані позовні вимоги не містять ознак спору між юридичною особо та суб’єктом владних повноважень на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначена статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення. Згідно пункту 3 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, оскільки скаржник просив скасувати оскаржену постанову суду першої інстанції повністю.

Постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0024721210 від 11.10.2017 року на загальну суму 99013,75грн. та стягнення з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судового збору у розмірі 1600грн.

Постанова суду в частині визнання податкової накладної №7 від 18.07.2017 року на суму ПДВ 111000грн. такою, що не підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов’язання Головне управління ДФС у Дніпропетровській області анулювати податкову накладну №7 від 18.07.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягає скасуванню як така, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. У задоволенні цих позовних вимог слід відмовити на підставі вищевикладених підстав.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області – задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року в адміністративній справі №804/7075/17 – скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія» про визнання податкової накладної №7 від 18.07.2017 року на суму ПДВ 111000грн. такою, що не підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов’язання Головне управління ДФС у Дніпропетровській області анулювати податкову накладну №7 від 18.07.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року в адміністративній справі №804/7075/17 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно пункту 1 частини 6 статті 12 та пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.В. Шлай

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: Т.С. Прокопчук