Постанова № 72282037, 16.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2018 року

справа № 804/3396/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Сафронової С.В.

судді: Чепурнова Д.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року

у адміністративній справі № 804/3396/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «ЄВРАЗ ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року задоволено адміністративний позов ПАТ «ЄВРАЗ ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію від 03.05.2017 року № 52/6/99-99-15-03-02-15, надану Державною фіскальною службою України Приватному акціонерному товариству «ЄВРАЗ ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД», та стягнуто користь позивача за рахунок бюджету Державної фіскальної служби України судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена відповідачем по справі з підстав не дослідження обставин справи, що мають значення для вирішення питання по суті та помилкового застосування норм матеріального права, у зв’язку з чим просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволені вимог позивача.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач вказує на повноту і зрозумілість наведених Державною Фіскальною Службою України відповідей та їх обґрунтування у наданій позивачу індивідуальній консультації, що відповідає нормам чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини у цій справі. Разом з тим, відповідач формально посилаючись в апеляційній скарзі на положення пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.52.2 ст.52 та п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України, не наводить конкретних обставин, за наявності яких слід скасувати рішення суду першої інстанції, також як і не конкретизує які саме норми чинного законодавства помилково застосовано судом у цій справі, або які саме обставини не були досліджені чи не були враховані судом першої інстанції під час вирішення спору у цій справі.

Позивач заперечуючи у відзиві проти задоволення апеляційної скарги відповідача, вказує на її безпідставність наведених відповідачем доводів, якими не спростовуються обґрунтовані та законні висновки суду першої інстанції, оскільки відповідач в індивідуальній консультації не надав відповідь на перше та третє питання звернення позивача, а відповідь на друге запитання була надана не в повній мірі, а також формулюючи індивідуальну податкову консультацію, відповідач не врахував положень ч.4 пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, ч.2 п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України, цитуючи які навмисно звузив перелік підстав для не нарахування податкових зобов’язань лише до дії непереборної сили та викрадення, оминаючи при цьому випадок, коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням. За вказаних обставин, позивач спираючись на положення ч.1 ч.2 п.52.1 ст.52 Податкового кодексу України і на п.1.1 Методичних рекомендацій щодо надання органами Державної податкової служби України письмових податкових консультацій, надісланих листом Державної податкової служби України від 21.01.2011 № 1600/7/10-1017/220, вважає, що відповідач неналежно виконав у даному випадку свої обов’язки щодо надання консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового Законодавства.

Заслухавши пояснення сторін по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги відповідача та відзиву позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, та правильних застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з нижченаведеного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що внаслідок виникнення нагальної необхідності роз’яснення контролюючого органу щодо практичного використання окремих норм податкового, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, у ПАТ «ЄВРАЗ ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» звернулось до Державної фіскальної служби України з листом від 03.04.2017 року №1721 «Про надання індивідуальної податкової консультації з питання щодо порядку надання платником податків контролюючому органу відповідного документу про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням», в якому поставив три запитання: 1) В якому звітному періоді та яким чином платник ПДВ, який з незалежних від нього обставин здійснює ліквідацію основних засобів, повинен подати до контролюючого органу відповідний документ про їх знищення, розібрання або перетворення, з метою застосування права на не нарахування податкових зобов’язань з ПДВ? 2) Які документи підтверджують знищення, розібрання або перетворення основного засобу для отримання підстав не нарахування ПДВ на випадки, коли платник ПДВ з незалежних від нього обставин здійснює ліквідацію основних засобів? 3) Чи є підставою для нарахування ПДВ на випадки, коли платник ПДВ який з незалежних від нього обставин здійснює ліквідацію основних засобів, до податкової декларації з ПДВ за такий звітний період не надає відповідні документи про знищення, розібрання або перетворення виробничих або не виробничих засобів, але надає їх під час проведення перевірки контролюючим органом або на запит контролюючого органу?

Проте, у відповідь на зазначені в попередньому абзаці запитання, Державна фіскальна служба України в листі від 03.05.2017 року № 52/6/99-99-15-03-02-15 «Податкова консультація про нарахування податкових зобов'язань з ПДВ при ліквідації основних засобів» лише процитувала положення п.189.9 статті 189 та п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, не надавши відповіді по суті поставлених питань, в тому числі і щодо звітного періоду в якому платник податків повинен подати до контролюючого органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних засобів з незалежних від нього обставин, яким чином платник ПДВ повинен це зробити, а також, чи є підставою для нарахування ПДВ на випадки, коли платник ПДВ який з незалежних від нього обставин здійснює ліквідацію основних засобів, до податкової декларації з ПДВ за такий звітний період не надає відповідні документи про знищення, розібрання або перетворення виробничих або не виробничих засобів, але надає їх під час проведення перевірки контролюючим органом або на запит контролюючого органу.

Задовольняючи вимоги позивача у цій справі, суд першої інстанції спираючись на положення пп.14.1.172 п.14.1 ст.14, п.52.1-п.52.4 ст.51 Податкового кодексу України виходив з того, що при наданні оскаржуваної позивачем податкової консультації, відповідачем не було враховано процедури та порядку складання та надання податкових консультацій, що в свою чергу є наслідком порушення визначених чинним законодавством прав позивача, а тому така податкова консультація підлягає визнанню протиправною.

Наведені висновки суду першої інстанції мотивовані тим, що податкова консультація надається контролюючими органами у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, виходячи з норм або змісту відповідного податку чи збору.

Судова колегія в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки індивідуальна податкова консультація в розумінні податкового законодавства вважається допомогою контролюючим органом платнику податків у вигляді консультації зі статусом індивідуального правового акта, яким цей платник податків може керуватися при практичному використанні окремих норм податкового законодавства з приводу якого він консультувався з контролюючим органом.

В даному випадку, позивач замість очікуваного від контролюючого органу «офіційного роз’яснення» проблемних аспектів застосування положень ч.2 п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України, якою встановлено, що «норма ч.1 п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням», отримав лише лист Державної фіскальної служби України з назвою «Податкова консультація про нарахування податкових зобов'язань з ПДВ при ліквідації основних засобів» в якому замість надання податкової консультації з питань практичного використання запитуваної позивачем норми податкового законодавства, відповідачем було процитовану положення пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 і п.189 ст.189 Податкового кодексу України, що відповідно ніяким чином не стало на допомогу позивача для розуміння виниклих у нього питань з приводу: строку та способу надання контролюючому органу документів, що підтверджують ліквідацію основних засобів, в т.ч і у випадку знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням; а також переліку документів на підтвердження знищення, розібрання або перетворення основного засобу для отримання підстав не нарахування ПДВ на випадки, коли платник ПДВ з незалежних від нього обставин здійснює ліквідацію основних засобів.

Виходячи з того, що надання податкових консультацій є одним із заходів, який підтримується державою, судова колегія визнає, що у даному випадку відповідач по справі взагалі не виконав покладене на нього завдання законного роз’яснення проблемних чи суперечливих питань податкового законодавства шляхом надання податкової консультації, яка за своєю суттю передбачає багатоваріантність напрямів для вирішення розв’язуваної проблеми, у т.ч. на перспективу, або шляхом роз’яснення певних норм законодавства задля зрозумілості його застосування позивачем по справі у своїй господарській діяльності, що відповідно свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем у цій справі вимог та законність рішення суду першої інстанції.

Беручи до уваги, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та для скасування постанови суду..

Керуючись ст.ст.242, 310, 316, 321, 328, 329 КАС України КАС України, судова колегія –

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України – залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року – залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.В. Мельник