Рішення № 72278895, 08.02.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/3711/17

РІШЕННЯ

іменем України

08 лютого 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.

за участі:секретаря судового засідання Мазій І.В. позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Заєць І.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем податкове повідомлення - рішення № 8666-0802 від 23.08.2017 року та податкову вимогу від 27.10.2017 р. № 2422-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірними податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою нараховано податкове зобов'язання без врахування норм чинного законодавства, внаслідок чого позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у задоволені адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Земельна ділянка, що розташована по АДРЕСА_2 Хмельницької області, яка є об'єктом оподаткування, належить позивачу - ОСОБА_1 на праві приватної власності з 26.12.2001 року.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області винесено та направлено позивачеві податкове повідомлення-рішення № 8666-0802 від 23.08.2017 року, яким визначено земельний податок з фізичних осіб у сумі 8136,89 грн. за 2017 рік.

29 вересня 2017 року позивачем оскаржено повідомлення-рішення № 8666-0802 від 23.08.2017 року до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, проте згідно ст. 56 ПК України скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду, оскільки останній повинен був звернутися зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня, тобто до ДФС України.

Разом з тим, в інтегрованій картці платника, станом на момент виникнення податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 8666-0802 від 23.08.2017 року, обліковувалася переплата по земельному податку в сумі 2699,02 грн., отже податкове зобов'язання визначене згідно даного податкового повідомлення - рішення частково погашено за рахунок наявної переплати, а саме в сумі 2699,02 грн..

У зв'язку з виникненням боргу в сумі 5437,87 грн. 27 жовтня 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області виставлено позивачу податкову вимогу № 2422-17 на суму 5437,87 грн., по земельному податку з фізичних осіб.

Позивач вважаючи податкове повідомлення - рішення № 8666-0802 від 23.08.2017 року та податкову вимогу № 2422-17 від 27.10.2017 року протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом пунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з пункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.5 статті 286 цього Кодексу встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Статтею 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавчо встановлений коефіцієнт індексації грошової оцінки землі тягне за собою автоматичну зміну розміру плати за землю. При цьому, визначена нормативно-грошова оцінка землі не змінюється, а лише індексується на відповідний коефіцієнт.

За таких обставин, розмір земельного податку з фізичних осіб, в будь-якому випадку повинен бути проіндексований згідно правил статті 289 Податкового кодексу України.

Аналізуючи підстави визначення позивачеві грошового зобов'язання із земельного податку, суд наголошує на наступному.

Як, вбачається з наявного в матеріалах справи податкового повідомлення-рішення № 8666-0802 від 23.08.2017 року позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем : земельний податок з фізичних осіб у розмірі 8136,89 грн.. При цьому, як встановлено судом в ході розгляду адміністративної справи, не вбачається, які саме показники були використані контролюючим органом для розрахунку грошового зобов'язання.

Представником відповідача надано суду пояснення, що при розрахунку земельного податку позивачу, податковим органом взято ставку земель комерційного призначення на території с. Жванець станом на 01.08.2017 року, площу землі, наявної у позивача та ставку податку встановлену рішенням Жванецької сільської ради.

Зокрема Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області визначає податок на зазначену земельну ділянку у розмірі 236,62 грн. за кв. м. (ставка земель комерційного призначення) х 1719 кв.м. (площа землі) х 2% (ставка за рішенням сільської ради від 29.06.2016 р.).

Однак, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про визначення грошової оцінки земельної ділянки приватного підприємця ОСОБА_1 від 23.05.2001 року, виданої Кам'янець-Подільським районним відділом земельних ресурсів, вбачається що грошова оцінка земельної ділянки, що належить позивачу становить 56706,00 грн.

Рішенням сесії Жванецької сільської ради від 19.01.2017 р. ставка податку на 2017 рік за земельні ділянки комерційного використання, встановлена у розмірі 1,5% від нормативно-грошової оцінки з урахуванням коефіцієнта індексації на 2017 рік, а не 2%, як визначено відповідачем.

Відтак, суд зазначає, що розмір грошової оцінки землі, яка належить позивачу та яка оподатковується, встановлений позивачу ще у 2001 році, а тому земельний податок з фізичних осіб на зазначену земельну ділянку повинен був розраховуватися відповідачем саме з урахуванням визначеної грошової оцінки, саме даної земельної ділянки, а не з середньої вартості 1 кв. метра земель комерційного призначення на території с. Жванець, як обраховував відповідач.

Також відповідачем не надано належного обґрунтування коефіцієнта індексації, що входить до розрахунку земельного податку та період за який його розраховано.

В свою чергу, суд погоджується із твердженням позивача, що зазначення коефіцієнта індексації нормативно грошової оцінки за кожен попередній рік встановлюється офіційно Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Враховуючи зазначене, відповідачем не надано суду обґрунтованих доказів на підставі яких вираховувалось грошове зобов'язання у розмірі 8136,89 грн., а саме розрахунок.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірність нарахування позивачу грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб, з огляду на те, що відсутні обґрунтовані докази невикористання останнім земельної ділянки під належним йому нежилим приміщенням у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене у сукупності, зважаючи на недоведеність та необґрунтованість застосування конкретних показників про винесені оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 8666-0802 від 23.08.2017 року та податкової вимоги від 27.10.2017 р. № 2422-17.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, ст. 7, ст.ст. 72 - 77, ст. 139, ст. ст. 241 - 246, ст. 250, ст. 255, ст.ст. 292 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 17) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області № 8666-0802 від 23.08.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 27.10.2017 р. № 2422-17.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (інд. код НОМЕР_1) 650,00 грн. (шістсот п'ятдесят гривень ) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13 лютого 2018 року

Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький