Ухвала суду № 72282002, 09.02.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 лютого 2018 р. справа № П/811/2057/17

Суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Іванов С.М., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі № П/811/2057/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання незаконною відмови та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання незаконною відмови та зобов’язання вчинити певні дії задоволено частково.

Не погодившись з рішенням суду, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подало апеляційну скаргу.

З 15.12.2017 р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України у новій редакції згідно Закону від 03.10.17 р. № 2147-VIII.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017 року, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України визначені вимоги до апеляційної скарги.

Так, п. 1 ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, проте відповідачем не надано доказів на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 9 Закону України “Про судовий збір” судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2017 року розмір прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", становить 1600 грн.

У відповідності до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на дату подання апеляційної скарги) ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на дату подання адміністративного позову) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням того, що ставка, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, дорівнює 640 грн., ставка за подання апеляційної скарги на постанову суду становить 960 грн. (640 грн.*150% = 960 грн.).

Отже, відповідач під час звернення до суду апеляційної інстанції повинен був сплатити судовий збір у розмірі 960 грн.

Стосовно поданого відповідачем клопотання про звільнення від сплати судового збору, у зв'язку з тим, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не є прибутковою організацією, кошти на сплату судового збору відсутні, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведених положень Закону вбачається, що їх застосування підлягає виключно до осіб, рівень статків яких обмежений, для усунення для таких осіб перешкод фінансового характеру для доступу до правосуддя. Інших (ніж незадовільний майновий стан особи) підстав для звільнення від сплати судових витрат, законодавством не визначено.

Таким чином, фактично єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є незадовільний майновий стан скаржника.

Відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення скаржника від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору. Зазначена позиція також відповідає висновкам Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01).

В той же час, заявником апеляційної скарги не було надано жодних доказів на підтвердження зазначених у клопотанні обставин, зокрема звернення останнього до відповідного органу із службовою запискою про виділення коштів на сплату судового збору та отриманням відповіді.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, вважаю, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до п.п. 13 Розділ VII Перехідних положень КАС України (у редакції чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 186 КАС України (в редакції чинній на час винесення оскаржуваного судового рішення), апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Оскаржувана постанова винесена Кіровоградським окружним адміністративним судом 11 грудня 2017року.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення копія оскаржуваної постанови була отримана уповноваженою особою Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 12 січня 2018 року (а.с.38). Таким чином, десятиденний строк на оскарження постанови суду першої інстанції сплинув 22 січня 2018 року.

Відповідно до штампу вхідної кореспонденції окружного суду до суду першої інстанції апеляційна скарга Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області була подана лише 26 січня 2018 року.

Клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду заявником апеляційної скарги не заявлялось.

Згідно з частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час постановлення цієї ухвали) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу, тобто суддя, встановивши, невідповідність матеріалів поданої скарги вимогам, встановленим цим Кодексом, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху.

Відповідно до частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час постановлення цієї ухвали)Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

На підставі викладеного, вважаю необхідним апеляційну скаргу залишити без руху та надати особі, яка звернулась з апеляційною скаргою, десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Керуючись ст. 298 КАС України, суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі № П/811/2057/17 – залишити без руху.

Надати десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду:

- клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням поважних причин такого пропуску, якщо такі є;

- документу про сплату судового збору у розмірі та порядку, передбаченому чинним законодавством.

Судовий збір сплатити за такими реквізитами:

- Отримувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра

- Рахунок отримувача: 31217206781004;

- КБКД 22030101;

- Код з ЄРДПОУ: 37989274;

- Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області;

- Код банку отримувача (МФО): 805012;

- Призначення платежу: *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Копію цієї ухвали надіслати на адресу особі, яка подала апеляційну скаргу.

В разі невиконання вимог цієї ухвали, апеляційна скарга повертається апелянту протягом п’яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з 09 лютого 2018 року та оскарженню не підлягає.

Суддя С.М. Іванов