Рішення № 72279266, 12.02.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

12 лютого 2018 року справа № 823/1978/17

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 01.06.2017 року №4960/6-17, викладеним у формі листа, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, в адміністративних межах Ямпільської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області (за межами населеного пункту), із земель запасу, сільськогосподарських угідь – багаторічні насадження (сад);

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.05.2017 року №6264/0/5-17-СГ та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ямпільської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області (за межами населеного пункту) із земель запасу, сільськогосподарських угідь – багаторічні насадження (сад).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулась до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення їй у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адмінмежах Ямпільської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області. За результатами розгляду поданих клопотань відповідач відмовив у їх задоволенні, оскільки вказує, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність відноситься до земель колективної власності.

Проте в поданих документах, зокрема, відповідно довідки сільської ради не зазначено, що бажана земельна ділянка перебуває у колективній власності. Земельна ділянка перебуває на балансі Ямпільської сільської ради та не розпайована між членами колишнього КСП.

Крім того, відповідно до довідки 6-зем чітко видно, що земельна ділянка площею 2,00 га, яка знаходиться адміністративних межах Ямпільської сільської ради (за межами населеного пункту), відноситься до земель державної власності (земель запасу), категорія земель – землі сільськогосподарського призначення, угіддя – багаторічні насадження (сад). Обмеження щодо вказаної земельної ділянки відсутні.

Таким чином, відповідач діяв всупереч чинного законодавства, отже, відмова відповідача є протиправною, а тому позивач просить суд зобов’язати відповідача повторно розглянути і вирішити по суті клопотання щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

В першому судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю зазначивши, що відповідач правомірно відмовив у задоволенні заяв позивача, оскільки земельна ділянка площею 2,00 га, яка розташована в адмінмежах Ямпільської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, та на яку претендує позивач, знаходиться у колективній власності, а відповідач не наділений повноваженнями розпоряджатися такими землями, оскільки відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи здійснюють розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення лише державної власності.

В подальшому в силу ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 01.11.2016 позивач звернулась до відповідача з клопотанням та доданими документами, в якому просила надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо безоплатного отримання у власність земельної ділянки із земель запасу в адміністративних межах Ямпільської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

19.01.2017 відповідач повідомив позивача про необхідність надання довідки про наявність або відсутність балансоутримувача, власника чи користувача багаторічних насаджень адміністративних межах Ямпільської сільської ради.

03.05.2017 позивач виконуючи вимоги відповідача звернулась з відповідним клопотанням додавши довідку Ямпільської сільської ради про відсутність балансоутримувача, власника чи користувача земельної ділянки загальною площею 13,5 га, до якої і входить земельна ділянка яку позивач має намір отримати у власність.

Листом від 01.06.2017 №4960/6-17 відповідач відмовив у задоволенні вищевказаного клопотання з тих підстав, що земельна ділянка, стосовно якої позивач просить розробити проект землеустрою, відноситься до земель колективної власності, а у відповідності до ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи здійснюють розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з такого.

Законом України від 06.09.2012 № 5245-17 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» внесено зміни до ст. 122 Земельного кодексу України відповідно до яких встановлюються повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Тобто, відповідно до ст. 122 ЗК України, в редакції, яка діє з 01.01.2013, повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, належать центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальними органами.

Аналогічні повноваження щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах області надані Головним управлінням Держгеокадастру на підставі положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженому наказом Мінрегіонрозвитку від 03.02.2015 №14 та зареєстрованому в Мінюсті 18.02.2015 за №177/26622.

В силу ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Отже, у випадку наявності у особи бажання отримати у власність або користування земельну ділянку, вона повинна звернутися до відповідного органу з клопотанням про надання їй земельної ділянки, яке повинно бути розглянуте протягом встановленого строку та за наслідком якого повинно бути прийняте рішення про надання або відмову у наданні дозволу розроблення проекту землеустрою.

Статтею 122 ЗК України визначено розподіл повноважень щодо надання у власність або у користування земельних ділянок державної та комунальної власності.

Згідно з п. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, ст. 122 ЗК України врегульовує відносини щодо передачі у власність або у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Як встановив суд, під час розгляду справи, відповідно до Проекту роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Правда» Ямпільської сільської ради народних депутатів Катеринопільського району Черкаської області за 1995 рік, площа земель, що передається в колективну власність складає 1104 га., серед яких багаторічні насадження 28,5 га.

Оглянувши в судовому засіданні оригінали картографічних матеріалів судом встановлено, що багаторічні насадження колишнього КСП «Правда» складаються з двох ділянок: площею 15 га та 13,8 га відповідно.

В свою чергу, позивач просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою про відведення їй у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, в адмінмежах Ямпільської сільської ради, саме з земель загальною площею 13,5 га – багаторічні насадження (сад).

Також судом встановлено, земельну ділянку площею 1104 га рішення Катеринопільської районної ради від 09.02.1996 №44 передано у колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству «Правда», підтвердженням чого є Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧР №8-14.

Отже, судом встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 2,00 га на яку позивач просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою про відведення їй у власність включена до 1104 га земель колективної власності колишнього КСП «Правда».

Відповідно до роз'яснення Держземагенства України від 13 жовтня 2014 року №22-28-0.13-12187/2-14 при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку (ст.30 ЗК України).

Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

Тому, у разі якщо вищезазначені земельні ділянки повернуті до земель державної власності і це землі сільськогосподарського призначення, розпорядження вищевказаними землями належить до компетенції територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Якщо ж земельні ділянки не повернуті до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження вищевказаними землями не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного статтею 122 Земельного кодексу України, а землі залишаються у колективній власності.

Земельним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами правовий статус не розпайованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення колективної власності колишніх КСП на даний час не визначено.

Крім того, суд зазначає, що ч. 2 ст. 92 ЗК України визначає перелік осіб, які набувають право постійного користування землею, але не вирішує питання щодо осіб, які набули це право раніше.

Земельний кодекс України передбачає певний порядок, згідно якого земельна ділянка, що знаходиться у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, для суспільних потреб може бути тільки вилучена або викуплена, в порядку встановленому цим Кодексом.

При цьому, вилучення (викуп) земельної ділянки допускається при дотриманні гарантій прав на землю, передбачених розділом V ЗК України та ст. 350 Цивільного кодексу України, якщо рішення про це прийнято компетентним органом з підстав і в порядку, встановлених законом, а власникові земельної ділянки має бути відшкодована її вартість.

Статтею 140 ЗК України визначено підстави для припинення права власності на земельну ділянку. До них віднесено, зокрема, відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб.

Пунктом «г» ч. 1 ст. 143 ЗК України визначено, що однією з підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку є її викуп (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що право колективної власності на землю, яке не припинено у встановленому законом порядку вважається дійсним, а отже ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не мало правових підстав для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки, у зв’язку з чим посилання відповідача на відсутність у нього повноважень щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою колективної власності є обґрунтованим.

Посилання позивача на довідку форми 6-зем від 28.10.2016 №31-28-0.3-1852/2-16, в якій зазначено, що вищевказана земельна ділянка відноситься до державної власності, суд не врахував, як обґрунтування, оскільки у зв’язку з ліквідацією інституту колективної власності на землю такі відомості не можуть бути зазначені у довідці форми 6-зем.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач під час вчинення дій з приводу яких подано позов, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко