Рішення № 72279660, 16.02.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2018 р. м. Чернівці справа № 824/957/17-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС в Чернівецькій області (далі - позивач) звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 96628,50 грн, з яких 89195,54 грн до місцевого бюджету, 7432,96 грн до Державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 96628,50 грн. Оскільки, борг в добровільному порядку відповідачем не сплачений, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаного боргу в судовому порядку.

08.02.2018 р. позивачем подано до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідачем 08.02.2018 р. подано до суду заяву, в якій він зазначив, що адміністративний позов визнає в повному обсязі та просив розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки, клопотання про розгляд справи №824/957/17-а в порядку письмового провадження заявили всі учасники справи, враховуючи положення ч. 3 ст. 194 КАС України, суд вважає за можливе розглянути і вирішити справу за наявними у справі матеріалами у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2; фактичне місце проживання: 65062, АДРЕСА_1, РНКОПП НОМЕР_1 (а.с. 10-13, 22-24, 27).

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпункт 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 14.1.175 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 49.1, 49.3 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як видно з матеріалів справи, 24.04.2017 р. відповідачем подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 р., в якій самостійно визначено суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 89195,54 грн та військовий збір у розмірі 7432,96 грн (а.с. 17-18).

Судом встановлено та підтверджується із матеріалів справи, що відповідач самостійно визначене податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 89195,54 грн та військовий збір у розмірі 7432,96 грн не сплатив, у зв'язку з чим утворився борг на загальну суму 96628,50 грн.

Згідно п. 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Пунктом 59.1 та 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми "Ф" № 298-17 від 02.08.2017 р. на загальну суму 96628,50 грн (а.с. 7).

Вищевказана податкова вимоги отримана відповідачем 14.08.2017 р., що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 7).

Відповідно до п. 60.6 ст. 60 ПК України, якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Оскільки після вручення податкової вимоги сума податкового боргу у відповідача не змінилася, відповідачем повторно податкова вимога не надсилалася (не вручалася).

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам.

Пунктом п. 87.11 ст. 87 ПК України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 47, ч. 1, 4, 5 ст. 189 КАС України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву. Відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог. Суд не приймає визнання позову відповідачем і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Відповідачем подано до суду заяву про визнання позову повністю.

За наведених вище обставин, суд приймає визнання адміністративного позову відповідачем, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 9, 77, 47, 189, 194, 241 та 246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути податковий борг з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3; фактичне місце проживання: 65062, АДРЕСА_1, РНКОПП НОМЕР_1) у сумі 96628,50 грн, з яких 89195,54 грн до місцевого бюджету, 7432,96 грн до Державного бюджету України.

Згідно ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до ст.ст. 293, 295 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з урахуванням вимог п.п. 15.5 п. 15 Розділу 7 Перехідних положень КАС України). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.К. Левицький