Рішення № 72279059, 16.02.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/14/18

РІШЕННЯ

іменем України

16 лютого 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову Хмельницький обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову Хмельницький обласний військовий комісаріат в якому просить визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1. у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві та скасувати п.49 рішення комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум згідно протоколу №121 від 24 листопада 2017 року;

зобов'язати МОУ прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись військові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 27.03.1986 по 09.11.1987 у складі військової частини пп 85615 перебував у складі діючої армії та брав участь у бойових діях в Афганістані, в результаті чого отримав контузію та осколочне поранення тулуба.

В подальшому 02.04.2014 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, пов'язану із виконанням обов'язку військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

У листопаді 2017 року звернувся з заявою та усіма необхідними документами до Хмельницького обласного військового комісаріату для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням третьої групи інвалідності, внаслідок отримання поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

Хмельницький обласний військовий комісаріат направив заяву та додані до неї документи на адресу Департаменту фінансів МО України для прийняття відповідного рішення щодо призначення виплати одноразової грошової допомоги.

Однак 24.11.2017 відповідно до п.49 протоколу №121 засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум йому відмовлено у такій виплаті, оскільки ним не було подано документа, що свідчить про причини та обставини поранення.

Вважає такі дії МОУ щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги протиправними та просить задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідачем на адресу суду 06.02.2018 надіслано відзив на позовну заяву в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідач вказує, що позивачу з 01.06.2011 по 02.04.2014 здійснювалось встановлення ІІІ групи інвалідності. При цьому як стверджує позивач, він отримав поранення у серпні 1987 року, однак згідно копії військового квитка ОСОБА_1 відомості щодо отримання поранення відсутні.

Зазначає, що п.11 Порядку №975 передбачено, що особи, яким виплачується Допомога в разі настання інвалідності, мають право подати до уповноваженого органу (відповідного військового комісаріату), визначені цим пунктом документи, серед яких має бути також документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. Проте позивачем такого документу не надано.

В зв'язку із цим відповідач вважає, що рішенням оформленим протоколом №121 комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, позивачу відмовлено правомірно.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, відзив наданий на позовну заяву, а також дослідивши належні та допустимі докази, що в матеріалах справи суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_2, видане 12.03.1998 року, та проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, перебування в партизанських загонах і з'єднаннях) ДР Афганістан, в період з 27.03.1986 по 09.11.1987 в складі в/ч пп 85615 та має статус учасника бойових дій, що підтверджується довідками Хмельницького ОМВК від 03.03.2014 №89, №90, №91.

Згідно виписки з акта огляду МСЕК серії АВ №0356246 від 02.04.2014 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із пораненням, контузією, так, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до витягу з протоколу засідання ВЛК Західного регіону № 155 від 20.03.2014 року ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, отримав множинні вогнепальні відламкові поранення (контузія) в голову, праву та ліву руку, ліву ногу (1987р.), також зазначено, поранення, контузія, так, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Позивач вказує в позовній заяві, що у листопаді 2017 року звернувся з заявою та доданими до неї документами до Хмельницького обласного військового комісаріату для подальшої передачі документів до Міністерства Оборони України, щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням третьої групи інвалідності, внаслідок отримання поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

Хмельницький обласний військовий комісаріат направив заяву та додані до неї документи до Департаменту фінансів МО України для прийняття відповідного рішення щодо призначення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1

Міністерство Оборони України протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №121 від 24.11.2017 розглянувши подані документи, прийшла до висновку про відмову у призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_2

А саме п.49 вказаного вище протоколу: сержанту в запасі ОСОБА_1 (Хмельницький ОМВК) який, 09.11.1987 звільнено зі строкової військової служби та 01.06.2011 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок загального захворювання (довідка МСЕК серія ХМ№215977 від 01.06.2011), а 02.04.2014 під час повторного огляду органами МСЕК - інвалідом ІІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (довідка МСЕК серія АВ №0356246 від 02.06.2014), оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок №975).

Хмельницьким ОВК листом від 18.12.2017 №725 повідомлено позивача про те, що його документи повернуто відповідачем та про можливість їх отримання у приміщенні Хмельницького ОВК.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача викладеною у п.49 протоколу засідання ВЛК Західного регіону № 155 від 20.03.2014 року, вважає її протиправною та просить скасувати вказаний пункт, в зв'язку із чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

У відповідності до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу"(далі - Закон № 2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 № 2011- XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011- XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ.

Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011- ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Так, пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина 6 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ ).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується:

1) військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Відповідно до п.3 вказаного Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Суд встановив, що у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги 02.04.2014 (довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ від 02.04.2014, при цьому із заявою до військового комісаріату про виплату йому одноразової грошової допомоги звернувся у листопаді 2017 року, про що стверджує сам позивач у позовній заяві.

Таким чином, після встановлення позивачу IIІ групи інвалідності 02.04.2014 і на момент його звернення з відповідною заявою до військового комісаріату у листопаді 2017 року позивачем порушено строк звернення для отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що скільки, позивач як зазначалось вище, з дати встановлення інвалідності до закінчення трьох річного строку, що передбачено Законом № 2011-ХІІ, з відповідною заявою військового комісаріату не звернуся, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За ч.ч.1-2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (29000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр-т. Повітрофлоцький, 6, ідентифікаційни код - 00034022), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову Хмельницький обласний військовий комісаріат (29000, м.Хмельницький, вул.Театральна, 64, ідентифікаційний код - 08202826) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Головуючий суддя О.П. Шевчук