Рішення № 72279210, 15.01.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

15 січня 2018 року справа № 811/952/15

11 год. 41 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

суддів Гайдаш В.А., Тимошенко В.П.,

за участю:

секретаря Савости С.В.,

представника позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю,

представника відповідачів: ОСОБА_2 – за довіреностями,

представника третьої особи: ОСОБА_3 – за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України та прокуратури Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 безпеки України, про визнання незаконними дій, скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України та прокуратури Черкаської області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати незаконними дії прокуратури Черкаської області щодо:

- надання необ'єктивної оцінки роботи прокурора Черкаського району Олійника Р.В. за результатами перевірки (доповідна записка від 29.04.2014), що викладено в п.п.1,2 рішення колегії прокуратури Черкаської області від 22.05.2014;

- направлення 13.08.2014 необ'єктивної інформації Генеральному прокурору щодо оцінки роботи підпорядкованого йому прокурора району ОСОБА_4 та висновків про необхідність застосування заходів дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення без урахування результатів попередньої роботи;

- направлення подання на звільнення від 13.08.2014 з дискримінаційних підстав;

визнати незаконним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 30.08.2014 №79к;

поновити ОСОБА_4 на роботі та зобов'язати відповідачів - Генеральну прокуратуру України та прокуратуру Черкаської області, призначити його на посаду, рівнозначну посаді прокурора Черкаського району, яку він займав до звільнення;

стягнути з прокуратури Черкаської області на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30.08.2014 по 01.01.2017, виходячи із розміру відкоригованої заробітної плати ОСОБА_4 за розрахунковий період з вересня 2014 року до 01.01.2017; стягнути за час вимушеного прогулу з 01.01.2017 по день поновлення на роботі заробітну плату у розмірі середньо місячної заробітної плати прокурора місцевої прокуратури за посадою, аналогічною посаді ОСОБА_4;

стягнути з відповідачів 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди в рівних частках: 5000 грн. з прокуратури Черкаської області та 5000 грн. з Генеральної прокуратури України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що перевірка діяльності прокурора Черкаського району Олійника Р.В. прокуратурою Черкаської області проведена упереджено, під тиском громадськості, так як ОСОБА_4 перебуває у родинних зв'язках з колишнім депутатом Верховної ОСОБА_6 України від Партії регіонів ОСОБА_7

Необ'єктивні дані перевірки прокуратура Черкаської області протиправно направила до Генеральної прокуратури України із пропозицією звільнити ОСОБА_4 за встановлені порушення, на підставі яких ОСОБА_4 звільнено з посади, а тому останній звернувся до суду за захистом своїх прав у відносинах публічної служби.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлений позов та просила його задовольнити з врахуванням уточнення позовних вимог.

Представник відповідачів проти задоволення позову заперечила з підстав викладених у запереченнях, зазначивши, що за результатами виявлених недоліків у роботі прокурора Черкаського району Олійника Р.М. на підставі рішення колегії прокуратури Черкаської області від 22.05.2014 та у зв’язку із скасуванням допуску до державної таємниці, прийнято наказ про звільнення ОСОБА_6 із займаною посади. Дане звільнення відбулось із дотримання вимог Дисциплінарного статуту прокуратури України.

Представник третьої особи заперечила проти задоволення позову з мотивів його необґрунтованості в зв’язку із скасуванням ОСОБА_6 доступу до державної таємниці.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.04.2015 здійснено правонаступництво відповідача – прокурора Черкаської області Миколенка Віктора Андрійовича, на час звільнення ОСОБА_4, на прокуратуру Черкаської області, виключивши зі складу відповідачів ОСОБА_8.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано спірний наказ, поновлено позивача на посаді та стягнуто з прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 1 вересня 2014 року по 16 квітня 2015 року в розмірі 51128 гривень і 1000 гривень моральної шкоди з ГПУ, в решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2016 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку з урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що наказом Генеральної прокуратури України №850к від 22.07.2010 ОСОБА_4 призначено прокурором Черкаського району Черкаської області з 06.08.2010 строком на п'ять років.

Згідно розпорядження прокурора Черкаської області від 09.04.2014 №12 працівниками прокуратури області з 14 по 25 квітня 2014 року у прокуратурі Черкаського району проведено перевірку виконання вимог Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», наказів Генерального прокурора України.

Рішенням колегії прокуратури Черкаської області від 22.05.2014 підтверджено висновки, викладені у доповідній записці від 14-25.04.2014, та визнано за доцільне притягнути прокурора Черкаського району Олійника Р.В. до дисциплінарної відповідальності.

Вказане рішення скеровано до Генеральної прокуратури України та наказом Генерального прокурора України від 30.08.2014 №79к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», звільнено радника юстиції ОСОБА_4 з посади прокурора Черкаського району Черкаської області за неналежне виконання службових обов'язків, в зв'язку з виявленої невідповідністю його займаній посаді або виконуваній роботі та в наслідок скасування допуску до державної таємниці.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що позивач просить визнати незаконними дії прокуратури Черкаської області щодо надання необ'єктивної оцінки роботи прокурора Черкаського району Олійника Р.В. з висновком про необхідність застосування заходів дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та направлення цієї інформації Генеральному прокурору України; направлення подання на звільнення від 13.08.2014 з дискримінаційних підстав.

Вказане розпорядження прокурора Черкаської області від 09.04.2014 №12 видане на підставі пункту 15.2 наказу Генерального прокурора України від 26 грудня 2011 року №1гн «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України», відповідно до якого позапланові комплексні перевірки підпорядкованих прокуратур можуть проводитися за рішенням першого керівника прокуратури.

Крім того відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 18 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII (в редакції, чинній на час звільнення позивача) колегії прокуратур є дорадчими органами і розглядають найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрові питання, заслуховують звіти підпорядкованих прокурорів, начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури.

Рішення колегій доводяться до відома працівників органів прокуратури. В разі розбіжностей між прокурором і колегією він проводить в життя своє рішення.

З наведених норм закону та наказу Генерального прокурора України вбачається наявність повноважень вищестоящих прокуратур проводити перевірки дотримання законності підпорядкованими прокуратурами.

В свою чергу, колегії прокуратур мають право заслуховувати питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрові питання.

При цьому, рішення колегій прокуратур не носять обов’язкового характеру і прокурор може відступити від них та прийняти своє рішення.

Отже, прокуратура Черкаської області діяла на підставі та в межах повноважень, визначених законом, оскільки має право на проведення перевірки прокуратури районного рівня, на обговорення колегії прокуратури області результатів такої перевірки та має право направляти подання до прокуратури вищого рівня.

Вчинення дій прокуратурою Черкаської області щодо проведення перевірки є способом реалізації повноважень, а здійснення дії є процесом реалізації наданих законом функцій. Тому самі по собі дії прокуратури Черкаської області, не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для позивача, оскільки не носять зобов’язального характеру, а отже не порушують його прав. Викладенні у довідці висновки, які в подальшому затверджені рішенням колегії прокуратури Черкаської області від 22.05.2014 є суб’єктивною оцінкою досліджених обставин.

В свою чергу, складена посадовими особами прокуратури Черкаської області довідка є лише джерелом інформації і може бути використана при перевірці законності спірного наказу.

Отже, дії прокуратури Черкаської області щодо проведення перевірки, відображення та затвердження її наслідків з подальшим направленням до Генеральної прокуратури України є дискреційними повноваженнями вказаного відповідача.

Однак, право прийняти на підставі подання прокуратури Черкаської області рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності належить до повноважень Генеральної прокуратури України.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інше призведе до порушення принципів розподілу влади.

З огляду на вказане, вимоги про визнання протиправними дій відповідача – прокуратури Черкаської області, розглядаються судом як можливість втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про правомірність спірного наказу Генерального прокурора України суд звертає увагу, що цим наказом ОСОБА_4 звільнено із займаною посади за неналежне виконання службових обов'язків, в зв'язку з виявленою невідповідністю його займаній посаді та в наслідок скасування допуску до державної таємниці.

Отже, наказ містить не одну складову, що лягли в основу прийняття висновку про необхідність звільнення ОСОБА_4

Одним з обґрунтувань протиправності наказу є посилання представника позивача на прийняття спірного наказу під час перебування позивача на лікарняному.

Суд відхиляє вказані доводи, виходячи з таких міркувань.

Як вбачається з переданого до відділу роботи з кадрами за особистим підписом прокурора Черкаського району Олійника Р.В. табелю явки на роботу працівників прокуратури Черкаського району за першу половину серпня місяця 2014 року від 15.08.2014 та табелю явки на роботу працівників прокуратури Черкаського району за другу половину серпня місяця 2014 року від 28.08.2014 ОСОБА_4 відпрацьовано 18 робочих днів за період 11 по 28 серпня поточного року.

В матеріалах справи наявний рапорт ОСОБА_4 від 29.08.2014 про надання відпустки без збереження заробітної плати та відповідно наказ прокуратури Черкаської області №466вк від 27.08.2014 про надання відпустки.

Крім того, обґрунтованим є посилання представника відповідачів на факт перебування ОСОБА_4 з 20 по 28 серпня 2014 року на робочому місці, який підтверджується, як вхідною кореспонденцією прокуратури Черкаського району, так і документами створеними прокуратурою району та підписаними самим ОСОБА_4

Матеріалами справи не підтверджено, що листок тимчасової непрацездатності зданий до прокуратури Черкаського району для здійснення відповідних нарахувань, при цьому позивач не повідомив прокуратуру області про перебування на лікарняному, тому звернення до лікарів не доведено до керівництва, що виключає можливість скасування оскаржуваного наказу з цих підстав.

Розглядаючи питання про правомірність звільнення позивача з підстав скасування доступу до державної таємниці згідно ч. 2 ст. 40 Кодексу закону про працю України (далі – КЗпП України), судом встановлено наступне.

ОСОБА_5 безпеки України від 28.02.2014 №26/1/2-10699 повідомлено Генеральну прокуратуру України про те, що за наслідками проведеної перевірки скасований доступ до державної таємниці ОСОБА_4

Підставою звільнення позивача в оскарженому наказі зазначено невідповідність працівника займаній посаді, як підстава звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України, оскільки згідно із затвердженою номенклатурою посад прокуратури Черкаської області посада прокурора Черкаського району передбачає наявність обов’язкового доступу до державної таємниці.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Однак, в силу положень ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Суд звертає увагу, що ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час звільнення позивача) встановлені вимоги до осіб, які призначаються на посади прокурорів і слідчих, серед таких вимог відсутня така ознака, як наявність доступу до державної таємниці.

Крім того, суд звертає увагу, що Дисциплінарний статут прокуратури України не містить такої підстави для звільнення, як скасування доступу до державної таємниці, тому в даному випадку слід керуватись загальними положеннями трудового законодавства, зокрема КЗпП України.

Отже, невідповідність працівника прокуратури займаній посаді у зв’язку із скасуванням доступу до державної таємниці може вважатись обґрунтованим за умови, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно наданої прокуратурою Черкаської області довідки від 11.12.2014 №2а-463вн-14 у номенклатурі посад прокуратури Черкаської області наявні вакантні посади по яких надання доступу до державної таємниці не передбачено.

Натомість, відповідачами не надано та не приєднано до матеріалів справи доказів того, що позивачу пропонувались перед звільненням альтернативні посади, які не потребують доступу до державної таємниці, що вказує на протиправність прийняття оскарженого наказу в частині звільнення позивача з підстав п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Щодо посилань позивача про його звільнення з дискримінаційних підстав суд зазначає, що належних доказів зазначених обставин позивачем суду не надано, що виключає скасування спірного наказу з цих підстав.

Досліджуючи питання правомірності звільнення з посади за неналежне виконання службових обов'язків, суд зазначає, що прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю, що прямо передбачено ч. 1 ст. 46-2 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції, яка діяла на час звільнення позивача).

Пунктом 6 ч. 2 ст. 46-2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурори підлягають звільненню з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, також у таких випадку притягнення до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України.

За ч. 4 ст. 48 Закону України «Про прокуратуру» за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною ОСОБА_6 України.

Дисциплінарний статут прокуратури України затверджений постановою Верховної ОСОБА_6 України від 06.11.1991 № 1796-XII.

Статтею 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України встановлені види дисциплінарного стягнення: догана; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.

Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила.

В разі необхідності може бути призначено службову перевірку (ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного Статуту прокуратури України).

Отже за нормами Закону України «Про прокуратуру» та Дисциплінарного статуту прокуратури України є очевидним, що за вчинення посадовими особами органів прокуратури порушень службової дисципліни застосовується послідовність дисциплінарних стягнень, визначених у частині другій статті 9 Статуту.

При цьому звільнення, як найбільш суворе стягнення може мати місце лише при детальному аналізу ступеню вини та тяжкості вчиненого проступку, тому можливість застосування до посадової особи органів прокуратури дисциплінарного стягнення шляхом звільнення обов’язково повинно бути мотивованим.

Згідно ч. 1 ст. 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України, дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Дослідивши зміст оскарженого наказу, суд встановив, що всі порушення службової дисципліни стосуються розпорядчо-організаційних функцій прокурора Черкаського району.

Суд звертає увагу, що більшість з формулювань порушень за спірним наказом, як підстави звільнення ОСОБА_6, є загальними та не містять вказівки на конкретні порушення норм законодавства чи проступки, які порочать його як працівника прокуратури, зокрема: «вжиті прокурором району ОСОБА_4 формальні заходи з цих питань не дали очікуваних результатів», «не вживались ефективні заходи координаційного характеру з метою протидії корупції в районі» чи «відсутності дієвого контролю з боку керівника прокуратури», «неефективний прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень» та інші. При цьому як зазначено вище такі формулювання стосуються розпорядчо-організаційних функцій позивача як керівника, а не прокурора.

Виходячи з положень Дисциплінарного статуту прокуратури України, при вирішенні питання про наявність порушень службової дисципліни, відповідач повинен був врахувати тяжкість наслідків від проступку, а також характеристику особи позивача.

Представник позивача неодноразово звертала увагу суду, що в матеріалах особової справи позивача відсутні дані про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, натомість наявні відомості щодо заохочень, а саме: наказом прокуратури Черкаської області від 10.10.2012 №472 ОСОБА_4 оголошено подяку та видано грошову премію у розмірі 300 грн.; наказом прокуратури Черкаської області від 01.11.2013 №810 ОСОБА_4 нагороджено подаруком (годинником); наказом Генеральної прокуратури України від 22.01.2014 №29зк ОСОБА_4 нагороджено нагрудним знаком.

Судом встановлено, що спірний наказ фактично містить опис обставин, викладених у довідці прокуратури Черкаської області, але не містить самостійних висновків щодо відхилення чи прийняття таких обставин з посиланням на характеристику особи ОСОБА_6 з врахуванням заохочень та дисциплінарних стягнень. Не надано жодної оцінки тяжкості наслідків виявлених, на думку посадових осіб прокуратури Черкаської області, порушень службової дисципліни.

Також, наказ не містить мотивації, обґрунтувань та висновків щодо неможливості застосування до позивача черговості дисциплінарних стягнень.

З огляду на зазначене, за умови відсутності раніше застосованих та непогашених дисциплінарних стягнень, допущення незначних, як зазначено у поданні прокуратури Черкаської області, «прорахунків у роботі», дає підстави суду вважати, що звільнення позивача суперечить вимогам Закону України «Про прокуратуру», Дисциплінарного статуту прокуратури України та є занадто суворим видом дисциплінарного стягнення, а тому з цих підстав оскаржений наказ підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Слід зазначити, що за період розгляду судами даного спору порядок зайняття посади прокурора змінювався. Так Перехідними та Прикінцевими положеннями Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 визначено, що до 15 квітня 2017 року прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, зокрема, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування.

На час ухвалення рішення по даній справі питання про призначення на посаду прокурора врегульовано положеннями Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014, зокрема ст. 28 цього Закону визначено, що добір кандидатів на посаду прокурора здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим частинами першою та п'ятою статті 27 цього Закону, за результатами кваліфікаційного іспиту, проведеного відповідно до вимог цього Закону.

Кожен, хто відповідає встановленим вимогам до кандидата на посаду прокурора, має право звернутися до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду прокурора.

В свою чергу, ст. 29 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 врегульовує поетапну процедуру проведення конкурсу на зайняття вакантної посади прокурора.

Цим же Законом визначено нову систему прокуратури України, яку становлять: Генеральна прокуратура України; регіональні прокуратури; місцеві прокуратури; військові прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Наказом Генерального прокурора України №95ш від 23.09.2015 передбачено, в зв’язку з утворенням місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних у містах та міжрайонних прокуратур внести зміни до структури та штатного розпису прокуратури Черкаської області: виключити штатні розписи прокуратур, зокрема, Черкаського району та включити штатний розпис Черкаської місцевої прокуратури.

За таких обставин суд дійшов висновку, що припинення діяльності прокуратури Черкаського району унеможливлює поновлення позивача на займаній раніше посаді.

Крім того, зважаючи, що суд не має відповідних повноважень визнавати позивача наперед таким, що відповідає вимогам, установленим частинами першою та п'ятою статті 27 цього Закону для аналогічної посади в системі органів прокуратури України, тому поновлення позивача на займаній посаді вважатиметься втручанням суду в дискреційні повноваження відповідачів.

Як наслідок, враховуючи протиправність наказу про звільнення позивача, для відновлення порушених прав останнього суд вважає за необхідне, за умови вчинення позивачем певних дій, зокрема щодо звернення до комісії, зобов’язати відповідачів розглянути питання, у відповідності до норм чинного на час прийняття рішення законодавства, про призначення ОСОБА_4 на посаду в органах прокуратури, рівнозначну посаді прокурора Черкаського району, яку він займав до звільнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд приймає до уваги, що вирішення спору триває більше одного року не з вини позивача, а тому стягнення середнього заробітку повинно бути здійснено за весь період по дату прийняття рішення судом.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі – Порядок №100) передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно наданої прокуратурою Черкаської області довідки від 23.10.2017 №18/245вих17 розрахований відповідно до вказаних положень Порядку №100 середньоденний заробіток позивача становить 319,55 грн., а середньомісячний заробіток становить 6710,55 грн.

Як наслідок, середній заробіток, який підлягає стягненню з прокуратури Черкаської області за період з 01.09.2014 по 15.01.2018 включно, тобто за 40 місяців і 9 робочих днів, складає 271297 грн. 95 коп. (6710,55х40+9х319,55=271297,95).

В той же час, суд відхиляє посилання представника позивача на необхідність виплати позивачу середнього заробітку виходячи з посадового окладу за посадою аналогічною тій, яку обіймав позивач, оскільки закон передбачає стягнення саме середнього заробітку обрахованого згідно нарахувань заробітної плати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, рішення суду в частині стягнення середньомісячного заробітку в межах одного місяця в розмірі 6710 грн. 55 коп. підлягає негайному виконанню.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що за посиланням позивача він переніс моральні страждання, втратив нормальні життєві зв’язки, а також потребував додаткових зусиль для організації життя у зв’язку зі звільненням з органів прокуратури.

Однак, в ході розгляду справи не знайшло свого підтвердження заподіяння моральної шкоди, оскільки доказів цьому не надано і вони відсутні в матеріалах справи. При цьому, сама по собі констатація факту про нанесення моральної шкоди позивачу не може бути беззаперечною підставою для її відшкодування без доведеності її заподіяння та наявного причинного зв'язку між діями роботодавця та наслідками, які настали.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295, 371 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» №79к від 30.08.2014.

Зобов’язати Генеральну прокуратуру України (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) та прокуратуру Черкаської області (бул. ОСОБА_3, 286, м. Черкаси, Черкаська обл., 18000, код ЄДРПОУ 02911119) розглянути питання, у відповідності до норм чинного на час прийняття рішення законодавства, про призначення ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 18000, РНОКПП НОМЕР_1) на посаду в органах прокуратури, рівнозначну посаді прокурора Черкаського району, яку він займав до звільнення.

Стягнути з прокуратури Черкаської області (бул. ОСОБА_3, 286, м. Черкаси, Черкаська обл., 18000, код ЄДРПОУ 02911119) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 18000, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 271297 (двісті сімдесят одна тисяча двісті дев’яносто сім) грн. 95 коп.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку в сумі 7030 грн. 10 коп. допустити до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з урахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 22 січня 2018 року.

Головуючий суддя В.В. Гаращенко

Судді В.А. Гайдаш

ОСОБА_9