Рішення № 72281637, 16.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 лютого 2018 року № 826/15012/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Власенкової О.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператора спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», ТОВ «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 (далі також - позивач)до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі також - відповідач, Дрогобицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області)провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2016 №0002051203

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2016 № 0002051203.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що камеральна перевірка з питань своєчасності сплати ТОВ «Карпатигаз» як оператором спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», ТОВ «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 самостійно визначеного податкового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу проведена відповідачем з порушенням вимог податкового законодавства. Також позивач заперечує висновки акта перевірки від 09.06.2016 №300/12-03/337504782 щодо порушення оператором спільної діяльності вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині недотримання строку 10-денного строку сплати податкового зобов'язання у розмірі 10 679 425,78 грн. з тієї підстави, що несвоєчасна сплата податку до відповідного бюджету виникла виключно з вини обслуговуючого банку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, оскільки проведення платіжних доручень на списання податків до бюджету відбулося не з вини платника податку.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача, у яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене контролюючим органом у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Дрогобицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати рентної плати за користування надрами для видобування природного газу платником податку - Договір про спільну діяльність від 10.06.2002 № 3 - уповноважена особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» 30162340 (код 337504782), за результатами якої складено акт від 09.06.2016 №300/12-06/337504782 «Про результати перевірки щодо своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету».

Перевіркою встановлено порушення строків сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 року в сумі 10 679 425,78 грн., передбаченого пунктом 57.1 статті 57, пунктом 257.5 статті 257 Податкового кодексу України, а саме по строку сплати 30.05.2016 фактично сплачено 31.05.2016 (платіжне доручення від 30.05.2016 №1461, тобто з затримкою сплати на 1 календарний день).

На підставі зазначеного акту перевірки Дрогобицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 17.06.2016 №0002051203, яким за порушення строку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, визначеного пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 257.5 статті 257 Податкового кодексу України, на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання 10 679 425,78 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % за платежем рентна плата за користування надрами для видобування природного газу в сумі 1 067 942,58 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті від 09.06.2016 №300/12-06/337504782 «Про результати перевірки щодо своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету», позивач подав заперечення на акт .

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки відповідач листом від 24.06.2016 року №4548/10/13-09-12-03/31 повідомив позивача, що висновки акту перевірки залишено без змін.

За результатами первинного адміністративного оскарження рішенням Головного управління ДФС у Львівській області від 10.08.2016 №4034/10/13-01-10-01-05 податкове повідомлення-рішення від 17.06.2016 №0002051203 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Рішенням ДФС України від 14.09.2016 №20010/6/99-99-11-03-01-25 податкове повідомлення-рішення від 17.06.2016 №0002051203 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Уважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 17.06.2016 №0002051203, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з приписами підпунктів 21.1.1 - 21.1.5 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 31.1. статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з пункту 36.1 статті.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України).

Водночас, згідно з підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються її платником, починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав спеціальний дозвіл (пункт 252.23 статті 252 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 252.1.1 пункту 252.1 статті 252 Податкового кодексу України платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

З приписів пункту 257.1 статті 257 Податкового кодексу України вбачається, що базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.

Пунктом 257.2 статті 257 Податкового кодексу України визначено, що платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати.

Згідно з підпунктом 257.3.1 пункту 257.3 статті 257 Податкового кодексу України платник рентної плати до закінчення визначеного розділом ІІ цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки, зокрема з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин: за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України; за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Відповідно до підпункту 258.1.1 пункту 258.1 статті 258 Податкового кодексу України на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів.

На суму податкових зобов'язань з рентної плати, що нарахована платником рентної плати за податковий (звітний) період, але не сплачена протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем граничного строку подання податкової декларації, нараховується пеня в порядку, встановленому розділом ІІ цього Кодексу (підпункт 258.1.2 пункту 258.1 статті 258 Податкового кодексу України).

Виходячи із аналізу наведених вище правових норм, податкова декларація по рентній платі за користування надрами за квітень 2016 року повинна була бути подана не пізніше 20.05.2016, а відповідне узгоджене податкове зобов'язання сплачене не пізніше 30.05.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, в установленому порядку 17.05.2016 позивачем подано податкову декларацію від 17.05.2016 №57, в якій визначено податкове зобов'язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 на суму 10 679 425,78 грн.

30.05.2016 з метою сплати зазначеного податкового зобов'язання позивачем в електронній системі «Клієнт-банк» сформовано та направлено на проведення платежу обслуговуючому банку ПАТ «Сбербанк» електронне платіжне доручення за № 1461.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу здійснюється за платіжним дорученням.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Порядок прийняття, реєстрації банками платіжних доручень, списання коштів з рахунків платника та виконання платіжних доручень встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 2.14. Інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті "Дата виконання", має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідно до пункту 2.19 Інструкції розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Як вбачається з матеріалів справи, електронний платіжний документ від 30.05.2016 №1461 року отриманий ПАТ «Сбербанк» 30.05.2016 о 16 год. 41 хв., тобто в межах операційного часу банку. Однак, всупереч вимогам Закону та умовам договору банківського рахунку, операція була проведена банком лише на наступний день 31.05.2016.

Таким чином, несвоєчасна сплата податкового зобов'язання відбулася з вини банку ПАТ «Сбербанк», а не позивача, що виключає настання відповідальності, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем законодавчо встановленого порядку проведення камеральної перевірки суд вважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до підпункту 258.2.1 пункту 258.2 статті 258 Податкового кодексу України контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою справляння рентної плати здійснюють контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно визначення, наведеного у підпункті 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Порядок проведення камеральних перевірок врегульований статтею 76 Податкового кодексу України. Така перевірка проводиться посадовими особами податкового органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення перевірки не обов'язкова.

Згідно з пунктом 76.2 цієї ж статті порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами податкового органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Окрім того, питання проведення камеральних перевірок врегульовано Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, затвердженими наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 №165 (далі по тексту - Методичні рекомендації).

Зокрема, відповідно до підпункту 2.5.1 пункту 2.1 Методичних рекомендацій після закінчення строку, наданого платнику податків в інформаційному (електронному) повідомленні для самостійного виправлення помилок, проводиться камеральна (електронна) перевірка, за наслідками якої складається (формується): у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - Акт про результати камеральної перевірки.

З аналізу викладених норм статті 75 і 76 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 09.06.2016 №300/12-03/337504782, вбачається, що предметом камеральної перевірки у даному випадку може бути лише податкова звітність, тобто правильність відомостей, зазначених у відповідній податковій звітності.

Натомість у зв'язку з внесеними змінами до Податкового кодексу України, починаючи з 01.01.2017 підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу викладено в новій редакції, яка передбачає, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Тобто, право проведення перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання в межах камеральної перевірки надано контролюючому органу лише з 01.01.2017.

Зі змісту акту перевірки від 09.06.2016 №300/12-03/337504782 вбачається, що предметом вказаної перевірки були виключно питання своєчасності сплати товариством грошового зобов'язання з рентної плати, задекларованого у податковій декларації за квітень 2016 року, а не правильності заповнення такої декларації.

Таким чином, предметом перевірки, проведеної контролюючим органом 09.06.2016, була своєчасність сплати грошових зобов'язань з рентної плати, в той час, як відповідно до вимог статті 75 Податкового кодексу України такі питання є предметом саме документальної перевірки. Підстави та порядок проведення документальної перевірки передбачені статтями 75, 79 та 79 Податкового кодексу України.

Отже, відповідач, провівши фактично документальну невиїзну перевірку позивача без дотримання наведених вище норм Податкового кодексу України, оформив її результати як за наслідками камеральної перевірки. Крім того, порушивши порядок проведення камеральних перевірок, відповідач не дотримався вимог Методичних рекомендацій в частині питань, які можуть бути предметом камеральної перевірки, та склав акт, який теж не відповідає вимогам, вказаним у Методичних рекомендаціях.

З огляду на встановлені обставини у справі суд вважає дії відповідача по проведенню перевірки з питань своєчасності сплати грошового зобов'язання, результати якої оформлені актом від 09.06.2016 №300/12-03/337504782, протиправними. Відповідно, якщо дії з проведення перевірки були незаконними, то така перевірка не може породжувати правових наслідків. У зв'язку з цим суд вбачає правові підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2016 №0002051203 як протиправного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів обґрунтованості своїх висновків та правомірності прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення від 17.06.2016 №0002051203.

За приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунком бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 16 019,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.09.2016 №1501. Відтак, зазначені кошти підлягають йому відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинство України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператора спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», ТОВ «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області №0002051203 від 17.06.2016.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператора спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», ТОВ «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 16 019,13 (шістнадцять тисяч дев'ятнадцять гривень 13 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-297 з урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Суддя О.О. Власенкова