Ухвала суду № 72279502, 19.02.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про прийняття позовної заяви до розгляду

та відкриття провадження в адміністративній справі

19 лютого 2018 року справа № 823/420/18 м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаврилюк В.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (19640, Черкаська область, Черкаський район, с. Леськи, вул. Центральна, 104, далі – позивач) подала позов до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області по затвердженню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення площею 0,080 га у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, в адміністративних межах Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення площею 0,080 га у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, в адміністративних межах Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що 15 липня 2016 року позивач звернулася в Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту, орієнтовною площею 0,08 га для ведення садівництва. 20 липня 2016 року вказану заяву отримано Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, про що є відмітка в поштовому повідомленні про вручення.

Станом на 23 серпня 2016 року жодної відповіді на зазначену заяву позивач не отримала, тому, скориставшись принципом “мовчазної згоди”, уклала з ФОП ОСОБА_2 договір № 54 про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про що направила відповідне повідомлення в Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області. Вказане повідомлення отримане адресатом 09 вересня 2016 року, однак відтоді жодної відповіді на вказану заяву не отримувала.

Розроблений за вказаним договором проект землеустрою відповідно до чинного законодавства відправлено на погодження. Згідно з висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.07.2017 № 3713/82/17 проект землеустрою погоджено. Відомості про земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру, а саме: кадастровий номер 7124984500:01:003:1097, цільове призначення – для індивідуального садівництва, категорія земель – землі сільськогосподарського призначення, форма власності – державна, площа – 0,0800 га.

31 серпня 2017 року позивачем подана заява до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення площею 0,0800 га у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва в адміністративних межах Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту та передачу у власність зазначеної земельної ділянки.

18 вересня 2017 року позивач отримала лист Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 13.09.2017 № 7984/6-17, яким повідомлено про неможливість розгляду питання щодо затвердження проекту землеустрою з наступних підстав:

- відсутність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- наявність у довідці з державної статистичної звітності про наявність земель інформації, що земельна ділянка площею 0,0800 га – під господарськими будівлями та дворами;

- відповідно до наданого витягу з Державного земельного кадастру від 28.08.2017 № НВ-7105944842017, земельна ділянка має угіддя – багаторічні насадження. Проте в кадастровому плані в експлікації угідь зазначено угіддя – багаторічні насадження.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, 28 вересня 2017 року позивач звернулася зі скаргою в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. 05 жовтня 2017 року за вих. № Я-7415/0-0.13-4486/6-17 позивачем отримано відповідь на зазначену скаргу від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, в якій повідомлено, що відмова не позбавляє права на повторне звернення та зазначено, що Головному управлінню Держгеокадастру у Черкаській області доручено у разі повторного надходження проекту землеустрою розглянути його відповідно до норм законодавства.

28 грудня 2017 року позивача отримала лист відповідача № 10841/6-17 з повторною “відпискою” щодо неможливості розгляду питання про затвердження проекту землеустрою.

Позивач зазначає, що чинним законодавством України не передбачені підстави для відмови у затвердженні погодженого проекту землеустрою. Розроблений ФОП ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту, орієнтовною площею 0,08 га для ведення садівництва, отримав позитивний висновок та відповідно був погоджений відповідно до вимог чинного законодавства, а тому у Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області не було правових підстав для відмови у затвердженні цього проекту.

Позивач також вважає безпідставними посилання відповідача на порушення ст. 50 Закону України “Про землеустрій” та зазначає, що у позивача були підстави для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за мовчазною згодою органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України вказану позовну заяву, у зв’язку із недотриманням вимог статей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України (у позовній заяві не зазначено ідентифікаційного коду в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача та його відомі офіційні електронні адреси або адреси електронної пошти) залишено без руху і надано позивачеві строк тривалістю десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків. Позивачем зазначені в ухвалі суду недоліки усунуті вчасно.

Вказаний спір виник з публічно-правових відносин і відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів та має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність та у строк, установлений законом. Підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі відсутні.

Відповідно до частин 1-4, 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України “Про запобігання корупції” займають відповідальне та особливо відповідальне становище; 2) оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 4) припинення за зверненням суб’єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; 6) оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; 8) типові справи; 9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; 11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Статтею 260 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За таких обставин, суддя зазначає, що дана справа не відноситься до справ, які можуть бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження.

На думку судді, вказана справа має ознаки незначної складності, а тому має розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене та частину 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суддя вважає за доцільне призначити судове засідання для розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 12, 171, 241, 243, 248, 256, 257, 260-262, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

ухвалив:

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі.

Здійснити розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 15 березня 2018 року о 10 год. 00 хв. в приміщенні Черкаського окружного адміністративного суду за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 117.

Встановити відповідачеві п’ятнадцятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали, протягом якого може бути поданий відзив на позовну заяву, що відповідає вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України. До відзиву на позовну заяву мають бути додані докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин спір буде вирішено за наявними матеріалами справи.

Встановити позивачеві трьохденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву, протягом якого може бути подана відповідь на відзив, що відповідає вимогам частин 2-4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановити відповідачеві трьохденний строк з дня отримання відповіді на відзив, протягом якого можуть бути подані заперечення на відповідь на відзив, що відповідають вимогам частин 2-4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/.

В судове засідання викликати осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною 2 статті 131 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов’язані завчасно повідомити про це суд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяОСОБА_3