Рішення № 72281368, 14.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2018 року м. Київ № 826/12936/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування рішення,

встановив:

10.10.2017 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1) звернулася в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.05.2017 №44871-1305 (оскаржуване рішення).

Зазначила, що згідно з нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування та сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються у господарській діяльності платника податків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2017 відкрито провадження у справі і призначено її до судового розгляду.

Присутні у судових засіданнях представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та надані у справу докази.

Представник відповідача, у свою чергу, заперечував проти позову та просив залишити його без задоволення з підстав, зазначених у письмових запереченнях. Пояснив, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято правомірно, сума податкового зобов'язання із земельного податку визначена ФОП ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою, що знаходиться під належними їй нежилими приміщеннями.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотаннями представників сторін, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (КАС України), ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України, судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції КАС України.

Так, суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

04.05.2017 ГУ ДФС у м. Києві прийнято оскаржуване рішення, яким, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, ФОП ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за 2017 у розмірі 8923,31 грн.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 є власницею нежилих приміщень з №1 по №6 (групи приміщень №25) (в літ. А), загальною площею 44,20 кв.м, розташованих у будівлі за адресою: АДРЕСА_2

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III (ЗК України), використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ ПК України.

Так, статтею 269 ПК України передбачено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України встановлює, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За правилами пунктів 286.1, 286.5 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 287.8 статті 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

З наведених правових норм слідує, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету земельний податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території згідно нарахувань контролюючого органу та на підставі відповідного податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Положення статті 120 ЗК України, яка регулює питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду, передбачають, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Отже, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. При цьому, обов'язок сплати земельного податку не ставиться в залежність від факту реєстрації права власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України, та виникає у фізичної особи з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №21-3517а15 та від 07.07.2015 у справі №21-775а15.

Проте, у межах спірних правовідносин вказана позиція Верховного Суду України не може бути застосована, оскільки, як стверджує позивач, вона є платником єдиного податку та використовує нежилі приміщення для провадження господарської діяльності (здає їх в оренду). У свою чергу у наведених вище постановах Верховного Суду України не досліджувалося питання особливостей справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Так, відповідно до пункту 269.2 статті 269 ПК України, особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Як визначено підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Тобто, якщо платник єдиного податку першої - третьої груп використовує земельні ділянки для провадження господарської діяльності, він вільний від обов'язку нараховувати, сплачувати та подавати податкову звітність із земельного податку.

У ході судового розгляду справи встановлено, що ФОП ОСОБА_1, відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 11.05.2016 №1626523408088, є платником єдиного податку третьої групи, а одним із видів господарської діяльності за КВЕД є 68.20 «надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна»; місцем провадження господарської діяльності визначено, зокрема: м. Київ, вул. Кловський узвіз, 11 (приміщення 25).

Згідно договору оренди нежитлового майна від 11.01.2016 №11/01-16, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські курси стенографії та машинопису» (ТОВ «Київські курси стенографії та машинопису»), за цим договором ФОП ОСОБА_1 передає ТОВ «Київські курси стенографії та машинопису» у володіння та користування протягом строку оренди на платній основі нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №25) (в літ. А), загальною площею 50,40 кв.м, розташованих в будівлі за адресою: АДРЕСА_2

Передача приміщення в оренду ТОВ «Київські курси стенографії та машинопису» підтверджується актом прийому-передачі приміщення від 11.01.2016.

Крім того, 01.06.2016 між ФОП ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» (ТОВ «МВВ Інструментс») укладено договір оренди нерухомого майна №01/06-16, за умовами якого ФОП ОСОБА_1 передає ТОВ «МВВ Інструментс» у володіння та користування протягом строку оренди на платній основі нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №25) (в літ. А), загальною площею 50,40 кв.м, розташованих в будівлі за адресою: АДРЕСА_2

Передача приміщення в оренду ТОВ «МВВ Інструментс» підтверджується актом прийому-передачі приміщення від 01.06.2016.

Тобто, як вбачається з викладеного, належні ФОП ОСОБА_1 нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №25) (в літ. А), розташовані в будівлі за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, 11, використовуються останньою для провадження господарської діяльності зі здавання в оренду власного нерухомого майна.

Доказів, які б свідчили, що вказані нежилі приміщення не використовуються ФОП ОСОБА_1 для провадження господарської діяльності, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, з урахуванням того, що ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку і використовує нежилі приміщення для провадження господарської діяльності, нарахування податкового зобов'язання із земельного податку на земельну ділянку, яка знаходиться під такими приміщеннями, є протиправним та суперечить положенням пункту 297.1 статті 297 ПК України.

Також, за умови сплати позивачем єдиного податку в установленому порядку, окреме нарахування податкового зобов'язання із земельного податку на земельну ділянку, свідчить про подвійність стягнення та не може визнаватись обґрунтованим.

Більше того, відповідачем не доведено правильності визначення суми податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб, зокрема, що сума податку визначалась саме за площу під належними позивачу нежилими приміщеннями та з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, який визначає форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254 у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Тим часом будь-якого розрахунку податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 04.05.2017 №44871-1305 ГУ ДФС у м. Києві складено та направлено на адресу позивача не було.

Здійснюючи перевірку проведеного податковим органом розрахунку податкового зобов'язання, зазначеного в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, слід звернути увагу на таке.

Як зазначено в рішенні Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 08.09.2017 №11637/^/99-99-11-02-01-14 витяг з технічної документації щодо площі земельної ділянки, яка відноситься до нежитлового приміщення до ГУ ДФС у м. Києві не надавався, тому частку прибудинкової території, на яку нарахований земельний податок, розраховано згідно з наданою інформацією Комунальним підприємством Управління житлового господарства «Хрещатик»:

44,20*3237/2587,10=55,30 кв.м., де

44,20 кв.м. - площа нежитлового приміщення;

3237 кв.м. - площа земельної ділянки;

2587,10 кв.м. - загальна площа будинку.

Розрахунок земельного податку на 2017 рік проведено наступним чином:

55,30 кв.м.*2835,08*2*1,5*1,249*1,433*1,06*1%=8923,31 грн., де

55,30 кв.м. - площа частини нежитлового приміщення;

2835,08 - базова вартість 1 кв.м. землі (згідно з рішенням Київської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення» від 26.07.2007 №43/1877 із змінами та доповненнями);

2 - коефіцієнт на функціональне використання землі (на підставі Порядку нормативної оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за №1647/29777);

1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт (на підставі рішення Київської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» від 03.07.2014 №23/23);

1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015 №6-28-0.22-215/2-15;

1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 №6-28-0.22-201/2-16;

1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 №22-28-0.22-443/2-17;

1% - ставка податку на земельну ділянку (згідно рішення Київської міської ради з урахуванням змін від 22.12.2016 №791/1795).

Відповідно до рішення Київської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» від 03.07.2014 №23/23 у додатку №2 якого наведена «Грошова оцінка земель різного функціонального використання в розрізі економіко-планувальних зон, грн. за кв. м», вартість 1 кв.м. території у розмірі 2835,08 грн. наведена у стовпчику з коефіцієнтом функціонального призначення 1.0 - «землі житлової забудови, транспорту, зв'язку».

Також названим рішенням Київської міської ради не визначено таке поняття як узагальнюючий локальний коефіцієнт. В додатку №3 до рішення закріплені локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки в межах економіко планувальної зони.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки:

1.05 - у зоні магістралей підвищеного містоформувального значення;

1.04 - у зоні пішохідної доступності швидкісного міського та зовнішнього пасажирського транспорту;

1.04 - у зоні пішохідної доступності до національних, зоологічних та дендрологічних парків, парків - пам'яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, заказників, заповідних урочищ, пам'яток природи, курортів, парків, лісопарків, лісів, зелених зон, пляжів.

Сукупний коефіцієнт 1,14 ((1.05+1.04+1.04)/3).

Щодо правильності визначення відповідачем коефіцієнту на функціональне використання земель.

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за №1647/29777 з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин він визначає процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.

Пунктом 3 розділу І Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів закріплено, що нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається згідно з формулою 1.

Визначення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів:

В х Нп

Цн =___ х Кф х Км,

Нк

де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях);

В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях);

Нп - норма прибутку (6 %);

Нк - норма капіталізації (3 %);

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;

Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.

В пункті 5 розділу І Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів зазначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306 (додаток 1).

Як зазначено ДФС України в рішенні про результати розгляду скарги від 08.09.2017 №11637/^/99-99-11-02-01-14, технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не надано. В той же час, будь-якого обґрунтування з приводу застосування під час розрахунку податкового зобов'язання з земельного податку за 2017 рік коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки саме у розмірі 2 податковим органом під час здійснення розгляду скарги позивача та у рішенні, прийнятому за результатами розгляду скарги, не наведено.

Також, слід зазначити, що відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Такий порядок закріплений у статті 289 ПК України.

Пунктом 289.1 названої статті закріплено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з положеннями пункту 289.2 статті 289 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І : 100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до пункту 289.3 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

На реалізацію наведених положень ПК України, 14.01.2015 Державним агентством земельних ресурсів України, 11.01.2016 та 12.01.2017 - Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру складено листи №6-28-0.22-215/2-15, №6-28-0.22-201/2-16 та №22-28-0.22-443/2-17, відповідно.

У названих листах названо коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель станом на 01.01.2015, 01.01.2016 та 01.01.2017, на які індексується нормативна грошова оцінка земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розраховані відповідно до пункту 289.2 статті ПК України.

Отже, названими листами проінформовано власників земельних ділянок та землекористувачів про коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014, 2015 та 2016 роки.

Відповідно до листа ГУ ДФС у м. Києві від 16.03.2016 №6329/10/26-15-12-04-18 податкове зобов'язання по платі за землю на 2016 рік [...] визначається на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 10.07.2015 №7242, виданого ГУ Держгеокадастру у м. Києві з врахуванням коефіцієнта індексації 1,433.

Таким чином, для здійснення розрахунку податкового зобов'язання по платі за землю податковий орган зобов'язаний помножити суму, визначену в нормативній грошовій оцінці земельної ділянки на коефіцієнти індексації, визначені у роки, що ідуть за роком складення такої нормативної грошової оцінки.

Такий висновок узгоджується з положеннями, закріпленими у Порядку визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві, затвердженому рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877, яке є чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Так, пунктом 2.1 розділу 2 названого Порядку закріплено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення визначається окремо в межах економіко-планувальних зон за формулою:

Цн = Цнм х Пз х Кф х Кл х Кі,

де:

Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях;

Цнм - середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони;

Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах;

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;

Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (при цьому значення узагальнюючого локального коефіцієнта не повинно бути нижче 0,50 і вище 1,50);

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року №783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель».

З огляду на те, що ПК України встановлює новий порядок визначення коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме положення ПК України.

Тим часом, наведена формула передбачає проведення розрахунку шляхом множення нормативної грошової оцінки земельної ділянки на один коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки, що також узгоджується з положеннями статті 271 ПК України.

Однак, ані в розрахунку земельного податку за 2017 рік, наведеному у рішенні ДФС України про результати розгляду скарги від 08.09.2017 №11637/^/99-99-11-02-01-14, ані в обґрунтуванні, наведеному у названому рішенні, не зазначено правових підстав застосування під час розрахунку земельного податку за 2017 рік коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки, визначених станом на 01.01.2015 та 01.01.2016.

З аналізу положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду вбачається, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу державної влади. Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень.

При цьому наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

З викладеного слід дійти висновку, що розрахунок земельного податку за 2017 рік є помилковим та не підтвердженим належним розрахунком до самого податкового повідомлення-рішення.

А отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що ФОП ОСОБА_1 доведено неправомірність прийняття ГУ ДФС у м. Києві оскаржуваного рішення, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 02222, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ: 39439980) від 04.05.2017 №44871-1305.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ: 39439980) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 02222, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 грн (шістсот сорок гривень).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак