Рішення № 72280189, 14.02.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2018 року Чернігів Справа № 825/239/18

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Чернігівського обласного військового комісаріату (далі - Чернігівський ОВК), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати п.747 рішення Міністерства оборони України від 20.05.2016, яке оформлене протоколом №36 та п.10 рішення від 15.12.2017 оформлене протоколом №131, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу як інваліду війні ІІІ групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де вились бойові дії;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду війни третьої групи у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018, встановленому пп."б" п.1 ст.16-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції закону з 07.05.2017) і постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та перерахувати на рахунок Чернігівського обласного військового комісаріату суму одноразової грошової допомоги як інваліду війни третьої групи для подальшої виплати позивачу;

- зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат виплатити позивачу суму одноразової грошової допомоги як інваліду війни третьої групи у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018, встановленому пп."б" п.1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011 в редакції закону з 07.05.2017 і постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Позов мотивовано тим, що під час проходження військової служби в Республіці Афганістан під час виконання бойових дій, він отримав поранення, внаслідок чого у нього погіршився стан здоров'я та в 2014 році йому було встановлено ІІІ групу інвалідності.

В зв'язку з цим, позивач звернувся до Чернігівського обласного військового комісаріату із відповідною заявою та доданими до неї документами. В свою чергу, Чернігівський обласний військовий комісаріат листом повідомив позивача, що йому відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Вважаючи рішення щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової допомоги незаконним, та прийнятим із порушенням процедури розгляду, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного письмового провадження, без виклику сторін.

Представниками відповідачів подано відзиви на позов та заперечення на відповідь на відзив, які знаходяться в матеріалах справи та в яких останні просять відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені частково, виходячи з такого.

ОСОБА_1 проходив військову службу у 1975-1988 роках та був виключений зі списків Збройних Сил з 19.12.1988 у зв'язку зі звільненням у запас, що підтверджується копією довідки Чернігівського ОВК від 12.09.2017 №5/3188с (а.с.21).

Під час виконання обов'язків військової служби по наданню інтернаціональної допомоги в Демократичній республіці Афганістан, позивачем було отримано осколочне поранення. У зв'язку з плином часу та прогресуванням захворювання позивач був змушений звернутися із заявою до Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи задля подальшого встановлення йому інвалідності.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 29.05.2013, спеціалістом у галузі судово-медичної експертизи, лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_2, зі стажем роботи за фахом 12 років, було складено висновок відносно позивача, в якому зокрема зазначено, що описані рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок осколочних поранень, які були спричинені під час проходження строкової служби під час виконання службових обов'язків в 1984 році..

Як вбачається з витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 30.05.2013 № 1363, враховуючи військово-облікові документи, акт судово-медичного дослідження від 29.05.2013 №900/Ж Київського міського бюро судово-медичної експертизи, медичні висновки лікувальних закладів, встановлено, що поранення, ЗЧМТ- контузія, захворювання, перелік яких наведений у вказаному витягу, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.11).

На підставі наведеного, Чернігівською МСЕК позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, про що свідчить довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ від 24.04.2014 № 0128707 (а.с.12). В подальшому ІІІ групу інвалідності встановлено безтерміново (а.с.13).

В зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності позивач звернувся до Чернігівського ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, за результатами розгляду якої, позивачу було повідомлено про повернення на доопрацювання документів, поданих на розгляд та надано витяг з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016 № 36 (а.с.15, 16).

У зв'язку з отриманням вказаної відповіді, та з урахуванням обставин, що стали підставою для повернення документів на доопрацювання, позивач повторно звернувся до Чернігівського ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, додавши до неї необхідний пакет документів (а.с.17).

Проте, протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.12.2017 №131, позивачу було відмовлено у призначенні грошової допомоги, оскільки заявником не було надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено п.11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. Також вказано, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, які подані разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.

Вважаючи, такі рішення щодо повернення на доопрацювання документів та відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, такими що прийняті з порушенням процедури розгляду та незаконним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Закон України від 20.12.1991 № 2011 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції закону з 07.05.2017) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Відповідно до ч.1 ст.3 цього Закону останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби. Так, ч.1 ст.16 Закону визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Перелік випадків, при настанні яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, визначені п.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Так, згідно з п.4 ч.2 ст.16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Таким чином, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та характеру служби.

У свою чергу, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).

Пунктом 6 Порядку №975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Пунктом 3 цього ж Порядку визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 №21-446а14 та від 21.04.2015 №21-135а15.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України №975, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів. У разі неподання повного комплекту документів (наприклад відсутності свідоцтва про смерть у разі загибелі військовослужбовця), підстав для призначення одноразової допомоги немає. Порядок призначення та виплати допомоги: особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються з документами у обласний військовий комісаріат; комплект документів перевіряється та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги; після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються у обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам. Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.

Суд критично розцінює посилання Міністерства оборони України на те, що позивачем не було надано документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травм або каліцтва). В даному випадку слід врахувати положення абз.24 п.4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років при призначенні пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, згідно якого у разі настання інвалідності копія довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - до розпорядника бюджетних коштів подається тільки в тому разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Крім того, відповідно до п.21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі).

Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Отже, з урахуванням наведеного, рішення, оформлене протоколом Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 30.05.2013 № 1363, яким встановлено причинно-наслідковий зв'язок між захворюванням та несенням військової служби, підтверджує правомірність вимог позивача.

Згідно з пунктами 11-14 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Як вбачається з матеріалів справи до заяви позивачем були подані всі необхідні документи. Суд дійшов такого висновку, враховуючи, що абз.6 п.11 Порядку №975, не передбачено надання якогось конкретного документу, який би підтверджував причини та обставини поранення. Також в абз.6 п.11 Порядку №975 зазначено про документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Крім того, ні Порядок №975, ні Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ні будь-який інший нормативно правовий акт не містить норми про те, що відсутність того чи іншого документа є підставою для повернення документів щодо призначення одноразової грошової допомоги. Відповідні юридичні факти можуть підтверджуватись і іншими документами, як в даному випадку протоколом центральної військово-лікарської комісії Міноборони, довідкою МСЕК.

Відсутність у абз.6 п.11 Порядку №975 вказівки про якийсь конкретний документ (довідка, акт, відомість тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які свідчать про причини та обставини поранення, як у випадку позивача висновок судово-медичного експерта та протокол Центральної військово-лікарської комісії Міноборони.

Тобто посилання Міноборони у своєму відзиві та в оскаржуваному рішенні на те, що позивачем не надано документ, що посвідчує причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), є безпідставним, оскільки з наданих документів встановлено, що причиною захворювання є виконання позивачем обов'язків військової служби.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимогу позивача в частині визнання протиправним та скасування п.10 рішення від 15.12.2017, оформленого протоколом №131 обґрунтованим та такими що належить задовольнити.

Щодо вимоги в частині визнання протиправним та скасування п.747 рішення Міністерства оборони України від 20.05.2016, яке оформлене протоколом №36, суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки зазначеним протоколом комісія не відмовляла позивачу в призначенні одноразової допомоги, а документи позивача були повернуті на доопрацювання та в подальшому - розглянуті. І саме з прийняттям відповідачем мотивованої відмови у призначенні одноразової грошової допомоги суд пов'язує порушення прав позивача, про яке він дізнався з отриманням протоколу від 15.12.2017 №131, та за захистом якого звернувся до суду.

Тобто, з прийняттям протоколу від 15.12.2017 №131, порушене право позивача внаслідок повернення на доопрацювання документів протоколом від 20.05.2016 №36, фактично відновленню не підлягає, оскільки вичерпало свою дію.

Щодо посилань відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду з даною позовною вимогою, суд зазначає, що у справі Bellet v. France, де Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Таким чином, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Посилання відповідача на те, що виплата спірної допомоги не відноситься до компетенції Міноборони у зв'язку з тим, що позивач не проходив службу у Збройних Силах України, судом також оцінюється критично, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років останніх зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у , прикордонних військах колишнього СРСР. Вказана обставина, у свою чергу, свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці Радянської Армії прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Міністерство оборони України призначити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду війни третьої групи у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018, встановленому пп."б" п.1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011 в редакції закону з 07.05.2017 і постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та перерахувати на рахунок Чернігівського ОВК суму одноразової грошової допомоги як інваліду війни третьої групи для подальшої виплати позивачу, суд зазначає.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Виходячи зі змісту положень КАСУ щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

В свою чергу, прийняття рішення про призначення та виплату військовослужбовцю одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975 відноситься до внутрішньої компетенції Міністерства оборони України, а тому в суду відсутні підстави для задоволення зазначених вимог адміністративного позову.

В цей же час суд зауважує, що судовий захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулася за таким захистом. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, при встановленні порушення права позивача у спірних правовідносинах суд має вирішити питання про відновлення такого права, а тому, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав та прийняття рішення про зобов'язання відповідача з дотриманням процедури розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків, наведених у даному судовому рішенні.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Чернігівський ОВК виплатити позивачу суму одноразової грошової допомоги як інваліду війни третьої групи у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018, встановленому пп."б" п.1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011 в редакції закону з 07.05.2017 і постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, то у їх задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.

За змістом позову, позивач не зазначає, якими діями чи бездіяльністю Чернігівського ОВК були порушені права та законні інтереси позивача та які норми законодавства були порушені на його думку Чернігівським ОВК. На даний час, виплата Чернігівським ОВК одноразової грошової допомоги без відповідного рішення (протоколу) Міноборони про призначення одноразової грошової допомоги позивачу буде неправомірною та буде порушенням норм законодавства з боку Чернігівського ОВК. Позаяк, судом встановлено, що жодних прав та законних інтересів Чернігівський ОВК не порушував, у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги позивачу не відмовляв, а тому такі вимоги на думку суду, є передчасними.

Відповідно, адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії належить задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п.10 рішення від 15.12.2017 Міністерства оборони України, яке оформлене протоколом №131, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу як інваліду війні ІІІ групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де вились бойові дії.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 та додані документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та прийняти відповідне рішення.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено 14 лютого 2018 року.

Суддя Л.О. Житняк