Рішення № 72279966, 13.02.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2018 року м. Чернігів Справа № 825/2125/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) 18.12.2017 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФ України в Чернігівській області) та просить:

- визнати неправомірними дії (бездіяльність) відповідача щодо відмови в призначенні йому пенсії за вислугою років;

- зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за вислугою років на пільгових умовах з 01.08.2017.

Позов мотивовано тим, що його було звільнено з військової служби в Державній кримінально-виконавчій службі України. Станом на день звільнення його вислуга років в календарному обчисленні становить 17 років 11 місяців та 16 днів. У пільговому обчисленні - 23 роки 6 місяців 10 днів. У зв'язку з наведеним, він звернувся до ГУПФ України в Чернігівській області із заявою для призначення пенсії за вислугою років. Відповідачем йому було відмовлено через порушення порядку подання документів та надуманої підстави, що календарна вислуга років на день звільнення складала 17 років, що є недостатнім для призначення пенсії.

Однак вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства України, що регулює спірні відносини, право на пенсію за вислугою років не ставиться в залежність від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги.

Ухвалою судді від 15.01.2018 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного письмового провадження, без виклику сторін, та надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на надання відзиву на позов.

У встановлений ухвалою суду строк представником відповідача надано відзив на позов, в якому він просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та зазначив, що до відповідача документи для призначення пенсії ОСОБА_1 від органу, уповноваженого на підготовку та подання їх до Пенсійного фонду України, - не надходили. Тобто, у ГУПФ України в Чернігівській області відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі його заяви.

Крім того, вважає, що пільгова вислуга років позивача має значення для визначення відсоткової надбавки розміру пенсії, але не для її призначення за вислугу років, як того просить ОСОБА_1 Вважає, що для призначення пенсії за вислугу років повинна враховуватись календарна вислуга років, що передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 мають бути задоволені частково, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді начальника сектору по роботі з персоналом управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області, що підтверджується копією трудової книжки позивача від 01.10.2002 серія СВ № 644156 (а.с. 16-17).

Наказом Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області ДПтС України від 28.07.2017 № 37/ОС-17 позивача звільнено зі служби за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 31.07.2017 (а.с. 22).

Відповідно до розрахунку вислуги років ОСОБА_1 на пенсію, складеного комісією з ліквідації Управління ДПтС України в Чернігівській області, вислуга років позивача станом на 31.07.2017 складає: у календарному обчисленні - 17 років 11 місяців 16 днів; у пільговому обчисленні - 23 роки 06 місяців 10 днів, що відображено в наказі про звільнення (а.с. 18-19).

11.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ України в Чернігівській області із заявою про оформлення матеріалів щодо призначення йому пенсії за вислугою років (а.с. 23).

Листом від 21.09.2017 за № 1565/03/В-12 відповідач повідомив, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Управлінні та роз'яснив, що функції щодо визначення складових та розміру грошового забезпечення, розрахунку вислуги років на пенсію військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» покладено на Міністерства та відомства, де особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом проходили службу. Крім того, зазначив, що військовослужбовці мають право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2016 по 30.09.2017 і на день звільнення мають вислугу 23 календарних років і більше (а.с. 24-26).

У зв'язку з наведеним, 11.09.2017 позивач звернувся до Комісії з ліквідації управління ДПтС України в Чернігівській області із заявою про призначення йому пенсії за вислугою років (а.с. 27).

22.09.2017 листом за № 5.1-9998 Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції повідомило ОСОБА_1, що у вказаного державного органу відсутні документи, визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, а тому направити їх до одного з головних управлінь Пенсійного фонду України не є можливим (а.с. 28).

З матеріалів справи вбачається, що Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції надало документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років, однак листом від 10.11.2017 № 6582/03-01 ГУПФ України в Чернігівській області повідомило, що вислуга років позивача на день звільнення в календарному обчисленні становить 17 років 11 місяців 16 днів, тому ОСОБА_1 не має визначеної вказаним вище Законом необхідної вислуги років для призначення відповідної пенсії (23 календарних роки і більше). У зв'язку з наведеним, відповідачем повернуті надіслані для призначення пенсії ОСОБА_1 документи без виконання (а.с. 30-31).

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинста України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 1 Закону № 2262 визначено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Положеннями частини першої ст. 23 Закону України від 23.06.2005 № 2713-IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (далі - Закон № 2713) визначено, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (частина третя статті 23 Закону № 2713).

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону № 2713, особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.

Крім того, в силу положень статті 17-1 Закону № 2262, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту «г» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням служби безпеки, Міністерством оборони; час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

З аналізу наведеного вбачається, що у відповідності до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", визначено, що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії. При цьому, пільгова вислуга років враховується саме при призначенні виду пенсії та не ставиться в залежність від наявності виключно календарної вислуги років. Крім того, нормами вказаних нормативно правових актів не встановлено виключень того, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватись до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії, а впливають лише на розмір пенсії.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції викладеній в ухвалі Вищого адміністративного суду від 05.11.2015 справа № К/800/46432/14.

Таким чином, суд зазначає, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за вислугу років з врахуванням пільгового обчислення вислуги років, що становить 23 роки 06 місяців та 10 днів, та є достатнім для призначення відповідного виду пенсії.

Щодо доводів представника відповідача, що між ОСОБА_1 та ГУПФ в Чернігівській області відсутній спір, оскільки позивачем не було дотримано процедуру подачі документів для призначення пенсії, суд вважає їх необґрунтованими, враховуючи таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2262 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок).

Зокрема, пунктом першим Порядку встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

У відповідності до вказаного Порядку, на уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.

Листом від 14.04.2017 № 14417/6933-0-26-17/16 Міністерство юстиції України повідомило Пенсійний фонд України, що структурним підрозділом, який має право на підготовку та подання до органів Пенсійного фонду України необхідних документів для призначення (перерахунку) пенсії, зокрема, позивача є Центральне міжрегіональне управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України (а.с. 53).

В свою чергу, як вбачається з аналізу листа ГУПФ України в Чернігівській області від 10.11.2017 № 6582/03-01, адресованого Центральному міжрегіональному управлінню з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України, вказаний уповноважений орган виконав покладені на нього функції та передав до ГУПФ України в Чернігівській області необхідний пакет документів для вирішення питання про призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 (а.с. 30). Відповідачем надані документи були розглянуті та повернуті без виконання, так як, на думку Управління, призначити пенсію позивачу за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» немає законних підстав.

У зв'язку з наведеним, листом від 22.11.2017 № 5.2-13445 Центральне міжрегіональне управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України повернуло Комісії з ліквідації управління ДПтС України в Чернігівській області без виконання надіслані документи для призначення пенсії ОСОБА_1 (а.с. 29).

В свою чергу, відповідно до пункту 14 Порядку, орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Відповідно до пунктів 18 та 18 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.

Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.

Аналогічні вимоги містяться і в статті 49 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином, виключно на органи Пенсійного фонду України покладено повноваження приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому, аналіз вказаних нормативних актів свідчить про те, що за результатами заяви та доданих до неї документів пенсійний орган повинен ухвалити рішення про призначення (перерахунок) чи про відмову у призначенні (перерахунку) раніше призначеної пенсії.

Дана правова позиція підтримується Вищим адміністративним судом України (справа № 754/6748/16-а, К/800/35535/16)

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідач, в порушення законодавчо визначеного порядку повернув надіслані Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1, що не передбачено ні вимогами Закону № 2262, ні Порядку.

Однак, за даних обставин, питання наявності у позивача права на пенсію за вислугу років з 01 серпня 2017 року відноситься до виключної компетенції органу Пенсійного фонду України, та з урахуванням відсутності відповідного рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу, суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на пільгових умовах, є передчасними, оскільки до прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії спір про таке призначення не може бути предметом судового розгляду.

В свою чергу, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одночасно, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція у спорі, що розглядається, викладена в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 по справі № 21-1465а15 та від 20.02.2016 по справі № 804/14800/14, яка в силу вимог ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для врахування судом при виборі та застосуванні правової норми.

Враховуючи наведене та те, що надіслані уповноваженим органом документи щодо призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1, були повернуті ГУПФ України в Чернігівській області без виконання, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та:

- визнати протиправними дії ГУПФ України в Чернігівській області щодо повернення без виконання надісланих Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України документів для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1;

- зобов'язати ГУПФ України в Чернігівській області розглянути надіслані Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1, з урахуванням вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», та прийняти відповідне рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову, оскільки відповідач не довів правомірність своїх дій.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, суд вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Чернігівській області на користь позивача судові витрати в сумі 320,00 грн. (640,00/2).

Керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940) щодо повернення без виконання надісланих Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України документів для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940) розглянути надіслані Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), з урахуванням вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», та прийняти відповідне рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 320 (триста двадцять) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна