Рішення № 72279303, 13.02.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року справа № 823/2177/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді: Паламаря П.Г.,

за участю секретаря: Трегулова Б.Л.

позивача – ОСОБА_1 (особисто),

представника відповідача – ОСОБА_2І.(за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

20.12.2017 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-11564-17 від 04.12.2017.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач своїми діями порушив норми ч. 4 ст. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, оскільки остання є пенсіонером та звільнена від сплати єдиного внеску.

В судовому засідання ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в поданому відзиві щодо задоволення адміністративного позову заперечував. Зокрема, стверджував, що позивач, є пенсіонером та звільнений від сплати єдиного внеску і подачі звіту. Проте, оскільки, остання самостійно визначила суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 і 2016 рік, у відповідності до поданих звітів, тому в силу п. 4 ст.4 Закону №2464, повинна сплатити їх.

З цих підстав представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення та доводи сторін, дослідивши письмові докази в матеріалах справи, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464).

Відповідно до статті 1 Закону України № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи (п. 3.1 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464) – відповідно до внесених змін до Закону України № 2464.

Відповідно до п. 6 ч. 1 Закону України № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється. Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно п. 4 ч. 1 статті 4 Закону України № 2464 є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

З огляду на викладені вище норми Закону України № 2464 позивач є страхувальником, в розумінні цього Закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, 12.03.2004, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, а також відповідно до свідоцтва платника єдиного податку від 01.01.2012 № 166983 є платником єдиного податку.

Згідно пенсійного посвідчення Серії ААЖ № 356279, ОСОБА_1 з 16.05.2013 є пенсіонером за віком.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 12.07.2017 до контролюючого органу подала звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 та 2016 рік, згідно яких визначено суму зобов'язань по єдиному внеску.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до ГУ ДФС у Черкаській області з заявою від 15.11.2017 щодо скасування поданих звітів з сумами нарахованого доходу та сум нарахованого єдиного внеску за 2015-2016 роки.

Окрім того, судом встановлено, що у відповідності до наданих даних контролюючого органу, ОСОБА_1 в період з 16.05.2013 по 31.12.2016 до ДПІ не подавала заяву про добровільну участь або одноразову сплату ЄСВ.

04.12.2017 ГУ ДФС у Черкаській області винесено вимогу № Ф-11564-17 про сплату ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 9076 грн. 51 коп.

Суд вважає неправомірними дії відповідача щодо винесення вимог про сплату позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску, оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є пенсіонером, що обрала спрощену систему оподаткування, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-VI “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон України № 1058) передбачає чітке визначення поняття “пенсіонер” - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України № 1058 передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на підставі ч. 4 Закону № 2464, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільних засадах.

Однак, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 жодних заяв до контролюючого органу про добровільну участь зі сплати ЄСВ не подавала, як і не виявляла бажання сплачувати ЄСВ, а подані звіти, не може бути підставою для нарахування податковим органом зобов'язання від якого позивач звільнений.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає доведеним право позивача на звільнення її від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, як пенсіонера за віком та фізичну особу-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, а також визнає протиправною та такою, що підлягає скасуванню вимогу № Ф-11564-17 від 04.12.2017 про сплату позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 9076 грн. 51 коп., в зв’язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Таким чином, суд відхиляє доводи представника відповідача, про наявність у ФОП ОСОБА_1 недоїмки зі сплати ЄСВ, оскільки нарахування останнього позивачу, порушує фундаментальний принцип ч. 4 Закону № 2464, самостійного вибору.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області № Ф-11564-17 від 04.12.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39392109) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст рішення виготовлено 14.02.2018