Рішення № 72279570, 14.02.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/6/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Мадрик І.А.,

позивача ОСОБА_1, представника позивачів ОСОБА_2, представників відповідача Бабчука В.І. та Пуріча Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_1 до управління Держпраці в Чернівецькій області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до управління Держпраці в Чернівецькій області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування наказу.

Позивач просить суд визнати протиправними дії управління Держпраці в Чернівецькій області щодо прийняття наказу №512 від 15 грудня 2017 року; визнати протиправним наказ №512 від 15 грудня 2017 року управління Держпраці в Чернівецькій області; скасувати наказ №512 від 15 грудня 2017 року.

Ухвалою суду від 04 січня 2018 року відкрито провадження у даній справі; вирішено її розгляд проводити за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання; встановлено строки для надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.

Водночас до суду також звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до управління Держпраці в Чернівецькій області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування наказу. В зазначеній справі предметом розгляду є також наказ управління Держпраці в Чернівецькій області від 15 грудня 2017 року №512.

Ухвалою суду від 30 січня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправними дії та скасування рішення (справа №824/5/18-а).

Ухвалою суду від 02 лютого 2018 року клопотання ОСОБА_5 про об'єднання справ в одне провадження задоволено. Об'єднано в одне провадження справу №824/6/18-а за позовом ОСОБА_5 до управління Держпраці в Чернівецькій області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування наказу та справу №824/5/18-а за позовом ОСОБА_1 до управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправними дії та скасування рішення.

Ухвалою суду від 07 лютого 2018 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_1 до управління Держпраці в Чернівецькій області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування наказу та призначено дану справу до судового розгляду на 14 лютого 2018 року на 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні представник позивачів заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовах, та відповідях на відзив.

Так, зокрема, стверджуючи про незаконність оскаржуваного наказу, позивачі посилались на безпідставне проведення відповідачем саме позапланової перевірки дотримання ними вимог трудового законодавства, при цьому без отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю); не передбачення законодавством прийняття відповідачем наказу «Про проведення інспекційного відвідування»; не зазначення в направленнях на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування підстави позапланової перевірки; порушення відповідачем строку проведення інспекційного відвідування, зазначеного в оскаржуваному наказі (призначено перевірку тривалістю чотири дні, замість двох днів); безпідставне проведення перевірки дотримання позивачами всіх вимог трудового законодавства.

Позивачі просили суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позову та запереченнях.

Вказував, що інспекційне відвідування на предмет дотримання позивачами вимог законодавства про працю проведено відповідно до вимог чинного законодавства. Зокрема, зазначав, що головним державним інспектором Цурканом С.І. вручено позивачам направлення на проведення інспекційного відвідування, в яких відображена вся інформація, в тому числі й підстава проведення даного заходу.

Зазначав, що відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, державний контроль за додержання законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

Щодо тривалості здійснення інспекційного відвідування зазначав, що оскаржуваним наказом головному державному інспектору Цуркану С.І. наказано в межах наданих повноважень здійснити інспекційне відвідування двох фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5 та ОСОБА_1 тривалістю чотири робочих дні у період з 18 грудня 2017 року по 21 грудня 2017 року. Тобто, інспектор мав здійснити 2 інспекційних відвідування впродовж визначених 4 днів, що і було дотримано останнім.

Вказував, що якщо суб'єкт господарювання вважає, що документи, на підставі яких здійснювалось інспекційне відвідування, суперечать вимогам чинного законодавства, то відповідно до статті 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" повинен був не допускати посадових осіб до здійснення державного нагляду.

Також вказував, що на заходи контролю з питань державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення розповсюджується лише частина третя статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а нормативним актом, який регулює процедуру проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю є Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295.

Наголошував на тому, що оскаржуваний наказ є наказом про проведення у позивачів інспекційного відвідування, а не про проведення позапланової перевірки, і такий прийнятий відповідно до норм названого Порядку.

Відтак, надавши пояснення щодо обставин прийняття оскаржуваного наказу, вказував про його обґрунтованість та законність, а доводи позивача, на його думку, є безпідставними.

Відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04 квітня 2017 року ОСОБА_6, жителька с. Кулівці, звернулась із заявою до Заставнівської районної державної адміністрації із заявою, якою скаржилась на дії приватних підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які здійснюють свою підприємницьку діяльність в м. Заставна по вул. Кіцманській, а саме мають у власності автозаправку та автомийку.

Просила допомогти вирішити питання щодо її сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому під натиском та погрозами приватні підприємці запропонували звільнитися з посади оператора автозаправочної станції за власним бажанням у зв'язку з призовом до Збройних Сил України.

Вказувала, що її син та інші працівники вищезазначених підприємців фактично з квітня 2016 року по квітень 2017 року працювали цілодобово з 09:00 год. до 09:00 год. наступного дня.

У зв'язку із поданням вказаної заяви, 14 квітня 2017 року Заставнівська районна державна адміністрація звернулась до управління Держпраці в Чернівецькій області із листом №01-31/6-770, яким просила посприяти у видачі направлення на позапланову перевірку ОСОБА_1 та ОСОБА_5, оскільки є підстави вважати, що даний випадок є непоодиноким. В разі позитивного вирішення даного питання просила залучити до перевірки в якості третьої особи працівника Заставнівської районної державної адміністрації ОСОБА_8 - головного спеціаліста з питань взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи.

Вказаний лист зареєстрований управлінням Держпраці в Чернівецькій області 21 квітня 2017 року за вих.№1242/0/1-17.

На виконання вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в частині дотримання вимог частини п'ятої статті 2, статті 1, статті 3 частини першої, четвертої, шостої-восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої-четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої-четвертої та шостої статті 7, статей 9,10,19,20, 21, частини третьої статті 22, відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 02 липня 2012 року №390 та Положення про управління Держпраці в Чернівецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22 червня 2017 року №75, на підставі звернення ОСОБА_6 від 04 квітня 2017 року, скерованого листом Заставнівської РДА від 04 квітня 2017 року №01-31/6-770, управлінням Держпраці у Чернівецькій області 15 грудня 2017 року прийнято наказ №512 «Про проведення інспекційного відвідування».

Зазначеним наказом головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Чернівецькій області ОСОБА_9 за участі головного спеціаліста з питань взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи апарату Заставнівської районної державної адміністрації ОСОБА_8 в межах наданих повноважень наказано здійснити інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1), АДРЕСА_1 та у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2), АДРЕСА_1 тривалістю 4 (чотири) робочих дні у період з 18 грудня 2017 року по 21 грудня 2017 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 звернулись до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

З оскаржуваного наказу вбачається та підтверджувалось відповідачем в судовому засіданні, що такий прийнято відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, у зв'язку із отриманням 21 квітня 2017 року листа із Заставнівської районної державної адміністрації від 14 квітня 2017 року №01-31/6-770 (в оскаржуваному наказі, згідно пояснень представників відповідача в судовому засідання, помилкового вказаного дату названого листа « 04» замість « 14» квітня 2017 року), в якому висловлено прохання посприяти у видачі направлення на позапланову перевірку ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Підставою ж для направлення Заставнівською районною державною адміністрацією такого листа була заява ОСОБА_6 від 04 квітня 2017 року, яка скаржилась на дії позивачів, вчиненні по відношенню до її сина ОСОБА_7, який працює у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_5 До заяви було додано довіреність, видану від ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_6

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295).

Згідно пункту 1 Порядку №295 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 5 Порядку №295 визначені підстави для проведення інспекційного відвідування, а саме: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; - роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; - працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договор

Крім цього, в пункті 5 Порядку №295 також зазначено, що звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника. Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5 - 7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник. Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення.

Отже, одними з підстав для проведення інспекторами праці територіальних органів Держпраці інспекційного відвідування як однієї з форм державного контроль за додержанням законодавства про працю фізичними особами, які використовують найману працю, є звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю та звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин. При цьому таке звернення може бути подане і через уповноваженого представника.

Саме на указані підстави прийняття оскаржуваного наказу посилався відповідач в судовому засіданні.

Поряд з цим суд звертає увагу на те, що Порядок №295 набрав чинності 16 травня 2017 року.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, Порядок №295 не підлягає застосуванню до відносин, що виникли до набрання його чинності, тобто до 16 травня 2017 року.

Враховуючи, що звернення уповноваженого представника фізичної особи про порушення позивачами стосовно працівника законодавства про працю датоване 04 квітня 2017 року та надійшло до відповідача 21 квітня 2017 року, тобто до набрання чинності норм Порядку №295, згідно яких назване звернення є підставою для проведення інспекційного відвідування, то суд приходить до висновку про незаконність прийняття управлінням Держпраці в Чернівецькій області наказу від 15 грудня 2017 року №512 «Про проведення інспекційного відвідування» на підставі звернення від 04 квітня 2017 року.

При цьому положення Порядку №295 не містять приписів, які б розповсюджували його дію (в тому числі і щодо наявності підстав для проведення інспекційного відвідування) на відносини, що виникли до 16 травня 2017 року.

Відтак, оскаржуваний наказ є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, звернення від уповноваженого представника фізичної особи про порушення позивачами відносно працівника законодавства про працю надійшло не до управління Держпраці в Чернівецькій області, а до Заставнівської районної державної адміністрації, яка листом просила посприяти у видачі направлення на позапланову перевірку ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Отримавши указаний лист 21 квітня 2017 року, відповідач 15 грудня 2017 року прийняв наказ про проведення інспекційного відвідування у позивачів.

Однак, відповідачем в ході судового розгляду справи, усупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок суб'єкта владних повноважень доказування правомірності свого рішення, не доведено з посиланнями на норми законодавства правомірність прийняття оскаржуваного наказу про проведення інспекційного відвідування у зв'язку із отриманням листа від органу державної влади з проханням посприяти у видачі направлення на позапланову перевірку.

Порядком №295, на який в обґрунтування правомірності оскаржуваного наказу посилався відповідач, не передбачено підставою для прийняття рішення про проведення інспекційного відвідування отримання територіальним органом Держпраці листа органу державної влади з проханням посприяти у видачі направлення на позапланову перевірку, направленого у зв'язку із зверненням фізичної особи.

Водночас відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваного рішення. Натомість, з огляду на викладені вище мотиви, суд погоджується з твердженням позивачів про безпідставність прийняття відповідачем оскаржуваного наказу.

Поряд з цим суд критично оцінює доводи, надані в обґрунтування позову, про те, що оскаржуваний наказ є наказом про проведення позапланової перевірки, оскільки такі спростовуються назвою та змістом самого наказу від 15 грудня 2017 року №512.

Крім цього, такими, що не заслуговують на увагу є твердження позивачів в обґрунтування позову про безпідставне не зазначення в направленнях на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування підстави позапланової перевірки, про порушення відповідачем строку проведення інспекційного відвідування, про безпідставне проведення відповідачем перевірки дотримання позивачами всіх вимог трудового законодавства, а також доводи відповідача, надані на указані твердження позивачів, оскільки такі не стосуються предмету позову (наказу від 15 грудня 2017 року №512 «Про проведення інспекційного відвідування»), а є фактично не згодою із діями відповідача, вчиненими після прийняття вказаного наказу, спрямовані на його реалізацію та вчинені під час проведення самого інспекційного відвідування.

Такі документи як Акти перевірки-інспекційного відвідування додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №24-07-37/446 та №24-07-37/444 від 21 грудня 2017 року, припис управління Держпраці в Чернівецькій області №24-07-37/262 від 21 грудня 2017 року, протокол управління Держпраці в Чернівецькій області про адміністративне правопорушення №24-07-37/253 від 21 грудня 2017 року, надані позивачами, не підлягають оцінці судом, адже указані не були покладенні в основу прийняття оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень.

Визначаючи спосіб захисту порушених прав позивачів, суд враховує наступне.

Повноваження суду при вирішенні справи передбачені статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої указаної статті при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Отже, у разі задоволення позову суд може визнати протиправним та одночасно скасувати індивідуальний акт.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджувалась представником позивачів в судовому засіданні, суть заявлених позовних вимог зводиться до оскарження наказу управління Держпраці в Чернівецькій області від 15 грудня 2017 року №512 «Про проведення інспекційного відвідування».

З огляду на викладені вище підстави незаконності указаного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування наказу управління Держпраці в Чернівецькій області від 15 грудня 2017 року №512 «Про проведення інспекційного відвідування».

Щодо розподілу судових витрат варто зазначити таке.

В поданих до суду позовних заявах позивачі просять суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір та витрати за надання правової допомоги.

Так, відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною першою, сьомою, дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи вбачається, що за подання даних позовних заяв ОСОБА_5 сплатив судовий збір у розмірі 1762,00 грн, що підтверджується квитанцією від 28 грудня 2017 року №0.0.928575640.1, а ОСОБА_1 - 5280,00 грн, що підтверджується квитанціями від 28 грудня 2017 року №0.0.928573883.1 та від 19 січня 2018 року №0.0.944103602.1. При цьому суму судового збору 3518,00 грн згідно квитанції від 19 січня 2018 року №0.0.944103602.1 було сплачено ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали судді Брезіної Т.М. від 04 січня 2018 року про залишення позову без руху.

Судом також встановлено, що між позивачами та адвокатом ОСОБА_2 були укладені договори про надання правової допомоги №2/17 та №3/17 від 18 грудня 2017 року.

Згідно пунктів 1.2. вказаних договорів адвокат приймає на себе обов'язки представляти права і законні інтереси Клієнта, тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_5, в суді у зв'язку із звернення до Чернівецького окружного адміністративного суду у справі за позовною заявою до управління Держпраці в Чернівецькій області про визнання незаконним та скасування рішення субота владних повноважень.

Відповідно до пунктів 4.2. договорів №2/17 та №3/17 від 18 грудня 2017 року гонорар адвоката складає 3000,00 грн.

З наявних у справі квитанцій від 28 грудня 2017 року вбачається, що платниками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 отримувачу ОСОБА_2 було зараховано по 3000,00 грн, призначення платежу - договори №2/17 та №3/17 від 18 грудня 2017 року.

За таких обставин та враховуючи наведені вище приписи процесуального закону, оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з управління Держпраці у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_5 судових витрат, що складаються із судового збору у розмірі 1762 грн 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн 00 коп., а всього - 4762 грн 00 коп., та на користь ОСОБА_1 - судових витрат, що складаються із судового збору у розмірі 5280 грн 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн 00 коп., а всього 8280 грн 00 коп.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ управління Держпраці в Чернівецькій області від 15 грудня 2017 року №512 «Про проведення інспекційного відвідування».

Стягнути з управління Держпраці у Чернівецькій області (вул. Зелена, 3, м. Чернівці, 58003) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_2) судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп., а всього - 4762 (чотири тисячі сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Стягнути з управління Держпраці у Чернівецькій області (вул. Зелена, 3, м. Чернівці, 58003) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 5280 (п'ять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп., а всього 8280 (вісім тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Чернівецький окружний адміністративний суд до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 лютого 2018 року.

Суддя О.П. Лелюк