Рішення № 72281600, 15.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 лютого 2018 року № 826/15615/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

розглянувши у спрощеному проваджені адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доГенеральної прокуратури України Національної поліції Українипрозобов'язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України та Національної поліції України, у якому просив:

- визнати протиправними дії Генеральної прокуратури України та Національної поліції України щодо ненадання відповіді на запит запитувача інформації ОСОБА_1 та зобов'язати Генеральну прокуратуру України та Національну поліцію України надати повну та достовірну відповідь на запитання, які містяться у запиті запитувача інформації ОСОБА_1, а саме:

- якій цифрі - 25 мільярдів гривень чи 40 мільярдів гривень - слід вірити?;

- у який спосіб пораховані ці суми?;

- з яких підстав без будь-якого вироку суду використовуються в інформації поняття «злочинної діяльності», «організаторами злочинної діяльності», «вказаною злочинною групою», «суб'єкти підприємницької діяльності з ознаками фіктивності?»;

- як це співвідноситься з презумпцією невинуватості?.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обов'язок відповідачів відповідно до пункту 3 частини 2 статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» надавати відповідь на запит на інформацію.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2017 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без виклику в судове засідання учасників справи.

До суду від відповідачів у встановлений судом строк надійшли відзиви на позовну заяву, у яких вони заперечили проти позову, виходячи з наступного.

Законодавство не передбачає надання роз'яснень, пояснень і коментарів з будь-яких питань, вивчення матеріалів кримінальних проваджень та наглядових проваджень за ними, а також інформації, яка буде створена у майбутньому.

Крім того, відповідач - Генеральна прокуратура України зазначив, що листом від 30 жовтня 2017 року позивачу роз'яснено, що відповідно до вимог статті 222 Кримінального-процесуального кодексу України відомості досудового розслідування у конкретному кримінальному проваджені підлягають розголошенню з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають за можливе.

В той же час, відповідач - Національна поліція України в своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що не є належним відповідачем в даній справі, у зв'язку з тим, що не здійснював розгляд звернення позивача. Належним відповідачем в даній справі повинен бути Департамент захисту економіки України Національної поліції України (код ЄДРПОУ - 40111732), який відповідно до пункту 7 Положення є самостійною юридичною особою та надав відповідь позивачу листом від 17 листопада 2017 року №5-2993.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як стверджує, ОСОБА_1, він з засобів масової інформації дізнався, що протягом 12-18 жовтня 2017 року Генеральна прокуратура України в особі Управління зв'язків з громадськістю та ЗМІ і Національна поліція України в особі спікера Департаменту захисту економіки Національної поліції Наталії Калиновської систематично поширювали інформацію про нібито розкриття так званої злочинної групи, яка здійснювала махінації на фондовому ринку. В інформації повідомлялось про щомісячну реалізацію вказаною «злочинною групою» реальному сектору економіки «сміттєвих» цінних паперів на загальну суму понад 1 мільярд гривень. Зазначалось також про те, що в результаті даної злочинної діяльності на фондовому ринку України на даний час перебувають в обігу «сміттєві» цінні папери 38 емітентів на загальну суму необґрунтовано завищеної капіталізації близько 25 мільярдів гривень. Національна поліція України вирішила підвищити ставки і повідомила про арешт «сміттєвих» цінних паперів на суму загальної капіталізації близько 40 мільярдів гривень, проте перед цим Національна поліція України обмежувалась сумою 25 мільярдів гривень.

Крім того, в даних інформаційних повідомленнях неодноразово використовувалися вислови «злочинної організації», «організаторами злочинної діяльності», «вказаною злочинною групою», «суб'єкти підприємницької діяльності з ознаками фіктивності», «злочинною групою реальному сектору економіки реалізується «сміттєві» цінні папери». Вказані висловлювання, без буд-якого судового підтвердження, шкодять честі, гідності та діловій репутації працівників та підприємств, які піддаються необґрунтованому обвинуваченню та переслідуванню. Вказані висловлювання, крім того є чинником формування негативної суспільної думки відносно осіб, що необґрунтовано переслідуються, можливого незаконного тиску на суди, якщо справа буде доведена до суду, та способом самозахисту осіб, які організували вказані незаконні переслідування. Крім того, вказані відомості створюють недовіру до осіб, які піддаються необґрунтованому переслідуванню, що негативно впливає на встановлення ділових відносин з потенційними партнерами.

З метою захисту своїх конституційних прав та, у зв'язку з тим, що, на думку позивача, дана інформація становить суспільний інтерес, ним направлено інформаційні запити до відповідачів.

Позивач отримав відповідь від Генеральної прокуратури, викладену в листі від 21 листопада 2017 року, в якому позивачу роз'яснено, що запитувана інформація є відомостями досудового розслідування та відповідно до вимог статті 222 Кримінального-процесуального кодексу України є інформацією з обмеженим доступом.

Не погоджуючись з наданою відповіддю позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Ознаками публічної інформації є:

- готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;

- заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;

- така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;

- інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;

- інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2014 року у справі №К/9991/78084/12.

Розпорядники інформації зобов'язані: вести облік запитів на інформацію; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (пункт 3, пункт 6 частин 1 статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Так, запит на доступ до публічної інформації зводиться до прохання надати інформацію, якою вже володіє розпорядник. Закон України «Про доступ до публічної інформації» надає право доступу вже до існуючої інформації і не вимагає створення у відповідь на запит нової інформації.

Аналогічна позиція викладена в постанову Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2017 року у справі №800/147/17.

Отже, публічною інформацією є те, що заздалегідь зафіксовано будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Дана позиція узгоджується з роз'ясненням Вищого адміністративного суду України, викладеним у постанові Пленуму від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації».

В той же час, з огляду на характер питань, поставлених у запиті позивача на отримання бажаної інформації та їх обґрунтування в контексті звернення щодо отримання такої інформації на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», вбачається, що запитувана інформація не відповідає вищевказаним критеріям публічної інформації, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог стосовно її отримання, як публічної.

У силу частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволені позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко