Рішення № 72278614, 06.02.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/145/18

РІШЕННЯ

іменем України

06 лютого 2018 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.

заучасті:секретаря судового засідання Дубіної Н.Ю. , позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Войтюк С.С. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області в якому просить суд: визнати неправомірними дії Шепетівського об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо відмови у призначені ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та зобов'язати Шепетівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати подачі заяви, тобто з 09 жовтня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувшись до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", отримала відповідь про відмову у призначені пенсії за вислугою років у зв'язку з недостатністю спеціального стажу.

Таку відмову позивач вважає протиправною та такою що порушує її право на пенсію за вислугою років, оскільки вказує на те, що відповідач не врахував при обчисленні спеціального стажу період роботи позивача з 01 жовтня 2004 року по 01 вересня 2005 року за сумісництвом на посаді викладача хімії на 0,5 ставки і як наслідок прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для призначення пенсії за вислугою років.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними позивач звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

У судовому засіданні позивача позовні вимоги підтримала, просили адміністративний позов задоволити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що відповідно до записів трудової книжки, ОСОБА_1 з 15 серпня 1989 року по 15 серпня 1990 року працювала вчителем хімії та біології у Медведівській ЗОШ. З 01 вересня 1990 року по 31 серпня 1997 року працювала заступником директора по навчально - виховній роботі та вчителем хімії та біології Вишневецької ЗОШ. З 02 вересня 1997 року по 01 жовтня 2004 року позивач працювала викладачем основ медичної та загальної психології, фізіології, органічної хімії з основами біохімії в Шепетівському медичному училищі.

З 01 жовтня 2004 року по 01 вересня 2005 року позивач працювала на посаді лаборанта та за сумісництвом посаді викладача хімії на 0,5 ставки в Шепетівському медичному училищі, а з 01 вересня 2008 року по 06 жовтня 2017 року працювала за сумісництвом методистом на 0,5 ставки.

Таким чином, з врахуванням часу роботи за сумісництвом, педагогічний стаж позивача склав більше 25 років, у зв'язку із чим позивач 09 жовтня 2017 року звернулась до відповідача з заявою про призначенням пенсії за вислугою років.

20 грудня 2017 року Шепетівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області відмовило ОСОБА_1 в призначені пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв'язку з недостатністю спеціального стажу роботи, через не зарахування у період з 01 жовтня 2004 року по 01 вересня 2005 року до спеціального стажу роботи позивача на посаді викладача хімії за сумісництвом.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови в призначені пенсії за вислугу років протиправними, позивач звернулась до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Згідно із пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Постановою Кабінету Міністрів України № 245 від 03 квітня 1993 року передбачено, що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.

Як встановив суд та вже зазначалось раніше, позивач працювала за сумісництвом на посаді викладача хімії в Шепетівському медичному училищі у період з 01 жовтня 2004 року по 01 вересня 2005 року з обсягом роботи не менше ніж 0,5 посадового окладу, про що також зроблено запис у трудовій книжці позивача.

За приписами ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсія за вислугу років відноситься до трудових пенсій.

Статтею 3 цього Закону передбачено, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Так, згідно зі ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, у зазначених нормативно-правових актах відсутнє застереження щодо призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти виключно з урахуванням стажу за основним місцем роботи, таке право надається і гарантується особі за виконання специфічної роботи, що в даному випадку підтверджується записами трудової книжки позивача.

Така позиція суду, також узгоджується і з висновками Вищого адміністративного суду України, зокрема у рішенні по справі К/800/11473/15 від 01 жовтня 2015 року.

Крім цього, жоден нормативно-правовий акт, який входить до діючого законодавства України, не містить прямої заборони зараховувати до стажу роботи, який дає право на отримання пенсії за вислугу років працівникам освіти, роботу за сумісництвом.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, отже порушене право позивача на пенсію на думку суду підлягає захисту, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 слід задоволити.

Відповідно до положень ч.1 ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 АДРЕСА_1 30400, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області (вул. Островського, 6, Шепетівка, Шепетівський район, Хмельницька область, 30400, код ЄДРПОУ 37864073) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задоволити.

Визнати протиправними дії Шепетівського об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо відмови у призначені ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов'язати Шепетівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати подачі заяви, тобто з 09 жовтня 2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12 лютого 2018 року

Головуючий суддя