Постанова № 72280165, 06.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06 жовтня 2017 року 14:42 год. №826/9735/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Вовк І.Р.,

представників:

позивача: Волокітіна О.В., Говорової З.А.,

відповідача: Зайцевої О.В., Сервірога Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпро-Спецгідроенергомонтаж" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003201402, №0003211402 від 25.05.2017,

в с т а н о в и в:

Позов обґрунтовано відсутністю порушень, зазначених в акті перевірки, результати якої не підтверджені відповідними доказами і не відповідають вимогам податкового законо-давства щодо формування об'єктів оподаткування податком на прибуток і ПДВ, а також наданим до перевірки документам.

Позивач зазначає, що пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 188.1 ст. 188 ПК, про порушення яких йдеться у акті, не встановлено обов'язку платника податків збільшувати суму свого доходу (бази оподаткування) внаслідок продажу товарів (надання послуг) за ціною, що є меншою за її собівартість, або ціну придбання, або суму амортизаційних відрахувань. Натомість здавання майна в оренду не є основним видом/напрямом діяльності позивача, що здійснюється ним на систематичній або постійній основі, а тому віднесення суми амортиза-ційних відрахувань на орендоване майно до вартості послуг із передачі його в оренду не є об'єктивним та методологічно правильним.

Виходячи із зазначеного позивач вважає, що не можуть бути об'єктом оподаткування суми недоотриманих, на думку ДПІ, доходів позивача внаслідок надання ним в оренду ТОВ "Канів-СГЕМ" приміщень цілісного адміністративно-виробничого комплексу за договірними цінами, погодженими із орендарем.

Під час розгляду справи представники позивача підтримали позов з цих підстав. Заз-начили, що за період, який перевірявся, позивачем отримано дохід, що, на їх думку, свідчить про відсутність у позивача намірів мінімізувати податкові зобов'язання.

Представники відповідача не визнали позов, просили відмовити в його задоволенні з огляду на результати податкової перевірки.

У своїх запереченнях представник відповідача зазначає, що позивач не здійснює діяльність у господарсько-майновому комплексі, який використовується ТОВ "Канів-СГЕМ". Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивачем враховано амортизацію вказаного об'єкта за 2015р. - 310482 грн., за 2016р. - 310482 грн., що, за розрахунком ДПІ, складає 25873 грн. за місяць без урахування ПДВ, виходячи з якого відповідачем зроблено висновок, що ринкова вартість оренди об'єктів згаданого майнового комплексу складає 25873 грн. без ПДВ у місяць. Відповідач вважає, що нарахувавши амортизацію на майновий комплекс, що фактично не використовується у господарській діяльності, позивач занизив задекларовані доходи, що призвело до зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток і вплинуло на об'єкт оподаткування ПДВ.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі наказу від 03.03.2017 №1648 та згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, результати якої оформлено актом від 04.05.2017 №168/26-15-14-02-03/14183323.

25 травня 2017р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0003201402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ всього на суму 154782 грн. (у т.ч.: 103188 грн. - основне зобов'язання, 51594 грн. - штраф) (а.с. 43);

- №0003211402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього на суму 115867 грн. (у т.ч.: 92874 грн. - основне зобов'язання, 22993 грн. - штраф) (а.с. 44).

Спірні грошові зобов'язання донараховано податковим органом за порушення позива-чем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2015-2016рр. на 92874 грн., а також за порушення п. 188.1 ст. 188 ПК, що, як зазначено в акті, призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 103188 грн.

Згідно з актом зміст порушення полягає у тому, що ринкова вартість оренди майново-го комплексу становить 25873 грн. без ПДВ в місяць, що призвело до заниження позивачем за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 фінансового результату до оподаткування податком на прибуток на 515964 грн. (у т.ч.: за 2015р. на 260482 грн., за 2016р. на 255482 грн.), внаслідок чого занижено податок на прибуток на 92874 грн., а також - до заниження за цей же період задекларованого позивачем показника операцій на митній території України, що оподатко-вуються за ставкою 20%, на 103188 грн., внаслідок чого занижено ПДВ на 103188 грн.

Позивачем подано скаргу на податкові повідомлення-рішення до ДФС України, яка рішенням від 24.07.2017 №15892/6/99-99-11-01-01-25 залишила скаргу без задоволення.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК (в чинній на час спірних правовідносин редакції) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначе-ного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (ч. 1).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збіль-шення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитив-ного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку) (ч. 2).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом змен-шення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитив-ного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку) (ч. 3).

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодер-жавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страху-вання, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'є-ктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (ч. 1).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання само-стійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (подат-кового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необо-ротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення (ч. 3).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вар-тість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосеред-ньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/пос-луг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань (ч. 4).

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульо-ваними цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкоду-вання орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомо-го майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріаль-них активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку (ч. 5).

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визна-чається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу (ч. 6).

Перевіркою встановлено, що у власності позивача перебуває адміністративно-вироб-ничий майновий комплекс, за адресою: Черкаська обл., м. Канів, вул. Леніна, 182. У періоді, який перевірявся, позивач передав даний комплекс в користування ТОВ "Канів-СГЕМ" на підставі договорів оренди від 01.07.2008 і від 01.01.2016 №КК-1, зміст яких наведено в акті.

Відповідно до договору оренди адміністративно-виробничого майнового комплексу в м. Каневі від 01.07.2008 та додаткових угод №1 від 02.07.2008, №5 від 31.12.2014, №6 від 03.08.2015 до нього, копії яких наявні у справі, балансова вартість об'єкту оренди - 11244 грн.; строк договору - до 31.12.2015; розмір щомісячної орендної плати з 01.01.2015 - 5000 грн. (у т.ч.: ПДВ - 833,33 грн.).

Відповідно до умов договору оренди №КК-1 адміністративно-виробничого майнового комплексу (окремо визначеного нерухомого майна) від 01.01.2016, копія якого наявна у спра-ві, балансова вартість об'єкту оренди - 5234115 грн.; розмір щомісячної орендної плати встановлено в сумі 4583,33 грн. (без ПДВ).

Згідно з додатковою угодою №4 від 02.01.2011 до договору оренди адміністративно-виробничого майнового комплексу в м. Каневі від 01.07.2008 та договором оренди №КК-1 від 01.01.2016, позивачем передано в користування частину майнового комплексу, яка визна-чена у цих угодах.

В акті зазначено, що станом на 01.01.2015 ПП "Інформаційно-консультаційний центр" зроблено дооцінку основних засобів позивача, якою визначено ринкову вартість об'єкта оцін-ки та складено звіт про визначення вартості - нежитлових будівельних баз, що знаходяться за адресою: Черкаська обл., м. Канів, вул. Леніна, 182.

В акті зазначено, що відповідно до наданих до перевірки оборотно-сальдових відомо-стей по рахунках 10 справедлива вартість цього адміністративно-виробничого майнового комплексу становить 6209643 грн. На підставі даних бухгалтерського обліку перевіркою встановлено, що позивач визначив амортизацію майнового комплексу у 2015р. - 310482 грн. та у 2016р. - 310482 грн.

Перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань позивачем за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 не встановлено їх завищення або заниження (п. 3.1.3 акту, а.с. 21).

На підставі акта перевірки і пояснень представників відповідача, наданих під час судового засідання, судом встановлено, що відповідач провів розрахунок орендної плати, виходячи з суми нарахованих амортизаційних відрахувань, й визначив місячний її розмір - 25873 грн. (без ПДВ), який, на думку відповідача, відповідає ринковій вартості оренди комп-лексу. На підставі даного розрахунку відповідач вирахував різницю між фактично нарахова-ними амортизаційними відрахуваннями на об'єкт нерухомості та фактично сплаченими сума-ми орендної плати. Вирахувана відповідачем таким чином різниця недоотриманого доходу визначена ним як сума заниження задекларованих позивачем показників доходу від будь-якої діяльності (рядок 01. Декларації "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непря-мих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку") і не нарахованого (не сплаченого) ПДВ.

Суд не погоджується з обґрунтованістю висновків відповідача про заниження позива-чем податкових зобов'язань з податку на прибуток і ПДВ, виходячи з наступного.

Стверджуючи про порушення позивачем норм пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 та п. 188.1. ст. 188 ПК, відповідач посилається на п. 2 Міжнародного стандарту фінансової звітності (МСФЗ) 13, яким визначено поняття справедливої вартості - ринкова вартість, а не оцінка з урахуванням специфіки суб'єкта господарювання.

Проте, а ні наведене визначення справедливою вартості, а ні зміст пп. 134.11 п. 134.1 ст. 134, п. 181.1 ст. 181 ПК не визначають порядок розрахунку орендної плати та (або) відо-браження операцій з оренди у податковому обліку, та (або) обов'язок платника збільшити суму доходу (бази оподаткування) внаслідок продажу товарів (послуг) за ціною, що є мен-шою за її собівартість, або ціну придбання, або суму амортизаційних відрахувань. При цьому, погоджуючись з позивачем, суд зауважує, що п. 6 МСФЗ 13 передбачено, що оцінка та вимоги розкриття інформації, викладені у цьому МСФЗ, не застосовуються до операцій оренди у межах сфери застосування МСБО 17 "Оренда".

Відповідно ж до п. 29 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку (МСБО) 17 "Оренда" сума витрат на амортизацію активу та фінансових витрат протягом періоду рідко є такою ж, як орендні платежі, що підлягають сплаті за цей період, тому недоцільно просто визнавати орендні платежі, що підлягають сплаті, як витрати. Відповідно, після початку оренди малоймовірно, що актив і пов'язані з ним зобов'язання будуть однаковими за сумою.

За визначенням ст. 286 ГК (в чинній на час спірних правовідносин редакції) орендною платою визнається фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.ст. 179, 180 ПК при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як пого-джені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Поряд з цим згідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Як вірно зазначає позивач, до контрольованих операцій та державному регулюванню спірні операції оренди не відносяться, про обов'язковість здійснення оцінки об'єкта оренди (з урахуванням фактичної оренди лише частини майнового комплексу) у акті перевірки не зазначається, а тому звичайною ціною для таких операцій вважається саме ціна, визначена сторонами договору, що свідчить про помилковість висновків акту перевірки.

За таких обставин, суд, погоджуючись з доводами позивача, дійшов висновку про те, що розрахована відповідачем різниця (між сумами фактичних амортизаційних нарахувань і сумами орендної плати ) не може вважатися об'єктом оподаткування податком на прибуток і ПДВ, який підлягав декларуванню і оподаткуванню. з цих підстав суд не бере до уваги посилання відповідача в акті перевірки на відповідні веб-сайти в мережі Інтернет на підтвер-дження ідентичності цін орендної плати нежитлових приміщень, оскільки за висновком суду оподаткуванню підлягали операції оренди, виходячи з договірної вартості оренди.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що висновки перевірки про пору-шення податкового законодавства і заниження позивачем податкових зобов'язань є норма-тивно необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Недоста-тність доказів і недоведеність відповідачем, на якого КАС покладає тягар доказування право-мірності прийнятих рішень, тих обставин, які стали підставою для їх прийняття, вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для виз-нання їх протиправними і скасування.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 122, 138, 158-163, 167 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Дніпро-Спецгідроенергомонтаж".

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0003201402 та №0003211402 від 25.05.2017.

3. Присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпро-Спецгідро-енергомонтаж" судовий збір у сумі 4059,74 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко