Рішення № 72279989, 08.02.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 року Чернігів Справа № 825/1990/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

представника позивача Омельченка А.А.,

представника відповідача Приходько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Семенівська мануфактура" до Сумської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Семенівська мануфактура" звернулось до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 06.07.2017 № UA805180/2017/000152/2 та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2017/00179 Сумської митниці ДФС.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Приватним підприємствов "Семенівська мануфактура" до митного офомрлення було подано всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною договору. Проте, ігноруючи положення чинного законодавства України Сумська митниця ДФС, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів зазначила про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартіть товарів у тому числі невірне визначення митної вартості товарів. Водночас, позивач вказує, що відповідачем не наведено, які саме підтави давали обгрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що у Сумської митниці ДФС, були відсутні підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосованні резервного методу визначення митної вартості товарів при якому було застосовано цінову інформацію про подібні товари, наявну у митного органу, а тому рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не можна вважати такими, що прийняті з додержанням положень чинного законодавства України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Сумської митниці ДФС позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, пояснивши, що на момент митного оформлення товарів цінова база ЄАІС ДФС України містила інформацію щодо митного оформлення подібних товарів з вищим рівнем митної вартості. З наданої позивачем при митному оформленні калькуляції було встановлено, що до ціни виробника товару додається фрахт, однак такі дані як вартість навантаження, вивантаження та доставки товару до порту відправки не включені до ціни товару. Відповідач вважає, що вказані витрати, як то на транспортування до порту відправлення, витрати на навантаження товару на борт судна та будь-які збори в зв'язку з навантаженням товару у порту призначення необхідно виділяти в інші витрати, які повинен понести продавець, а не в фрахт як зазначає позивач.

Враховуючи наявні розбіжності в документах, у зв'язку з відсутністю у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та наявність інформації в Єдиній автоматизованій інформаційній системі органів ДФС щодо вищого рівня вартості на подібні товари, митне оформлення яких вже здійснювалось, посадовими особами митного поста "Центральний" було направлено письмову вимогу декларанту про необхідність надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару. Однак декларант затребуваних документів не надав. Внаслідок наведеного, відповідач дійшов висновку, що використані декларантом відомості не є об'єктивними та підтвердженими документально, а саме : відповідно поданих декларантом даних не включені до ціни товару: вартість навантаження та доставки товару до порту відправки. Внаслідок наведеного, заявлений декларантом основний метод визначення митної вартості товару не міг бути застосований у зв'язку з відсутністю у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за цей товар, а також неподанням декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів згідно з переліком та відповідно до умво, зазначених в ч.3 ст.53 Митного кодексу України

Також, представник відповідача просив суд звернути увагу на звіт про оцінку майна, а саме на ту обставину, що оцінювачем зазначено у висновках встановлену ним ринкову вартість на умовах CFR Чорноморськ, при цьому не наведено обгрунтування, яким чином, беручи до увагу ринкову ціну на аналогічний товар можливо визначити, на яких умовах за правилами Інкотермс взяті для порівняння товари пропонуються для продажу. У вищевказаному звіті також відсутні відомості про проведення оцінювачем будь-якого аналізу фізичних, функціональних ознак та умов продажу та коригування вартості.

З огляду на зазначене вище, представник відповідача вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів скасуванню не підлягає.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.09.2016 Приватним підприємством "Семенівська мануфактура" було укладено контракт № ВSN1-09/2016 із CHANGXING BAITE IMPORT EXPORT CO. LTD, відповідно до умов якого CHANGXING BAITE IMPORT EXPORT CO. LTD взяло на себе зобов'язання поставити ПП "Семенівська мануфактура" товари в асортименті, а ПП "Семенівська мануфактура" зобов'язалося оплатити товар згідно з умовами даного контракту.

Відповідно до умов контракту - поставка товару за даним контрактом здійснюється у повній відповідності з "ІНКОТЕРМС-2010", а умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються Сторонами в рахунку-фактурі. Загальна кількість і асортимент товару, що підлягає поставці складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку-фактурі на кожну партію товару.

Приватне підприємство "Національні традиції", відповідно до умов Договору від 20.10.2014 № 20/10-14/02 про надання послуг по декларуванню товарів, взяло на себе зобов'язання надати ПП "Семенівська мануфактура" послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, та звернулося до Сумської митниці ДФС з митною декларацією для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно контракту від 01.09.2016 № ВSN1-09/2016.

Митну вартість цієї поставки було визначено позивачем за основним методом - за ціною контракту.

Одночасно з митною декларацією по поставці товару були подані наступні документи:

контракт від 01.09.2016 № ВSN1-09/2016 (а.с.30-35);

інвойс від 17.02.2017 №(а.с.40, 41);

пакувальний лист до інвойса від 17.02.2017 № (а.с.42, 43);

видаткова накладна від 16.02.2017 № 000002017063 (а.с.47, 48);

відвантажувальна специфікація від 22.02.2017 № /130063-1 (а.с.44, 45).

Крім того, позивачем було подано за власним бажанням також додаткові документи, такі як: міжнароднa товарно-транспортнa накладнa від 07.04.2017 №8660, коносамент від 22.02.2017 №MSCUU9427370, калькуляція від 06.03.2017 №/01, звіт про оцінку майна від 10.04.2017 №05-07/04/50, листи постачальника та позивача, прайс-лист виробника товару, договір про надання послуг митного брокера від 20.10.2014 № 20/10-14/02, договір (контракт) про перевезення від 11.11.2015 № 11-11/ЮГ; акти про зважування вантажу; копії митної декларації країни відправлення; тощо.

При цьому відповідач вказує, що ним було направлено письмову вимогу декларанту про необхідність надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак, декларант затребуваних документів не надав.

При цьому, судом встановлено, що товари поставлені позивачу було випущено у вільний обіг за тимчасовою митною декларацією від 10.04.2017 №/2017/004946

З метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД, відповідачем були вчинені дії, спрямовані на ідентифікацію товарів у вигляді відібрання зразків з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів за УКТЗЕД та передано їх до Харківського управління з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС для проведення дослідження. Внаслідок вказаних вище обставин, оскільки такий запит було надіслано лише 22.04.2017, відбулось затягування процесу митного оформлення товарів, що в подальшому призвело до труднощів у митному оформленні. Зокрема, ПП "Семенівська мануфактура" взяло на себе зобов'язання протягом 45 днів від дати подання тимчасової митної декларації від 10.04.2017 №/2017/004946, подати додаткову до тимчасової митну декларацію у якій вказати точні відомості про товари, що підлягають митному оформленні.

Задля уникнення порушень позивач 25.05.2017 звернувся до відповідача з митною декларацією №UA 805180/2017/007585. Після розгляду документів, поданих з даною декларацією, позивачу було відмовлено у митному офомрленні товарів в зв'язку з необхідністю заповнення митної декларації з урахуванням висновку Харківського управління з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС.

При цьому, на момент подання митної декларації №UA 805180/2017/007585 від 25.05.2017, висновок був відсутній, внаслідок чого, позивач був позбавлений можливості належним чином заповнити додаткову до тимчасової митну декларацію та завершити митне оформлення товарів.

В подальшому, одразу після отримання висновку, ПП "Семенівська мануфактура" подало до Сумської митниці ДФС митну декларацію від 05.07.2017 №UA 805180/2017/010109 та відповідно, на підставі інформації наявної у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України було здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах.

Після розгляду документів, поданих до митного оформлення, відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 06.07.2017 №/2017/000152/2.

Відповідач у своєму рішенні (а.с.119-121) зазначає причини здійснення коригування, а саме:

- в результаті здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що відповідно до умов зовнішньо-економічного контракту від 25.05.2016 №Н210515 - пункт 2.3 розділ 2 зазначено, що "порядок оплати": передоплата на рахунок продавця, а також оплата здійснюється на протязі 180 банківських днів з моменту отримання товару покупцем. В рахунку фактурі від 29.06.2017 №G-5120 не зазначено про умови оплати товару. Жодних банківських платіжних документів що підтверджують оплату товару не надано.

- основний метод не застосовувався тому, що використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально. Декларантом не надані запитувані документи (за переліком).

Одночасно зазначено про причини неможливості застосування попередніх методів та вказано підстави для визначення митної вартості: цінова інформація щодо імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби України: МД № UA100010/2017/267104 від 09.06.2017, №/2017/009005 від 23.06.2017, № UA100010/17/269299 від 03.07.2017, № UA807190/2017/307472 від 24.06.2017, № UA807170/2017/3168818 від 13.06.2017.

Митним постом "Центральний" Сумської митниці ДФС було складено картку відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2017/00179, якою було відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів (а.с. 126-127).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України).

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ст.52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, частиною 3 ст.53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Частиною 4 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Частина 5 ст.58 МК України, встановлює, що ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Аналізуючи вищевказані норми, суд зазначає, що розрахунком митної вартості товару є ціна, що підлягає сплаті за контрактом.

Крім того, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Частиною 10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця.

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

7) витрати на страхування цих товарів.

Як було встановлено, партія товару, що поставлялася на виконання умов контракту від 01.09.2016 №ВSN1-09/2016 в митному оформленням (випуску) яких Сумською митницею ДФС було відмовлено, поставлялася на умовах, визначених інвойсом від 17.02.2017 №, відповідно до якого товар поставляється за базисом поставки CFR - Чорноморськ (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010". Тобто CHANGXING BAITE IMPORT EXPORT CO. LTD взяло на себе зобов'язання сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.

При цьому, поставка товару на умовах CFR (вартість та фрахт) передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, та саме перевезення товару до порту призначення (фрахт). Вказана обставина підтверджується листом постачальника від 06.03.2017 №BTCN2017063/6, в якому визначається, що вартість морського перевезення включена до ціни товарів, вказаної у інвойсі (а.с.62).

Виходячи з інформації, зазначеної в інвойсі від 17.02.2017 №, партія товару, яка підлягає поставці складається з товарів в асортименті, встановленої кількості та загальною вартістю 49 783,48 доларів США.

Товар, визначений інвойсом від 17.02.2017 № (а.с.40-41), було передано перевізнику, що підтверджується коносаментом від 22.02.2017 №MSCUU9427370, в якому вказується, що товар прибуде у місце призначення контейнером DFSU6548660, як і вказано в інвойсі та пакувальному листі до нього.

Кількість та вартість товару, що поставляється, підтверджується також видатковою накладною від 16.02.2017 № 000002017063, яка визначає, що на виконання контракту контейнером DFSU6548660 буде здійснено поставку товару, а саме товарів в асортименті встановленої кількості та загальною вартістю 49 783,48 доларів США (а.с.47-48).

Вказаний товар у порту призначення було отримано ТОВ "ЮРІЯ-ГРУП", яке відповідно до умов Договору від 11.11.2015 № 11-11/ЮГ на транспортно-експедиторське обслуговування, укладеного між ПП "Семенівська мануфактура" та вказаним підприємством, надає транспортно-експедиторські послуги щодо перевезення експортно-імпортних вантажів по території України, для доправлення їх до Сумської митниці ДФС для митного оформлення (випуску) товарів (а.с.50-54).

Судом також встановлено, що оскільки умови поставки за базисом CFR не передбачають обов'язку страхування товару від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення, постачальником не здійснювалось морське страхування від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення, що підтверджується повідомленням постачальника від 09.03.2017 №/9, яким позивача було повідомлено, що у відношенні до товарів, відвантажених за інвойсом страхування вантажу не здійснювалось (а.с.63-64). Позивач також не здійснював страхування товарів, що підтверджується листом від 10.03.2017 №11.001/10.03 (а.с.57).

При цьому суд зазначає, що згідно умови поставки CFR, продавець поставляє товар на борт судна або надає поставлений таким чином товар. Продавець зобов'язаний укласти договір та оплатити всі витрати і фрахт, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення. При цьому, ризик витрат чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. Проте страхування товару покупцем, з моменту відвантаження товару є його правом, а не обов'язком та чинним законодавством не передбачено. Тобто, покупець в даному випадку, на власній ризик вправі як страхувати товар - так і не страхувати його.

Отже, будь-які складові митної вартості, який було поставлено, як витрати на транспортування, навантаження/вивантаження та страхування не потребують додаткового підтвердження та коригування.

Положення ст.54 МК України визначають, що контроль правильності визначення митної вартості здійснюється митним органом шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Натомість, зазначені відповідачем у рішенні зауваження не стосуються числових значень митної вартості. Більш того, документи на які посилається відповідач у своєму рішенні, а саме зовнішньо-економічний контракт від 25.05.2016 №Н210515 та рахунок-фактура від 29.06.2017 жодним чином не відносяться до товару, який декларувався та ПП "Семенівська мануфактура" не надавались взагалі.

Щодо не надання позивачем жодних банківських платіжних документів що підтверджують оплату товару суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до розділу 5 контракту, оплата товару здійснюється банківським перерахунком на рахунок постачальника, на протязі 3х місяців з фактичної дати поставки.

Тобто, перелічені підстави не можуть свідчити про те, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять усіх складових митної вартості.

Як було встановлено в судовому засіданні, відповідач не мав до основних документів конкретних зауважень, проте, як вбачається з пояснень представника відповідача, однією із підстав відмови Сумської митниці ДФС було те, що з наданої калькуляції ціни було встановлено, що до ціни не включені вартість навантаження та доставки товару до порту відправки, внаслідок чого відповідачем витребувались додаткові документи.

Проте, такі посилання відповідача, суд до уваги не приймає, оскільки дана калькуляція не є документом, по якому здійснюється оплата та поставка товару, адже такими підтверджуючими документами є інвойс та коносамент, а сама калькуляція лише розшифровує вартість товару. При цьому, суд звертає увагу, що калькуляція містить розшифровку витрат, пов'язаних зі збутом товарів постачальника, зокрема, до вказаних витрат включаються адміністративні витрати, витрати на упаковку, прибуток виробника, фрахт, тощо.

Крім того, з аналізу положень ст.53 МК України, калькуляція не є обов'язковим документом для визначення митної вартості товарів, а є допоміжним документом, який надається декларантом на власний розсуд, та підпадає під визначення абзацу 5 ч.1 ст.53 МК України, оскільки підтверджує вартість товару та містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Суд зазначає, що поставка товару відбувається відповідно до "ІНКОТЕРМС-2010", що означає що продавець поставляє товар на борт судна, номінованого покупцем в поіменованому порту відгрузки або забезпечує надання поставленого таким чином товару. Ризик втрати або пошкодження товару переходить, коли товар знаходиться на борту судна, і з цього моменту покупець несе всі витрати Отже, в разі поставки товару на умовах "ІНКОТЕРМС-2010" витрати здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару, тобто, зазначена в інвойсі ціна товару на умовах поставки означає, що всі витрати включені продавцем до складу ціни товару. Таким чином, фактурна (контрактна) вартість товару повністю співпадає з митною вартістю, інші складові митної вартості, зокрема, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну території України, відсутні як такі, тому жодного документального підтвердження не потребують.

Стосовно зауважень відповідача щодо відсутності інформації щодо всіх складових митної вартості, а саме вартості транспортування під час митного оформлення партії товару згідно інвойсу, суд зазначає, що у відповідності до п.6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України для митного оформлення повинні надаватися транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Вартість перевезення, як було встановлено, включено в ціну товару згідно інвойсів, що підтверджується листами постачальника. Крім того, про включення до ціни товару вартості перевезення свідчить і надана постачальником калькуляція собівартості товару.

Щодо зауважень, висловлених до звіту, суд зазначає, що оцінка майна, майнових прав, згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст.9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Ціною, згідно з ч. 1 ст.189 Господарського кодексу України є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально- технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Як визначає ч.1 ст.190 Господарського кодексу України на всі види продукції (робіт, послуг) встановлюються вільні ціни, за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Згідно з ч.2 ст.190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання..

Отже, висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, в зв'язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача та здійснюються кожним суб'єктом господарювання на власний розсуд.

В зв'язку з викладеним, суд вважає такі посилання відповідача недоречними.

Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54, ч.1 ст.55 МК України, підставою відмови в митному оформленні за заявленою митною вартістю та її коригування є неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, позивачем подано документи, що підтверджували фактичну ціну товару та обставини, за яких складові митної вартості не додаються у зв'язку з обґрунтованою відсутністю.

Таким чином, при митному оформленні товарів по спірним поставкам, підстави для коригування митної вартості та відмови в митному оформленні, що встановлені п.2 ч.6 ст.54 МК України, як і інші підстави, виключний перелік яких визначено в ч.6 ст.54 МК України, були відсутні.

Відповідно до положень ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів приймається органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, якщо виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частина 6 ст.54 МК України передбачає, що рішення про відмову в митному оформленні приймається у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до вимог "Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст.53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з п.2 ч.2 ст.55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу цього Кодексу; б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Слід зазначити, що митну вартість підтверджують саме основні документи, визначені в ч.2 ст.53 МК України, які містять відомості про ціну товару, та на підставі яких позивачем визначалась митна вартість. Тому, зауваження Сумської митниці ДФС, викладені у оскаржуваному рішенні, не стосуються відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не можуть бути правомірною підставою коригування митної вартості.

Крім того, згідно ч.3 ст.53 МК України, орган доходів і зборів витребує додаткові документи, зокрема, якщо подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зазначене положення закону кореспондується з правами органу доходів і зборів, закріплених ч.5 ст.54 МК України.

Так, згідно п.2 зазначеної норми, у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Подання позивачем певних додаткових документів за власним бажанням, не є перешкодою для витребування відповідачем інших додаткових документів, що передбачені ч.3 ст.53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості.

При цьому, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не зазначено та не доведено, які саме складові митної вартості були відсутні, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових. Факти, викладені відповідачем як підстави для коригування митної вартості не ґрунтуються на положеннях закону, не стосуються числових значень митної вартості, які повинні перевірятись митним органом та крім того, не є беззаперечною підставою для відмови в митному оформленні за основним методом визначення митної вартості.

Частинами 10-12 ст.264 МК України передбачено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта. Орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених ст.335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частин 1- 4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст.62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст.63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст.58 МК України. Так, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норми свідчить, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, що надавались позивачем митному органу, суд доходить висновку, що такі документи у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.

Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.

Згідно ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Судом також встановлено, що підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митних деклараціях поданих позивачем, стала цінова інформація на подібні товари.

Проте - відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Враховуючи наведене, суд вважає, що Сумською митницею протиправно надано перевагу шостому (резервному) методу визначення митної вартості товару замість основного методу, за ціною визначеною в договорі, визначення митної вартості товару.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено неможливості застосування заявленого позивачем методу визначення митної вартості за ціною Контракту, а відтак, і правомірності відмови у прийнятті митної декларації позивача та у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою останнім митною вартістю, а також спірного рішення про коригування митної вартості товарів.

З системного аналізу ч.2 ст.58 МК України вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

На підставі наведеного, суд визнав, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в вантажній митній декларації.

Виходячи з вищевикладеного, суд критично ставиться до позиції відповідача, що подані позивачем до митного оформлення документи містять неповні дані про складові митної вартості.

Тому, враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору, а подані документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню, суд вважає, що відповідачем прийнято рішення та оформлено картку відмови за не обґрунтованих підстав. Тому митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України. В порушення зазначеної норми, спірне рішення не містить обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості товарів, тобто складових, які включені до такої вартості, джерел, що використовувались при її визначенні, не враховують, що кожна партія товару, імпортованого позивачем, має різну вартість, визначену та обґрунтовану продавцем товару.

Зазначена позиція відповідає практиці Верховного Суду України, що викладена у постанові від 31.03.2015 у справі № 21-53а15.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи, що декларантом під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митних декларацій, відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам ч.2 ст.53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товарів, вказану в контракті, суд, приходить до висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними, оскільки винесенні без врахування всіх обставин, за відсутності підстав для відмови в прийнятті митної декларації та підстав вважати, що митна вартість товару визначена відповідачем з порушенням вимог митного законодавства, а тому позовні вимоги про скасуванн рішення та картки відмови належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 06.07.2017 № UA805180/2017/000152/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Сумської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2017/00179.

Стягнути з Сумської митниці ДФС (вул. Юрія Вєтрова, 24, м.Суми, 40020, код ЄДРПОУ 39420037) на користь Приватного підприємства "Семенівська мануфактура" (вул. Червона площа, 20, м. Семенівка, Семенівський район, Чернігівська область, 15400, код ЄДРПОУ 35821783) 3 200,00 грн (три тисячі двісті гривень) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено 14 лютого 2018 року.

Суддя Л.О. Житняк