Рішення № 72279034, 02.02.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2018 року справа № 823/77/17

15 год. 30 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Роя О.В.,

позивача ОСОБА_1 – особисто, представника позивача ОСОБА_2 – за договором, представника відповідача 1 ОСОБА_3 – за довіреністю, представника відповідача 2 ОСОБА_4 – за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, територіального управління Державної судової адміністрації в Черкаській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2017 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області (далі – відповідач 1), територіального управління Державної судової адміністрації в Черкаській області (далі – відповідач 2), у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 32-о/с від 22.07.2016 про її звільнення, поновити на посаді помічника судді та стягнути з територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що її звільнення відбулося в порушення вимог чинного законодавства та трудових прав, а тому просила про задоволення позову.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 року в задоволенні позову відмовлено.

За наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.12.2017 К/800/11355/17 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд зазначає, що при касаційному перегляді позовних вимог ОСОБА_1 Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 12.12.2017, зокрема, вказав, що висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності наказу про звільнення позивача з посади помічника судді, є передчасними і такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Дана адміністративна справа надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду 28.12.2017.

Позивач та представник позивача під час нового судового розгляду даної справи наполягали на задоволенні позовних вимог, посилаючись на безстроковість трудових відносин із відповідачем.

Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували повністю, просили суд у задоволенні позову відмовити, з огляду на особливості правового врегулювання порядку проходження публічної служби, прийняття і звільнення з посади помічника судді.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_5 та судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у відставці ОСОБА_6, допитаних у судовому засіданні 31.01.2018 як свідків, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 03.09.2001 прийнято до Смілянського районного суду Черкаської області тимчасово на посаду секретаря – друкарки (на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_7, згідно з наказом № 14 від 03.09.2001).

У подальшому 01.10.2001 звільнено із вказаної вище посади та переведено на посаду консультанта Смілянського районного суду Черкаської області відповідно до наказу голови суду № 16 від 01.10.2001.

З 29.10.2003 позивача було призначено на посаду помічника судді Смілянського районного суду Черкаської області згідно з наказом №51 від 29.10.2003, а в подальшому з 11.05.2004, у зв’язку з реорганізацією місцевих судів шляхом злиття Смілянського міського та районних судів, призначено на посаду помічника судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.

Суд зазначає, що під час перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років з 22.09.2010, рішенням ОСОБА_8 суддів України від 25.03.2011 № 14 затверджено Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, відповідно до п. 7 якого помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

У зв’язку із перериванням відпустки по догляду за дитиною до 3-х років позивач згідно з наказом Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.10.2011 № 66-0 приступила до виконання своїх обов’язків з 26.10.2011 та до листопада 2015 року позивач була помічником судді Харченко Л.Г.

У подальшому наказом Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12.11.2015 № 84-ОС суддю Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Харченко Л.Г. відраховано зі штату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, у зв’язку з поданням заяви про відставку.

Наказом Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23.11.2015 № 75-ОД відповідно до Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням ОСОБА_8 суддів України від 25.03.2011 № 14, у зв’язку із збільшенням навантаження, пов’язаним із зменшенням кількості працюючих суддів на підставі подання судді Компанійця О.В. та погодження в установленому порядку позивача тимчасово закріплено за суддею Компанійцем О.В.

08 червня 2016 року суддею Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Компанійцем О.В. подано подання, згідно з яким у відповідності з п. 7 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, п. 2 ч. 3 ст. 92 Закону України «Про державну службу» та ст. 154 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» він просить вирішити питання щодо звільнення або переведення на іншу посаду помічника судді Таран Наталії Василівни.

Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у відставці ОСОБА_9 допитаний у судовому засіданні 31.01.2018 у якості свідка пояснив, що підставою для внесення вказаного подання стало те, що законодавством України, чинним на той час, судді заборонялось мати два і більше помічників.

У період з 30.05.2016 по 21.07.2016 позивач перебувала у відпустці (згідно з наказом № 62-в від 20.05.2016).

З матеріалів справи та пояснень керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_5 та судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у відставці ОСОБА_6, допитаних у судовому засіданні 31.01.2018 як свідків, судом встановлено, що у зв’язку із неподанням іншими суддями Смілянського міськрайонного суду Черкаської області подання про призначення ОСОБА_1 їх помічником – 22.07.2016 їй було запропоновано переведення на вакантну посаду оператора комп’ютерного набору та повідомлено, що у разі відмови – її буде звільнено з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 Кодексу Законів про працю України.

Цього ж дня наказом керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_5 № 32-ОС відповідно до п. 19 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, ч. 1 ст. 92 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та п. 9 ст. 36 КЗпП України ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади помічника судді з 22.07.2016, у зв’язку з закінченням трудового договору (звільнення судді, помічником якого призначена позивач).

Наказом в.о. керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_10 від 01.02.2018 № 6-ОС відповідно до ст. 155 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Положення про апарат Смілянського міськрайонного суду Черкаської області та з метою приведення тексту наказу від 22.07.2016 № 32-ОС у відповідність до підстав звільнення помічника судді Таран Н.В. внесено зміни до наказу від 22.07.2016 № 32-ОС «Про звільнення ОСОБА_1В.», викладено його в новій редакції та зазначено, що позивача звільнено із займаної посади помічника судді з 22.07.2016 «Відповідно до п. 9 ст. 36 КЗпП України, ч. 3 ст. 154 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч. 3 ст. 92 Закону України «Про державну службу», п.п. 7, 19 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, подання судді Компанійця О.В.».

Суд зазначає, що позивач ознайомилась із наказом в.о. керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_10 від 01.02.2018 № 6-ОС у судовому засіданні 02.02.2018.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України проголошено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що особливості статусу та діяльності помічників суддів, станом на день звільнення позивача з посади помічника судді, регулювались положеннями ст. 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI в редакції від 08.07.2016 (далі – Закон № 2453) та Положенням про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженим рішенням ОСОБА_8 суддів України від 25.03.2011 № 14 (далі – Положення), яке розроблено відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та визначає єдині засади діяльності, правовий статус і умови діяльності особи, яка займає посаду помічника судді суду загальної юрисдикції (далі – помічник судді).

Згідно з ч. 1 ст. 154 Закону № 2453, кожний суддя суду загальної юрисдикції має помічника, статус і умови діяльності якого визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим ОСОБА_8 суддів України.

Частиною 3 ст. 154 Закону № 2453 передбачалось, що судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Частиною 1 Положення затверджено, що відповідно до ч. 1 ст. 154 Закону № 2453 у кожного судді суду загальної юрисдикції є помічник, правовий статус і умови діяльності якого визначаються Законом № 2453, Законом України «Про державну службу» та цим Положенням.

Відповідно до п. 7 Положення, передбачено, що судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Суд зазначає, що після внесення змін до законодавства України в частині порядку заміщення посади помічника судді, позивач працювала на вказаній посаді за поданням судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Компанійця О.В. від 23.11.2015.

Пунктом 19 Положення встановлено, що помічник судді може бути звільнений з посади з дотриманням вимог законодавства про працю та Закону України «Про державну службу» на підставі заяви про звільнення за власним бажанням або за мотивованим поданням судді, а у випадку тривалої відсутності судді (тривале відрядження, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною тощо) – за наказом керівника апарату відповідного суду. У разі припинення повноважень судді відповідного суду та звільнення судді з займаної посади у встановленому законом порядку, помічник судді звільняється із займаної посади з дотриманням гарантій, передбачених законодавством.

Отже, добір і прийняття особи на посаду помічника судді має свою специфіку: судді самостійно здійснюють добір помічників; помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді; помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді (ч.ч. 3, 4 ст. 154 Закону № 2453). Такий порядок існує з метою якісного здійснення правосуддя, оскільки гарантує довіру судді до помічника, так як суддя сам обирає помічника, зважаючи на власні потреби в юристі того чи іншого фаху, а також ураховуючи особисті якості претендента на посаду.

Про особливості порядку заміщення посади помічника судді та звільнення з неї, що передбачені Положенням позивач була обізнана, оскільки 26.10.2016 її було ознайомлено із Посадовою інструкцією помічника судді, затвердженою наказом керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21.08.2011 № 3, абз. 3 розділу 1 «Загальні положення» якої передбачено, що помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади наказом керівника апарату суду за поданням судді з дотриманням вимог трудового законодавства та законодавства про державну службу України.

Суд зазначає, що згідно з Положенням в редакції чинній станом на день звільнення позивача суддя міг мати одного помічника.

Статтею 92 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ (далі – Закон № 889), який набув чинності 01.05.2016 посаду помічника судді віднесено до посад патронатної служби.

Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за ініціативою особи, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби (абз. 2 ч. 3 ст. 92 Закону № 889).

Згідно з ч. 4 ст. 92 Закону № 889 на працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41-43-1, 49-2 Кодексу законів про працю України.

Отже, помічники суддів з набранням чинності нового Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10.12.2015 втратили статус державних службовців та набули статус працівників патронатної служби.

Тому оскільки в поданні судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Компанійця О.В., помічником якого була позивач зазначалось вирішити питання щодо звільнення останньої або про подальше працевлаштування, керівником апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області було запропоновано позивачу переведення на вакантну посаду оператора комп’ютерного набору.

З огляду на відмову позивача від переведення на вказану посаду та не подання іншими суддями цього суду подання про призначення позивача їх помічником позивача було звільнено згідно з п.9 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до п.9 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Щодо посилання представника позивача на безстроковість трудового договору позивача із відповідачем суд зазначає про таке.

ОСОБА_8 суддів України від 25.03.2011 № 14 затверджено Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, відповідно до п. 7 якого помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Помічник судді призначається на посаду на час виконання суддею повноважень судді відповідного суду (п. 8 Положення).

З аналізу наведених норм вбачається, що строк перебування особи на посаді помічника судді обмежена строком виконання суддею повноважень судді відповідного суду, тобто із прийняттям Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, закріплено строковість перебування особи на посаді помічника судді.

Предметом даного спору є правомірність звільнення позивача з посади помічника судді, яка відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, є посадою, діяльність на якій віднесена до публічної служби.

Особливості прийняття громадян на посади публічної служби, її проходження та звільнення з публічної служби передбачені спеціальними нормами законодавства України, які є пріоритетними під час вирішення даного спору,

Суд зазначає, що норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України в постанові від 13.03.2007.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже правовий статус помічників суддів має комплексний характер, що зумовлений перебуванням вказаних осіб по суті у трудових відносинах із Державою, зокрема її судовою гілкою влади, тому внесення змін до статусу вказаних осіб та особливості проходження служби на цих посадах, порядок зайняття, звільнення з посад, відбувається саме на законодавчому рівні.

Після прийняття Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, подання про призначення позивача помічником судді було внесено суддею Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Компанійцем О.В.

Таким чином, початком перебігу строку дії строкового договору позивача із відповідачем є дата наказу про призначення на посаду помічника вказаного судді на підставі його подання від 23.11.2015.

Судом встановлено, що підставою для внесення суддею, помічником якого була позивач подання про її звільнення стало те, що законодавством України, чинним станом на день внесення вказаного подання судді заборонялось мати два і більше помічників, а у нього на той час було два помічники.

Крім того, наказом від 01.02.2018 № 6-ОС внесено зміни до оскаржуваного наказу в частині підстав звільнення помічника судді Таран Н.В. та зазначено, що позивача звільнено із займаної посади помічника судді з 22.07.2016 «Відповідно до п. 9 ст. 36 КЗпП України, ч. 3 ст. 154 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч. 3 ст. 92 Закону України «Про державну службу», п.п. 7, 19 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, подання судді Компанійця О.В.».

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені позивачем під час розгляду адміністративної справи є недоведеними та безпідставними та не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію відповідача суд дійшов до висновку, що у задоволені позову слід відмовити повністю.

Суд зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), зокрема у п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04 повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст.ст. 14, 77, 90, 139, 242-246, 255, 353 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький

Рішення складено у повному обсязі 12.02.2018.